Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №643/1576/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №643/1576/25

Суддя: Пилипчук Н. П.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 643/1576/25

провадження № 22-ц/818/1127/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Муренченко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання шлюбу недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2025 року, постановлене під головуванням судді Семенової Я.Ю.,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Коваля О.Ю. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив суд визнати недійсним з дня державної реєстрації шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1104 від 04.11.2000, про що було видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 21.08.1993 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , дошлюбне прізвище не змінювалось) було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1448 від 21.08.1993 та видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 від 21.08.1993. Посилався, що вказаний шлюб є чинним, ніколи не розривався та не був визнаний недійсним. Однак з відомостей розміщених в мобільному застосунку «ДІЯ» йому стало відомо, що в Державному реєстрі актів цивільного стану міститься ще один актовий запис про укладення ним шлюбу, а саме: №1104 від 04.11.2000 про укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000. Зазначив, що він своєї згоди на укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_4 ніколи не надавав та її особа йому невідома. Зауважував, що одночасна наявність в Державному реєстрі актів цивільного стану двох вказаних актових записів про шлюб (які не є розірваними) є неможливою, оскільки одна й та сама особа не може одночасно перебувати в двох зареєстрованих шлюбах. Більше того, зазначена обставина порушує його права, позаяк він обмежений в можливості здійснювати відчуження належного йому майна, оскільки період його придбання збігається з періодом шлюбу, в якому він ніколи не перебував. Посилався, що у зв`язку з вказаними обставинами, його представник – адвокат Коваль О.Ю. звернувся до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з адвокатським запитом, в якому просив провести перевірку відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану про укладення шлюбу №1104 від 04.11.2000, який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000 та скласти висновок; внести виправлення в Державний реєстр актів цивільного стану громадян щодо актового запису про укладення шлюбу №1104 від 04.11.2000, який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000. Однак листом №1084-26-24-32.26 від 09.11.2024 було повідомлено таке: «за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян наявні актові записи про шлюб (від 21.08.1993 та від 04.11.2000) містять ідентифікуючі дані про особу ОСОБА_7 , й законної підстави їх змінити, виправити та/або видалити відділ державної реєстрації актів цивільного стану не має». З огляду на викладене, враховуючи, що законом заборонено перебування особи одночасно в двох зареєстрованих шлюбах, а він не надавав своєї вільної згоди на укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_8 і реєстрація шлюбу з нею порушує його права, просив визнати вказаний шлюб недійсним.

Заочним рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , поданого в особі представника – адвоката Коваля Олександра Юрійовича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання шлюбу недійсним – відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що з відомостей розміщених в мобільному застосунку «ДІЯ» Позивачу стало відомо, що в Державному реєстрі актів цивільного стану міститься ще один актовий запис про укладення Позивачем шлюбу, а саме: - № 1104 від 04.11.2000 про укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000. Позивач своєї згоди на укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_4 ніколи не надавав та її особа йому невідома. Позивач має паспорт громадянина України – НОМЕР_3 , виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 10.06.2002 року. Одночасна наявність в Державному реєстрі актів цивільного стану двох вказаних актових записів про шлюб (які не є розірваними) є неможливою, оскільки одна й та сама особа не може одночасно перебувати в двох зареєстрованих шлюбах. Зазначає, що дослідження судом першої інстанції витягу не дає можливості в повній мірі пересвідчитись в достовірності наведеної в ньому та в державному реєстрі інформації та виключити наявність можливих помилок та/або неточностей, які могли бути допущені при внесенні відомостей до реєстру, а тим більше, фактів підробки документів, в тому числі, паспорта нареченого, на підставі якого дані було внесено до державного реєстру. Враховуючи, що підставою для внесення відомостей до реєстру є архівні записи в реєстрових книгах, які зберігаються в архівах органів РАЦС в паперовому вигляді, то саме вони підлягають першочерговому дослідженню судом. Вказує, що представник позивача звертався до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з адвокатським запитом, до Головного управління ДМС у Харківській області, однак Позивачу не вдалось самостійно отримати витребувані докази. Зазначає, що потреба у витребуванні та дослідженні вказаних доказів обґрунтовується необхідністю з`ясування відомостей щодо особи та ідентифікаційних даних чоловіка (нареченого), відомості про якого зазначено в актовому записі № 1104 від 04.11.2000 про укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000. Про наявність вказаного актового запису Позивачу стало відомо після звернення до приватного нотаріуса з метою продажу власної квартири. Однак, у зв`язку з наявністю вказаного актового запису нотаріусом було відмовлено в оформленні договору купівлі-продажу. Більше того, Позивачу також було відмовлено Сервісним центром МВС у заміні посвідчення водія, оскільки нібито на його ім`я вже було видано посвідчення водія. Крім того, після встановлення застосунку «ДІЯ» Позивачу також стало відомо, що в ньому містяться ДВА діючих записи про вищезазначені шлюби, що суперечить чинному законодавству.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що шлюб, зареєстрований 04 листопада 2000 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління Міністерства юстиції, актовий запис №1104, про що було видано Свідоцтво про шлюб ІВЛ НОМЕР_4 від 04 листопада 2000 року та який позивач просить визнати недійсним, укладався між ОСОБА_2 та особою, відмінною від особи позивача, підстави вважати, що права позивача ОСОБА_9 порушені, - відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Харкова, отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 10 червня 2002 року Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, у зв`язку з обміном паспорта громадянина колишнього СРСР серія НОМЕР_5 , виданого 18.01.1986 ВВС Комінтернівського РВК м. Харкова (а.с. 10, 15-16).

Позивачем надано копію актового запису про шлюб із застосунку «Дія» №1104 від 04.11.2000, в якому міститься інформація про нареченого – « ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 », інформація про наречену – « ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », видане свідоцтво: НОМЕР_1 (а.с. 13).

Водночас, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21.08.1993 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , про що складено актовий запис № 1448, що підтверджується копіями їх паспортів, свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_6 , актовим записом із застосунку «Дія», копією актового запису та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 15.10.2026 року (а.с. 10-12, 14).

13 лютого 2025 року адвокатом Ковалем О.Ю. на адресу Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було скеровано адвокатський запит, в якому він просив надати належним чином засвідчені копії документів та записів з реєстрових книг щодо актового запису про укладення шлюбу №1104 від 04.11.2000 між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000 (а.с. 56 зворот, 58).

Згідно з копією відповіді на адвокатський запит №630/687-26-25-32.24/32.24 від 26.02.2025, наданої Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адвокатові Ковалю О.Ю. повідомлено про відсутність правових підстав для надання копії актового запису цивільного стану (а.с. 69-71).

Як убачається з копії відповіді на адвокатський запит №131/32.26/1/26 від 22.02.2025, наданої Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції адвокату Ковалю О.Ю., наданий ним запит не відповідає вимогам, визначеним Інструкцією з ведення з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5. Крім того, зазначено, що видача фізичним особам копій актових записів про проведену державну реєстрацію актів цивільного стану чинними нормативно-правовими актами не передбачено. Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові не має законних підстав для задоволення запиту адвоката Коваля О.Ю. та надання документів, що ним запитуються (а.с. 72-74).

26 травня 2025 року від Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 21 березня 2025 року, надійшов повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00051387934 від 23.05.2025, згідно з яким актовий запис про шлюб №1104 було складено 04.11.2000 Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Відомості про нареченого: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про сімейний стан: у шлюбі не перебував, відомості про паспорт: паспорт НОМЕР_7 , Ленінським РВХМУУМВС України в Харківській області, 24.05.2000 року. Відомості про наречену: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 114-115).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2026 року за клопотанням позивача витребувано з Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії документів та записів з реєстрових книг щодо актового запису про укладення шлюбу № 1448 від 21.08.1993 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 від 21.08.1993, а також з Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії документів та записів з реєстрових книг щодо актового запису про укладення шлюбу № 1104 від 04.11.2000 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000.

На виконання ухвали суду 27.05.2026 року від Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла копія актового запису про шлюб № 1448 від 21.08.1993 між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 та 12.05. 2026 року від Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла копія актового запису про шлюб № 1104 від 04.11.2000 між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 .

Встановлено, що наречені у вказаних актових записах документувались різними паспортами, а саме: особа нареченого Соловей (15 жовтня 2026 року в актовому записі виправлено прізвище на ОСОБА_9 в актовому записі про шлюб № 1448 від 21.08.1993 встановлена на підставі паспорта серія НОМЕР_5 , виданого 18.01.1986 ВВС Комінтернівського РВК м. Харкова, натомість особа нареченого ОСОБА_1 в актовому записі про шлюб № 1104 від 04.11.2000 встановлена на підставі паспорта НОМЕР_7 , виданого Ленінським РВХМУУМВС України в Харківській області 24.05.2000 року.

Крім того, 16.10.2026 року представником позивача надано копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, яким підтверджуються зазначені відомості щодо актового запису про шлюб № 1448 від 21.08.1993 року, а також підтверджується, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не розірвано.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої-другої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Добровільність шлюбу є однією з основних засад регулювання сімейних правовідносин. Порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах суспільства.

Відповідно до частин першої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінка або чоловіка.

Згідно зі статтею 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Тлумачення норм СК України свідчить, що в цьому Кодексі закріплено три види недійсності шлюбу, який: (а) є недійсним в силу вказівки закону (стаття 39); (б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); (в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду (стаття 41).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , який було зареєстровано Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1104 від 04.11.2000, про що було видано свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04.11.2000, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 40 СК України, якими унормовано, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Зазначає, що своєї згоди на укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_4 він ніколи не надавав та її особа йому невідома. Посилається, що його перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 порушує його, ОСОБА_9 , права, оскільки він обмежений в можливості здійснювати відчуження належного йому майна, позаяк період його придбання збігається з періодом шлюбу, в якому він ніколи не перебував.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Колегія суддів звертає увагу та вважає, що судом першої інстанції вірно установлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий 10 червня 2002 року Фрунзенським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області.

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00051387934 від 23.05.2025, наданого Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали суду про витребування доказів, убачається, що 04 листопада 2000 року реєстратором Московський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, укладений між ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_7 , виданий Ленінським РВХМУУМВС України в Харківській області 24 травня 2000 року, та ОСОБА_2 , актовий запис №1104.

Отже, із наведеного вбачається, що шлюб, зареєстрований 04 листопада 2000 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління Міністерства юстиції, актовий запис №1104, про що було видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 04 листопада 2000 року та який позивач просить визнати недійсним, укладався між ОСОБА_2 та особою, відмінною від особи позивача, а саме з ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_7 , виданий Ленінським РВХМУУМВС України в Харківській області 24 травня 2000 року), за таких обставин твердження позивача про порушення його права є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушеного права позивача, який не є учасником шлюбу, який просить визнати недійсним, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Разом з тим, з урахуванням доводів позивача і досліджених судом доказів колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту прав, адже права ОСОБА_1 порушуються не фактом укладення оспорюваного ним шлюбу, стороною якого він не є, а внесенням до актового запису про шлюб № 1104 від 04.11.2000 року, укладений іншими особами, даних про його РНОКПП, який є основним ідентифікатором для відображення актових записів у застосунку «Дія».

Так, з повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 23.05.2025 року та від 15.10.2026 року вбачається, що до двох актових записів: № 1448 від 21.08.1993 року та № 1104 від 04.11.2000 року у 2023 році були внесені зміни, а саме внесені однакові РНОКПП нареченого НОМЕР_8 , що належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується його карткою фізичної особи – платника податків від 18.05.2004 року (а.с. 11).

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, шлюб (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

Відповідно до п.1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його в адміністративному та/або судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.13.1 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.п. 3, 7, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 07.07.1995 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» питання про встановлення неправильності в актовому записі суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів, відомостей, які містяться в паспорті; довідок з місця роботи, навчання проживання; військових, профспілкових, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що достовірністю підтверджують заявлену вимогу.

В порядку встановлення неправильності записів у актах громадянського стану до цих актів вносяться зміни щодо прізвища, імені, по батькові, коли були допущені помилки під час реєстрації акта або коли органами реєстрації актів громадянського стану відмовлено у зміні запису, який провадився відповідно до положень про порядок зміни записів актів громадянського стану (наприклад, при зміні прізвища, імені, по- батькові, місця і дати народження).

Суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану у випадках невиправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису.

Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану. Рішення суду, яким встановлено неправильність запису в акті громадянського стану є підставою для виправлення такого запису органами реєстрації актів громадянського стану, у резолютивній частині рішення повинно бути зазначено, який запис є неправильним, яким органом реєстрації актів громадянського стану і щодо яких осіб він складений, номер і дата запису та які виправлення, зміни чи доповнення слід до них внести.

Висновок про розгляд справи про встановлення факту неправильності запису про місце народження в акті цивільного стану про народження у порядку окремого провадження цивільного судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 466/1150/18, провадження № 14-59цс19. Велика Палата вказала, що суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від встановлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису, вказавши вірні відомості.

У практиці Верховного Суду усталеною є позиція щодо того, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права.

Як встановлено судом, 09 листопада 2024 року Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано представнику позивача відповідь, згідно якої за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян наявні актові записи шлюб від 21.08.1993 року та від 04.11.2000 року містять ідентифікуючі дані про особу ОСОБА_7 , законної підстави їх змінити, виправити або видалити немає (а.с. 13 зворот).

За таких обставин, належним та ефективним способом захисту прав для позивача є звернення до суду в порядку окремого провадження цивільного судочинства з вимогами про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану від 04.11.2000 року та зобов`язання внесення конкретних змін до актового запису цивільного стану, а саме виключення даних про його РНОКПП з цього актового запису.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу сторони позивача слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, роз`яснивши позивачу право на звернення до суду з вимогами, що відповідають ефективному способу захисту.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – Н.П. Пилипчук

Судді – О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua