Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №638/13223/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №638/13223/25

Суддя: Пилипчук Н. П.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/13223/25

провадження № 22ц/818/4049/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 березня 2026 року в складі судді Латки І.П. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк» укладено кредитний договір № 95193511000, за яким банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Згідно із Договором факторингу № 285 від 09 грудня 2024 року АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 95193511000 від 26 лютого 2019 року.

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 155 798,93 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 66 491,77 грн, за відсотками 89 307,16 грн, за комісією 0 грн.

На адресу відповідачки було направлено вимогу про погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з моменту її отримання, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, однак дана вимога не виконана, заборгованість за договором не погашена.

Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 155 798,93 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» задоволено у повному обсязі.

05 лютого 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення – задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 95193511000 від 26 лютого 2019 року у розмірі 155 798,93 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору у неї утворилась заборгованість, що підлягає стягненню з неї на користь позивача як нового кредитора у повному обсязі.

На вказане рішення суду 27 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Петренко О.М. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду – скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, лише в частині стягнення кредитної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 60 000,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що надані позивачем виписки за картковими рахунками містять інформацію лише про рух коштів, і не містять даних щодо розміру простроченої заборгованості, строкової заборгованості, прострочених відсотків та нарахованих відсотків. З виписок неможливо встановити, з якої саме дати банк почав нараховувати прострочені відсотки та за якою відсотковою ставкою. Розрахунок позивача є фактично інформаційною довідкою про розмір заборгованості, що не може бути взятий судом до уваги без зазначення детальних обґрунтувань наведеної заборгованості. Строк користування кредитом встановлений з 26 лютого 2019 року до 10 березня 2021 року, отже подальше нарахування відсотків є неправомірним. Без належного детального розрахунку заборгованості неможливо встановити правильність нарахування заборгованості за відсотками, тому відповідачка визнає лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 60 000,00 грн.

29 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «Суперіум» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін. Відзив мотивовано тим, що суду надано виписку за картковими рахунками відповідачки, яка є первинним бухгалтерським документом і належним доказом заборгованості за укладеним кредитним договором. Контррозрахунку заборгованості відповідачкою не надано, презумпцію правомірності правочину не спростовано.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду – змінити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 підписано анкету-заявку на надання споживчого кредиту, в якій вона просила АТ «Укрсиббанк» надати їй споживчий кредит «Револьверна кредитна картка» на наступних умовах: строк дії ліміту кредитування 24 місяці, сума кредитного ліміту 10 000,00 грн (а.с. 176).

26 лютого 2019 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95193511000, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту та обслуговує на умовах тарифного плану «Револьверна кредитна картка «Шоппінг НПК (55G)», картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті, встановлює ліміт овердрафту на вказаний рахунок, а клієнт зобов`язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором-анкетою та Правилами (п. 1.1, 1.2 договору) (а.с. 174 зворот - 175).

Пунктом 2.2 договору визначено, що ліміт кредитування (ліміт овердрафту) встановлюється у розмірі 10 000,00 грн.

Строк користування кредитом з 26 лютого 2019 року по 10 березня 2021 року.

Пунктом 2.3. передбачено умови обслуговування кредитного ліміту: щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування у відповідності до тарифного плану, процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та безготівковими операціями – 55,00% річних; протягом пільгового періоду до 56 днів – 0,00001%.

Перед укладенням договору 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 ознайомилась з паспортом споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування, що підтверджується її підписом (а.с. 176).

З виписок по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за періоди з 16 травня 2019 року по 24 липня 2025 року вбачається, що вона до 24 лютого 2022 року активно користувалась кредитними коштами шляхом здійснення покупок, зняття готівки, а також вносила кошти у рахунок погашення заборгованості. Після 24 лютого 2022 року кредитні кошти позичальниця не використовувала, лише поповнювала рахунок, а також їй нараховувались проценти. Початково на рахунку був встановлений кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн, який у подальшому збільшений до 30 000,00 грн та надалі до 60 000,00 грн. Термін дії ліміту становив до 10 березня 2021 року, у подальшому до 10 березня 2023 року та до 10 березня 2025 року. Станом на 09 грудня 2024 року заборгованість за основним боргом склала 66 491,77 грн, за відсотками 89 307,16 грн (а.с. 49-96).

09 грудня 2024 року між АТ «Укрсиббанк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Суперіум» (фактор) укладено договір факторингу № 285, відповідно до п. 2.1 якого клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов`язується прийняти Права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах визначених цим Договором (а.с. 179-182).

Пунктом 2.2. Договору факторингу передбачено, що права вимоги які Клієнт відступає Фактору за цим договором, відступається (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, що передбачені умовами Первинних договорів та зазначені в Реєстрі Боржників, що підтверджується Сторонами у паперовому вигляді.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу - право власності на Права вимоги вважаються таким, що перейшли від Клієнта Фактору, та права вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених Прав вимог у Фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги (Додаток 2 до цього договору).

09 грудня 2024 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» підписали акт приймання-передачі права вимоги до договору факторингу № 285 від 09 грудня 2024 року (а.с. 184).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 285 від 09 грудня 2024 року від АТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «Суперіум» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 95193511000 від 26 лютого 2019 року, заборгованість за основним боргом склала 66 491,77 грн, за відсотками 89 307,16 грн, за комісіями 0 грн, загальна сума заборгованості 155 798,93 грн (а.с. 187).

09 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Суперіум» сплатило АТ «Укрсиббанк» грошові кошти у розмірі 8 056 797,78 грн з призначенням платежу «оплата згідно договору факторингу № 285 від 09 грудня 2024 року. Без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією № 753 від 09 грудня 2024 року (а.с. 183).

12 березня 2025 року ТОВ «ФК «Суперіум» засобами поштового зв`язку надіслало ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості за договором № № 95193511000 у розмірі 155 798,93 грн, в якій повідомило про відступлення йому права вимоги та реквізити для здійснення розрахунків (а.с. 185-186).

З довідки за заборгованістю боржника ОСОБА_1 від 03 липня 2025 року вбачається, що вона має заборгованість перед ТОВ «ФК «Суперіум» за договором № 95193511000 від 26 лютого 2019 року у розмірі 155 798,93 грн, з яких за основним боргом 66 491,77 грн, за відсотками 89 307,16 грн, за комісіями 0 грн (а.с. 188).

На підтвердження свого скрутного майнового стану ОСОБА_1 надано до суду довідку про її перебування у відпустках без збереження заробітної плати з 01 вересня 2025 року до 31 січня 2026 року (а.с. 122), довідку про перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 27 травня 2021 року по 31 березня 2024 року (а.с. 123), свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 124).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується відповідачкою ОСОБА_1 вона власноручно підписала анкету-заяву на надання споживчого кредиту та договір № 95193511000 від 26 лютого 2019 року.

Вказаний кредитний договір є чинним, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є підлягає до виконання його сторонами. Відповідачка під час укладення кредитного договору ознайомилась з його текстом та істотними умовами кредитування а саме: сумою кредиту, процентною ставкою, строком кредитування та порядком погашення заборгованості, що підтверджується її особистим підписом. Отже, відповідачка погодилася з умовами кредитного договору та зобов`язалася виконувати їх.

З виписок по рахунку за період з 16 травня 2019 року по 24 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредит шляхом встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту, який неодноразово збільшувався. Відповідачка активно користувалась кредитними коштами, здійснювала покупки, зняття готівки, а також часткове погашення заборгованості. Станом на 09 грудня 2024 року заборгованість за основним боргом склала 66 491,77 грн, за відсотками 89 307,16 грн.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.

Надані позивачем банківські виписки є належними та допустимими доказами, містять відомості про рух коштів по рахунку відповідачки та розмір нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, тому судова колегія відхиляє доводи ОСОБА_1 про відсутність належних доказів розміру заборгованості та необхідність надання деталізованого розрахунку.

По своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21).

Водночас колегія суддів не може погодитись зі стягнутим судом першої інстанції з відповідачки розміром заборгованості, враховуючи наступне.

Умовами укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 договору передбачено строк користування кредитом з 26 лютого 2019 року по 10 березня 2021 року. Згідно паспорту споживчого кредиту строк кредитування встановлено до 24 місяців з дати встановлення ліміту з можливістю подальшої пролонгації. Конкретних умов щодо порядку пролонгації строку кредитування укладений договір не містить.

З виписок по рахунку ОСОБА_1 за період з 16 травня 2019 року по 24 липня 2025 року вбачається, що початково на рахунку був встановлений кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн, який у подальшому збільшений до 30 000,00 грн та надалі з 16 листопада 2020 року збільшений до 60 000,00 грн.

Термін дії ліміту становив до 10 березня 2021 року і був продовжений до 10 березня 2023 року та надалі до 10 березня 2025 року.

При цьому, станом на день закінчення першого терміну дії ліміту – 10 березня 2021 року ОСОБА_1 заборгованості за кредитом не мала і надалі до 24 лютого 2022 року продовжувала активно користуватися кредитними коштами, що свідчить про узгодження між сторонами договору пролонгації його строку до 10 березня 2023 року.

Водночас, після 24 лютого 2022 року кредитні кошти позичальниця не використовувала, тільки поповнювала рахунок, а також їй нараховувались проценти. Отже, підстав вважати, що ОСОБА_1 своїми діями узгоджувала подальшу пролонгацію строку кредитування ще на 24 місяці - з 10 березня 2023 року до 10 березня 2025 року, немає.

Враховуючи наведене, строк кредитування у даному разі мав закінчитися 10 березня 2023 року.

При цьому, з виписки по рахунку вбачається, що АТ «Укрсиббанк» здійснювало нарахування відсотків за даним кредитним договором до 16 листопада 2024 року, тобто поза межами строку дії договору.

З виписки про рух коштів за період з 16 лютого 2023 року по 15 березня 2023 року вбачається, що станом на кінець періоду за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 95 552,49 грн, що складається з тіла кредиту 69 411,77 грн (готівка 23 615,82 грн та покупки 45 795,95 грн) та 26 140,72 грн відсотків (а.с. 91). При цьому, відсотки у розмірі 2989,14 грн нараховані 15 березня 2023 року, тобто після спливу строку кредитування, тому колегія суддів не вбачає підстав для їх стягнення, тож сума заборгованості за відсотками станом на кінець строку кредитування становила 23 151,58 грн (26 140,72 – 2989,14).

У подальшому на рахунок ОСОБА_1 здійснювались зарахування коштів у розмірі 1000,00 грн (а.с. 94), 420,00 грн (а.с. 95), 500,00 грн (а.с. 95 зворот), 1000,00 грн (а.с. 96), загалом 2920,00 грн, за рахунок чого тіло кредиту зменшилось до 66 491,77 грн (69 411,77 – 2920,00), які і просить стягнути позивач.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 66 491,77 грн та процентами у межах строку кредитування у розмірі 23 151,58 грн станом на 10 березня 2023 року, а загалом 89 643,35 грн.

Оскільки суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а рішення суду - змінити зі зменшенням суми стягнення з 155 798,93 грн до 89 643,35 грн.

Частинами 1, 10 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

За подання позову ТОВ «ФК «Суперіум» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 4). Оскільки позов задоволено частково, на 57,54 %, то з ОСОБА_1 на користь товариства підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 393,85 грн (2422,40*57,54%).

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1787,14 грн. Оскільки її апеляційну скаргу задоволено частково, відповідно на 42,46%, то з ТОВ «ФК «Суперіум» на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 758,82 грн (1787,14*42,46%).

Шляхом взаємозаліку вказаних сум з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 635,03 грн (1393,85 – 758,82).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 березня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 95193511000 від 26 лютого 2019 року у розмірі 89 643,35 грн, з яких заборгованість за основним боргом - 66 491,77 грн та за процентами станом на 10 березня 2023 року - 23 151,58 грн, а також судовий збір у розмірі 635,03 грн.

Поновити дію рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 березня 2026 року, зупинену ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням внесених цією постановою змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді: О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua