Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №570/5723/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/5723/25

Провадження № 22-ц/4815/1662/26

Головуючий у Рівненському районному суді

Рівненської області: суддя Гладишева Х.В.

Рішення суду першої інстанції

(повний текст) ухвалено:

21 травня 2026 року у м. Рівне

Рівненської області

без фіксування судового засідання

звукозаписувальними технічними засобами

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Левченко Катерини Вікторівни на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 травня 2022 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про

зміну способу стягнення аліментів, що визначений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 січня 2017 року у справі №570/68/17, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що сторони перебували у шлюбі з 05 серпня 2007 року, який було розірвано 20 січня 2017 року. За час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 січня 2017 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 в розмірі по 1 000,00 гривень щомісячно, починаючи з 30 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вважала, що визначений цим судовим рішенням розмір аліментів не відповідає фактичним потребам дитини та не може забезпечити належного рівня її розвитку, оскільки навчається у професійному ліцеї та проживає разом з позивачем. ОСОБА_1 отримує заробітну плату в розмірі 6 800,00 гривень щомісячно, якої бракує на її потреби та потреби сина. Крім того, матеріальний стан відповідача покращився, адже він є військовослужбовцем Збройних Сил України.

Тому ОСОБА_2 має змогу та можливість надавати утримання своєму сину в розмірі 1/4 частки від своїх доходів, що відповідатиме найкращим інтересам дитини, з огляду на що просить змінити спосіб стягнення аліментів на користь позивача на утримання їхнього неповнолітнього сина.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі по 1 000,00 гривень щомісячно, починаючи з 30 листопада 2016 року до досягнення повноліття дитини, що стягуються на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 січня 2017 року у справі №570/68/17, на 1/4 частину з усіх видів його доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинено стягнення аліментів на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 січня 2017 року у справі №570/68/17.

Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави 1 211, 20 гривень судового збору.

У поданій через свого представника – адвоката Левченко К.В. апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати, частково задовольнивши позов, а саме стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/10 частини усіх видів доходів платника аліментів.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про помилковість висновків суду щодо наявності доказів про необхідність збільшення витрат на дитину, їх розміру та переліку витрат на дитину, не навівши обсягу витрат, які позивач витрачає на утримання дитини. При цьому позовна заява не містить обставин щодо зміни стану здоров`я дитини, покращення матеріального стану платника аліментів, погіршення матеріального стану ОСОБА_1 тощо.

Не погоджується із понесенням витрат позивачем на утримання житла – будинку АДРЕСА_1 , адже у будинку проживають також її батько, на якого відкрито особові рахунки та, імовірно, інші члени сім`ї. Отже, утримання майна повинно здійснюватися його власником і солідарно зареєстрованими у житі особами.

Щодо доводів позивача про те, що вона не в змозі утримувати сина ОСОБА_4 , то неповнолітня дитина знаходиться на неповному державному утриманні, користується пільгами як син учасника бойових дій, отримуючи соціальну стипендію, а вартість навчання покривається за рахунок державного бюджету.

Вважає, що будучи обізнаним із тим, що відповідач перебуває на військовій службі, суд неналежним чином повідомляв його про розгляд справи, а судові повістки надсилалися за місцем його реєстрації, що є окремою підставою для скасування судового рішення (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18).

Порушенням процесуального законодавства, що призвело до позбавлення можливості ОСОБА_2 реалізувати свої права, є недодержання судом правил п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22, внаслідок чого не було зупинено провадження у справі у разі перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Звертає увагу на приховування позивачем інформації про те, що відповідач, незважаючи на стягувані з нього аліменти, додатково добровільно допомагає утримувати сина і протягом часу з грудня 2025 року по травень 2026 року надсилає на його картковий банківський рахунок грошові кошти. Сумарно перераховані кошти за цей період склали 28 500 гривень.

На думку заявника, перебування ОСОБА_2 на військовій службі не можна вважати покращенням його матеріального становища, адже він в зв`язку з виконанням своїх обов`язків винаймає житло у різних місцях, що включає орендну плату і комунальні послуги, оплату супутникового Інтернету "Starlink", несе витрати на ремонт та заправку транспортних засобів, які використовуються при виконанні бойових завдань. При цьому 23 січня 2025 року під час виконання бойового завдання отримав складне вибухове поранення, множинні ВОСП ділянок ліктьового суглоба, обох стегон, колінних суглобів з наявністю сторонніх (металевих) осколків, акубаротравматичне ураження вух. За їх наслідками проведено операцію по первинній хірургічній обробці вогнепальних ран. Після хірургічного втручання ОСОБА_2 змушений постійно підтримувати стан свого здоров`я, в т.ч. і через приймання ліків.

За наведеного розмір аліментів, які відповідач сплачує на утримання сина ОСОБА_4 , повинен складати не більше 1/10 частини від усіх видів його доходів.

Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідає стандартам "щодо справедливого судового розгляду", тому вважає, що судом не враховано пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справах "Руїз Торіха проти Іспанії", "Проніна проти України", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії", "Вєрєнцов проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України".

У поданому відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат Кітовський В.Л., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 січня 2017 року.

За час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Квасилівською селищною радою Рівненського району Рівненської області 26 травня 2010 року.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 січня 2017 року у справі №570/68/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1 000,00 гривні щомісячно, починаючи з 30 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Син сторін - ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні.

З інформації Пенсійного фонду України щодо доходу ОСОБА_1 станом на 31 жовтня 2025 року видно, що вона протягом 2025 року отримала дохід на загальну суму 69 591, 23 гривні.

Довідкою про доходи ОСОБА_1 встановлено, що вона працює у Первинній профспілковій організації Національного університету водного господарства і природокористування на посаді бухгалтера та отримує заробітну плату щомісячно в розмірі 6 800,00 гривні; з січня 2025 року по червень 2025 року отримала дохід на загальну суму 40 800,00 гривні.

З листа-відповіді на запит №181914176 від 20.11.2023 Рівненського відділу державної виконавчої служби до Пенсійного фонду України про останнє місце роботи боржників у виконавчому провадженні №53855863 щодо ОСОБА_2 вбачається, що останнім місцем роботи його є Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Бау»; 01 жовтня 2020 року є місяцем та роком останнього місця роботи боржника.

Довідкою Квасилівського професійного ліцею селища Квасилів Рівненського району підтверджено, що ОСОБА_3 вступив на навчання у професійний ліцей у 2025 році та навчається на 1 курсі денного відділення ліцею; строк навчання - до 15 лютого 2028 року.

З інформації про виконавче провадження №53855863 станом на 30 жовтня 2025 року видно, що 21 травня 2020 року виконавчий документ передано на виконання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Про» за місцем роботи ОСОБА_2 ; заборгованість зі сплати аліментів становить 41 967,83 гривні; витрати виконавчого провадження - 200 гривень. 29 жовтня 2020 року скасовано заходи примусового виконання.

Відповідно до наданих платіжних інструкцій ОСОБА_1 сплачує житлово-комунальні послуги по АДРЕСА_1 .

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 19 серпня 2025 року, ОСОБА_2 є учасником бойових дій.

Постановою державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби від 03 травня 2017 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №570/68/17, виданого 20 січня 2017 року, виданого Рівненським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 в розмірі 1 000,00 гривні щомісячно, починаючи з 30 листопада 2016 року.

Постановою державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби від 21 травня 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника - ОСОБА_2 , що отримує заробітну плату у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Про», та здійснено відрахування з доходів боржника за місцем роботи.

З листа-відповіді Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області №2057/5/17-00-12-02-04 від 27.03.2026 встановлено розмір та джерело доходу ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по лютий 2026 року; він отримує виплати як військовослужбовець; джерело доходів - Військова частина НОМЕР_3 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дітей, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів.

Отже, заявлені ОСОБА_1 вимоги ґрунтуються на положеннях сімейного законодавства, відповідають інтересам дитини, їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, покращать матеріальне становище, визначення зазначеного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень закону.

За таких обставин визнано наявними законні підстави для стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку щомісячно, що необхідно для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку неповнолітнього сина та забезпечить рівність прав сторін щодо обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Проте з висновками про визначення розміру частки аліментів колегія суддів погодитися не може.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-1V передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу ст. 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке, в свою чергу, в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29.06.2004 № 1906-IV).

У рішенні «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі, чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

Згідно зі ст.ст.141, 180 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ч. 3 ст. 181 СК України).

Норма статті 192 СК України вказує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З роз`яснень пункту п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» видно, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Аналізуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із зміною сімейного стану, значним покращенням чи погіршенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі №367/10126/19 (провадження № 61-17218св24) зазначається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Оскільки спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, тому саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів - в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

Приходячи до переконання про часткове задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 в зв`язку із проходженням військової служби не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому був позбавлений процесуальних прав учасника справи, а саме не міг брати участь у судовому засіданні, висловлювати свою думку і заперечення з приводу позову, подавати докази, заяви по суті та заявляти відповідні клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, долучені ним до апеляційної скарги письмові докази підлягають прийняттю колегією суддів та відповідній правовій оцінці.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

На а.с. 95 міститься довідка Військової частини НОМЕР_3 від 08 червня 2026 року №2389, де зазначається, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у цій військовій частині, АДРЕСА_2 .

Письмові докази, додані до апеляційної скарги, а саме направлення для проходження ВЛК, висновок "КЛ Святого Пантелеймона" СМР від 17.03.2025, консультативні заключення невролога від 07.03.2025 та від 12.03.2025, консультаційний висновок спеціаліста від 17.03.2025, довідка №2025-0320-0830 військово-лікарської комісії від 20.03.2025, консультаційний висновок спеціаліста від 19.03.2025, виписний епікриз з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №330/412, корінці первинної медичної карти з первинною медичною картою від 23.01.2025 та від 19.02.2025, виписка з медичної карти стаціонарного хворого №1139 від 17.02.2025, епікриз Медичного центру "Мед-Союз" 11.03.2025, протоколи КТ дослідження №151907 від 18.03.2025, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 30.01.2025, індивідуальні відомості Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-7 від 02.06.2026, платіжні документи про перерахунок ОСОБА_2 грошових коштів на рахунок НОМЕР_4 (переказ на картку * НОМЕР_5 ) на загальну суму 28 500 гривень, довідки про інформаційні послуги та телекомунікаційне обладнання Starlink Internet Dublin IE, довідки про послуги автомагазинів від 27.03.2026, 18.01.2026, 20.12.2025, довідки про послуги аптек від 09.04.2026, від 17.02.2026, від 17.01.2026, від 19.04.2026, квитанції про оплату комунальних послуг за особовим рахунком від 29.04.2026, від 01.04.2026, від 23.02.2026, від 09.02.2026, від 23.03.2026, наряд-замовлення №А4175 на загальну суму 28 173 гривні свідчать про понесення ОСОБА_2 витрат на тривале лікування внаслідок поранення, перерахунок у добровільному порядку грошових коштів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , поточні витрати, пов`язані із проходженням військової служби у зв`язку із захистом Батьківщини від російської агресії.

Тому, не заперечуючи проти погіршення матеріального становища одержувача аліментів, колегія суддів також ураховує, що змінилися також і матеріальний стан ОСОБА_2 та погіршився стан його здоров`я у зв`язку із проходженням ним військової служби за мобілізацією, під час якої ним отримано складне поранення, що вимагає тривалого лікування, і постійне понесення витрат на побутові потреби, оренду житла, користування інтернет-зв`язком, ремонт службового транспорту тощо. При цьому береться до уваги і те, що протягом часу із грудня 2025 року по травень 2026 року відповідач добровільно сплачував на користь неповнолітнього сина ОСОБА_4 грошові кошти на його утримання, що сумарно склало 28 500 гривень.

Отже, в апеляційного суду є достатні і обґрунтовані підстави вважати, що обставини понесення ОСОБА_2 витрат на лікування та тих, що пов`язані з проходженням ним військової служби, збережуться в подальшому.

Виходячи із засад рівності не лише прав, але й обов`язків батьків щодо дитини, справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний суд вважає достатніми підстави для зміни способу стягнення аліментів зі стягнення у твердій грошовій сумі на частку від заробітку (доходу). Щодо розміру аліментів, то частка заробітку (доходу) ОСОБА_2 , яка повинна стягуватися на користь матері на утримання дитини, має складати 1/8 частину.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу, про що просить заявник, то 19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання останніх вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Зважаючи на те, що між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням "Кобра", від імені якого діє адвокат Левченко К.В., 02 червня 2026 року укладено договір про надання правничої допомоги №148/26-5, про що 10 червня 2026 року цим же об`єднанням видано відповідний ордер; 02 червня 2026 року та 17 червня 2026 року відповідачем сплачено по 6 000 гривень на користь Адвокатського об`єднання "Кобра", що підтверджується квитанціями №2989627755, №300975811; справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів не складає значної складності, а адвокат Левченко К.В. має достатні професійні досвід і знання у галузі права, що свідчить те, що ця справа не становила для неї крайніх труднощів, – з 27 листопада 2019 року займається адвокатською діяльністю, тому розмір витрат на правничу допомогу. який підлягає стягненню із позивача на користь відповідача, повинен скласти 4 000 гривень.

За правилами частини першої ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому відповідно слід змінити і розмір цього виду судових витрат, який стягнутий судом попередньої інстанції, зменшивши із 1 211, 20 гривень до 605, 60 гривень.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для прийняття постанови про зміну оскаржуваного рішення відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неповнота з`ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Левченко Катерини Вікторівни задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 травня 2022 року змінити, зменшивши визначену частку стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 1/4 (одна четверта) частини на 1/8 (одна восьма) частину з усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, а також розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 в дохід держави, із 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок до 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_7 .

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

Н.М.Ковальчук