Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №524/12071/25
Суддя: Обідіна О. І.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/12071/25 Номер провадження 22-ц/814/2404/26Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 рокум. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 лютого 2026 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2025 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором №1805602969 в сумі 50958,55 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 32308,06 грн, заборгованість по річним процентам – 4,59 грн., заборгованість по щомісячним процентам – 18645,90 грн. та судові витрати.
Вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2021 між ТОВ «ФК «ЦСР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1805602969, відповідно до умов якого товариство надало кредит в сумі 40848 грн. строком на 24 місяці.
Неналежне виконання умов договору призвело до виникнення заборгованості станом на 01.07.2024 в сумі 50985,55 грн.
07.10.2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, згідно умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передало права вимоги по кредитним договорам згідно реєстру боржників новому кредитову – АТ «Таскомбанк», в тому числі і по кредитному договору укладеному з ОСОБА_1 .
В добровільному порядку сума боргу новому кредитору погашена не була.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про наявність кредитних правовідносин, між тим відмовив в задоволенні позову з огляду на укладання договору про відступлення прав вимоги за 5 років до кредитного договору та відсутність жодної визначеної вимоги до позичальника на момент укладання договору факторингу, що свідчить про недоведеність переходу прав до позивача як нового кредитора.
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вказує, що наданими доказами в повній мірі доводиться перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. Саме підписаний реєстр прав вимоги засвідчує передачу прав вимоги до боржників. Згідно умов договору факторингу передача прав вимоги здійснюється за реєстрами, які є додатками до нього.
Вважає, що суд невірно визначив момент переходу прав вимоги до нового кредитора.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення останньої.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 серпня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1805602969, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 40 848,00 грн., строком на 24 місяці, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,01% річних від суми боргу за договором та щомісячними процентами 2,19% від суми кредиту.
07 жовтня 2016 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» було укладено договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого останнє передало новому кредитору свої права вимоги до позичальників згідно реєстру боржників, в тому числі і по кредитному договору № 1805602969, укладеному з ОСОБА_1 .
Згідно наданого АТ «Таскомбанк» розрахунку заборгованості, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору станом на 01.07.2025 виникла заборгованість в сумі 50958,55 грн.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд встановив наявність кредитних правовідносин між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , однак дійшов висновку про ненабуття позивачем як новим кредитором у визначеному законом порядку права вимоги за кредитним договором №1805602969 від 31.01.2021, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання за даним договором, а отже, позивач не є новим кредитором у цих правовідносинах, що виключає стягнення кредитної заборгованості на його користь.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду.
Так, 07.10.2016 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» було укладено договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, в якому сторони визначили, що первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує за відступлення права вимоги грошову суму, що дорівнює ціні договору, в порядку та строки, встановлені цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)
Частиною 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога
Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається
Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;
наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;
майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;
у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);
майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.
Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.
Вказаних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 07.01.2026 при розгляді справи №727/2790/25 з подібними правовідносинами, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище зазначені норми права та роз`яснення ВС при розгляді справи з подібними правовідносинами, встановлені обставини в даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги №ТАСЦФР-10-2016 право вимоги за договором між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 по кредиту від 31 серпня 2021 року перейшло від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк», що повністю узгоджується з положеннями ч.1 ст. 1078 ЦК України.
На вказані обставини суд першої інстанції не звернув належної уваги, невірно застосував норми матеріального права у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про недоведеність права переходу від первісного кредитора до АТ «Таскомбанк».
Що стосується обґрунтованості заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 50958,55 грн., колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Матеріалами справи доводиться факт укладання 31.08.2021 між ТОВ «ФК «ЦСР» та ОСОБА_1 кредитного договору №1805602969, на підставі заяви-анкети останньої, який, як і паспорт споживчого кредиту було підписано власноручно позичальником.
Окрім того ОСОБА_1 під підпис була повідомлена про відступлення прав вимог за укладеним договором до АТ «Таскомбанк».
Згідно укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримала 40848 грн. строком на 24 місяці.
Неналежне виконання умов договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 01.07.2024 складав 50958,55 грн. та її нарахування новим кредитором мало місце в межах строку дії договору.
На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем було надано розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору.
Надаючи оцінку вказаним письмовим доказам та враховуючи виниклі між сторонами кредитні правовідносини, в межах строку дії яких мало місце неналежне виконання позичальником умов договору, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої доводиться належними доказами, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем заявлених ним вимог.
За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні фактичних обставин, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості в сумі 50958,55 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 32308,06 грн, заборгованість по річним процентам – 4,59 грн., заборгованість по щомісячним процентам – 18645,90 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь товариства підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційній інстанції в сумі 2422,40 грн. та 3633,60 грн. відповідно, а загалом 6056 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 лютого 2026 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №1805602969 в сумі 50958,55 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 32308,06 грн, заборгованість по річним процентам – 4,59 грн., заборгованість по щомісячним процентам – 18645,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір в сумі 6056 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua