Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №635/2740/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/2740/25 Головуючий суддя І інстанції

Провадження № 23-з/818/47/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря – Чабанової А.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Манько О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про відвід судді Харківського апеляційного суду Гєрцика Р.В. у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Харківського апеляційного суду під головуванням судді-доповідача Гєрцика Р.В. перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 05.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

17.09.2026 до канцелярії суду надійшла заява про відвід судді Гєрцику Р.В. у цій справі. В обгрунтування своєї заяви ОСОБА_1 посилається на те, що головуючий суддя відмовив стороні захисту у дослідженні доказу під час судового засідання, з яким сторона захисту не змогла ознайомитись до початку апеляційного розгляду з об`єктивних підстав. Зазначені дії судді Гєрцика Р.В., на думку заявника, фактично порушило його право на захист.

Зазначені дії, на думку сторони захисту, порушують право ОСОБА_2 на справедливий розгляд справи, які передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і громадянина, а також викликають сумнів щодо неупередженості судді під час розгляду цієї справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник підтримали подане клопотання та просили його задовольнити. Під час судового засідання сторона захисту фактично висловила недовіру судді Гєрцику Р.В., посилаючись на Бангалорські принципи поведінки суддів, що обумовлюється порушенням права на захист зі сторони суду.

Дослідивши заяву Марченка А.М. про відвід, вважаю, що ця заява про відвід судді Харківського апеляційного суду Гєрцика Р.В. підлягає частковому задоволенню у зв`язку із наступним.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід. Проте, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є складовою частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Із заяви про відвід, вбачається, що доводами заявника є те, що суддею Гєрциком Р.В. було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту щодо дослідження відеозапису під час судового засідання. Разом з тим, адвокат вважає таку відмову невмотивованою, і, як наслідок, такою, що порушує права ОСОБА_1 на захист, а також на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно усталеної практики ЄСПЛ, неупередженість означає відсутність упередження або упередженості, а її наявність або відсутність може бути перевірена різними способами. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, який враховує особисте переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або упередженість у конкретній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надавали достатні гарантії для виконання будь-яких сумнівів щодо його неупередженості (Kyprianou v. Cyprus, Micallef v. Malta).

Як зазначає Високий Суд, суб`єктивний критерій неупередженості судді є не що іншим, як принцип, згідно якого суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості. Особиста неупередженість судді повинна презюмуватися доти, доки не буде доведено протилежне (Hauschild v. Denmark). Доказами наявності особистої упередженості може бути наприклад виявлення суддею недоброзичливості з особистих мотивів до учасників справи. Для визначення об`єктивного критерію упередженості судді необхідно встановити, чи існують окрім поведінки судді, факти, які можна встановити і які можуть викликати сумнів в упередженості. Це означає, що при вирішенні питання про те, чи є в конкретній справі законні підстави побоюватися, що конкретний суддя не є неупередженим, позиція зацікавленої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальними є те, чи можна вважати ці побоювання об`єктивно обґрунтованими (Micallef v. Malta &96). Об`єктивний критерій здебільшого стосується ієрархічних або інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. Тому у кожному окремому випадку необхідно вирішувати, чи є ці відомості такими за характером і ступенем, що вказують на відсутність неупередженості з боку суду (Morice v.France &77).

З відомостей заяви про відвід, а також відомостей матеріалів справи, наданих для повного розгляду вказаної заяви, вбачається, що суддя Гєрцик Р.В., розглянув клопотання сторони захисту щодо дослідження відомостей відеозапису під час судового засідання у зв`язку з об`єктивною неможливістю ознайомитись з цими матеріалами справи до початку апеляційного розгляду, відмовивши у його задоволенні. Апеляційна скарга Марченка А.М. не розглянута у зв`язку із поданою ним заявою про відвід судді у цій справі, яка ґрунтується виключно на припущеннях щодо упередженості судді, оскільки стороною захисту не надано жодних доказів упередженості судді Гєрцика Р.В. у цій справі.

Разом з тим, матеріали справи та заява про відвід не містять відомостей щодо виявлення недоброзичливості чи негативного налаштування стосовно учасників справи з боку судді Гєрцика Р.В.

З огляду на доводи цієї заяви належить зазначити, що відмова у задоволенні клопотання сторони захисту та продовження апеляційного розгляду, об`єктивно не свідчать про упередженість судді у цій справі, оскільки мотиви відмови можуть бути надані у мотивувальній частині судового рішення постановленого за наслідками всього апеляційного розгляду.

За таких обставин доводи заяви про відвід судді Гєрцика Р.В. є необґрунтованими та суб`єктивними.

Водночас, під час розгляду заяви про відвід судом апеляційної інстанції було встановлено, що стороною захисту було фактично висловлено недовіру судді Гєрцику Р.В., який, на її думку, своїми діями не дотримується стандартів поведінки суддів, що перешкоджає зміцненню довіри до незалежного та справедливого суду.

У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді цього клопотання про відвід також необхідно керуватися практикою ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Ветшайн проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини вказав, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Поряд з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «П`єрсак проти Бельгії» від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної прави, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться.

У той же час, відповідно до «Бангалорських принципів поведінки суддів», об`єктивність судді є обов`язковою умовою належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки в змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів», суддя заявляє самовідвід навіть в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до п.3 Європейського статуту судді, «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений».

Крім того, згідно рішення Європейського Суду з Прав Людини у справі "Лауко проти Словатчини" будь який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи, тобто заявити самовідвід.

Водночас, якщо суддя який проводить розгляд справи не відвівся самостійно, а питання щодо його відводу передано на розгляд до іншого складу суду, склад суду який розглядає це питання зобов`язаний відвести суддю-доповідача за наявності об`єктивних обставин.

З матеріалів цієї справи вбачається, що підстава для відводу для сторони захисту була істотною, оскільки ОСОБА_1 та його захисник за об`єктивних обставин не змогли ознайомитись із матеріалами справи, хоча суд апеляційної інстанції вчинив достатніх дій для забезпечення цього права та не може нести відповідальності за технічні перешкоди у реалізації права, дотримання якого сторона захисту ставить під сумнів. При цьому, сторона захисту не ставить питання щодо підриву довіри до правосуддя в цілому, однак вважає дії судді Гєрцика Р.В. таким, що порушують право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист, як складової загального принципу – верховенства права.

Враховуючи наведені фактичні обставини, суд апеляційної інстанції вважає за належне зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст. 6 Конвенції та практики Європейського суду з прав людини з питань неупередженості суду вбачається, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Як правило, неупередженість означає відсутність упереджень або упередженості, при цьому її наявність або відсутність можуть бути перевірені різними способами (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «Мікаллеф проти Мальти», п. 93). Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П`єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).

Вимога «безсторонності», згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України, «Мироненко проти України», «Фельдман проти України», характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя повинні бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об`єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Відповідні принципи практики Європейського суду з прав людини щодо вимоги про безсторонність, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, наведені в рішенні у справі «Карелін проти росії», заява №926/08, п.п. 51-57, від 20.09.2016 року.

Згідно з ч.2 ст.52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

У Конституції України закріплені основні засади судочинства, а Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, суд повинен бути справедливим та неупередженим.

Зазначені принципи також закріплені і в міжнародних актах, зокрема, відповідно до пункту 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.

За таких обставин, з метою недопущення будь-яких сумнівів в неупередженості, судді належить задовольнити заяву Марченка А.М. про відвід судді Гєрцика Р.В., якого відвести від розгляду цієї справи.

Керуючись ст.ст.7, 294 КУпАП, п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки суддів»,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Харківського апеляційного суду Гєрцика Р.В. від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 635/2740/25 стосовно нього – задовольнити частково.

Відвести суддю Гєрцика Р.В. від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а матеріали справи передати до канцелярії Харківського апеляційного суду для визначення нового складу суду у цій справі.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду С.К. Шабельніков