Суд: Чернівецький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №727/6858/26
Суддя: Лисак І. Н.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 року м. Чернівці Справа № 727/6858/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Ярема А.-Л.С.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Дубець О.С., дата складання повного тексту рішення 27 серпня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у розмірі 14 000 грн до завершення навчання або досягнення дитиною двадцятирічного віку (а.с.1-3).
Вказувала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому було розірвано на підставі рішення суду. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька – ОСОБА_4 , на утримання якої з відповідача стягувалися аліменти на підставі виконавчого листа від 03 листопада 2008 року №2-3772, виданого Калініським районним судом м. Донецька.
Наголошує, що донька досягла повноліття та є студенткою 1 курсу Комунального закладу «Костянтинівський медичний фаховий коледж» за спеціальністю «сестринська справа» денної форми навчання, а всі витрати пов`язані із навчанням доньки, несе позивачка самостійно, як і витрати оздоровлення, лікування, придбання одягу, продуктів харчування, тощо, а тому просила стягнути з відповідача на користь доньки аліменти на її утримання у розмірі 14000 грн щомісячно.
З посиланням на норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, просила позов задовольнити.
Провадження №22-ц/822/2218/26
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 6000 грн щомісячно, починаючи з 12 травня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за 1 місяць.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду сторона позивача оскаржила його в апеляційному порядку.
Наголошує на тому, що при ухваленні рішення про часткове задоволення позову суд порушив норми частини 1 статті 89 ЦПК України.
Вважає, що нею було доведено можливість сплачувати відповідачем аліменти у розмірі 14 000 грн, оскільки він є платоспроможним, має власний бізнес, який активно розвивається, що підтверджується його дописами в соцмережах, його середній дохід на місяць становить 100 000 грн, а відсутність офіційного доходу свідчить про приховування такого.
Звертає увагу на відсутність в матеріалах справи відомостей про наявність власного доходу у їх доньки ОСОБА_6 , а визначений до стягнення розмір аліментів є недостатнім, оскільки визначена сума покриває тільки харчування та базовий одяг, однак позбавляє дитину навчатися та розвиватися на колишньому рівні.
Наведене також створює надмірний фінансовий тягар для позивачки, яка самостійно утримує дитину.
На підставі наведеного просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення її позову в повному обсязі.
У відзиві відповідач заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до наступних висновків.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивача суд першої інстанції вказав, що відповідач є працездатною особою, власником нерухомого майна, розташованого в Донецькій області, на території, яка, наразі, непідконтрольна Україні. Доказів того, що останній має на утриманні інших непрацездатних членів сім`ї, або його стан здоров`я не дає можливості сплачувати аліменти, матеріали справи не містять, а тому дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці, яка продовжує навчання.
Також зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 має самостійний дохід, який би забезпечував її матеріальне утримання, або не потребує матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання, а тому ураховуючи потребу повнолітньої доньки у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання, матеріальне становище сторін, наявність у відповідача нерухомого майна, а також обов`язок обох батьків брати участь в утриманні дитини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5 аліментів у твердій грошовій сумі 6 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Зазначене рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає в повній мірі.
Обставини справи щодо перебування сторін спору у шлюбі, який надалі розірваний, народження у ньому ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_6 , проживання останньої разом із позивачкою, - сторонами визнається та не заперечується (а.с.7-10).
Згідно з інформацією про виконавче провадження №74130929 від 01 травня 2026 року на виконанні у Макіївському ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3772 від 03 листопада 2008 року, виданого Калінінським районним судом м. Донецька, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі частини заробітку (а.с.11-12).
З довідки-розрахунку заборгованості від 27.04.2026 року №18.8-6120 Макіївського ВДВС у Донецькій області вбачається, що у ОСОБА_2 станом на квітень 2026 року наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 42783,15 грн (а.с.14/зворот).
Згідно з договором про надання освітніх послуг №17/сс11/2025 від 01 вересня 2025 року, укладеним між Комунальним закладом «Костянтинівський медичний фаховий коледж» та ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_1 , заклад зобов`язався зарахувати ОСОБА_5 на навчання та здійснити підготовку останньої за денною формою навчання за спеціальністю «223 Медсестринство». Відповідно до п. 12 Договору, фінансування навчання здійснюється за рахунок регіонального замовлення (а.с.15-16/зворот).
Зазначене вище підтверджується й довідкою №228 від 23.06.2026 року, виданої Комунальним закладом «Костянтинівський медичний фаховий коледж», згідно якої ОСОБА_5 навчається на І курсі денної бюджетної форми здобуття освіти, наказ про зарахування №72-о від 15.08.2025 року. Закінчення навчання у закладі освіти - 30.06.2028 року (а.с.96).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 травня 2026 року, ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, зокрема, житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-18).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_2 за період з І кварталу 2024 року по IV квартал 2024 року сукупний дохід відповідача за 2024 рік становив 189 188,29 грн (а.с.59-60), за період з І кварталу 2025 року по IV квартал 2025 року, сукупний дохід відповідача за 2025 рік становив 17 000 грн (а.с.60), інформація про отриманий останнім у 2026 році дохід відсутня (а.с.61).
Матеріали справи також містять копії чеків та квитанцій, з яких вбачається, що позивакою витрачалися певні грошові кошти на придбання одягу, взуття, харчування та інші витрати (а.с.71-91).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1)досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2)продовження ними навчання; 3)існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4)наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено, що прожитковий мінімум на працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328 грн.
На відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання та чи повнолітні дочка, син, що продовжують навчання, у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.
Обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №761/10510/17.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 17.04.2024 у справі № 754/10332/22 зазначив, що при визначенні можливості платника аліментів надавати утримання повнолітній дитині, яка навчається, суд враховує його загальну працездатність та наявність постійного доходу.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Разом з тим, доведення тієї обставини, що отримувач аліментів потребує грошового утримання, покладається саме на позивача.
Тому звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на період навчання, необхідно надати всі наявні докази, що підтверджують необхідність отримання такого утримання, наприклад: довідка про вартість навчання, в разі якщо дитина навчається на контрактній формі навчання, докази, що підтверджують вартість проживання в гуртожитку чи договір оренди іншого житла, виписка з банківського рахунку дитини, чи будь-які інші докази на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).
Так, за приписами ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Апеляційний суд на виконання вимог ч.5 ст.12 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст.367 ЦПК України). В силу вимог ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ч.3 ст.367 ЦПК України, у цій справі ОСОБА_1 апеляційному суду не надані.
Позивачем з урахуванням принципу спільного обов`язку батьків утримувати дітей ( в тому числі повнолітніх) не надано доказів свого матеріального стану, наявності у власності рухомого/нерухомого майна, доказів отримання чи неотримання спільною дитиною сторін стипендії, а також доказів, які б вказували на матеріальний стан відповідача у 2026 році, його стан здоров`я, тощо.
Вирішуючи спір суд першої інстанції врахував, що сам факт навчання повнолітньої дитини в Костянтинівському медичному фаховому коледжі вже передбачає обов`язок батьків в наданні матеріальної допомоги, зокрема, на витрати, пов`язані з навчанням, харчуванням, одягом та взуттям тощо. Витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує відповідних коштів. Оскільки ОСОБА_8 навчається на денній формі навчання, тому вона позбавлена можливості працювати та отримувати самостійний дохід, при цьому потребує матеріальної допомоги, пов`язаної з навчанням від обох батьків.
Також суд критично оцінює доводи апелянта щодо отримання відповідачем високого доходу (середній розмір якого складає 100 000 грн на місяць) з посиланням на соцмережі, оскільки такі доводи не підтверджуються належними та достатніми доказами, й не були предметом дослідження в суді першої інстанції, отже ОСОБА_1 не доведено можливість надавати ОСОБА_2 матеріальну допомогу у вигляді аліментів у розмірі саме 14000 грн на місяць, з огляду на такі обставини справи, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Також, судом першої інстанції було правильно враховано, що відповідач працює, має певний дохід, виходячи з наданих позивачем доказів.
Оцінивши сукупність наявних по справі доказів колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 у розмірі 6000 грн на місяць відповідатиме положенням чинного законодавства та вимогам розумності і справедливості, забезпечить достатні умови для спільної дитини сторін при дотриманні принципу пропорційного розподілу між батьками обов`язку щодо матеріального забезпечення повнолітньої дитини.
Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua