Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №127/23093/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23093/26

Провадження № 2-др/127/147/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(Д О Д А Т К О В Е)

22 жовтня 2026 рокуВінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю секретаря Пашківської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики було розглянуто та ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, яка мотивована тим, що у позовній заяві зазначався попередній розрахунок суми витрат на правничу допомогу в розмірі 22142,00 грн. Разом з тим, в заяві про проведення розгляду справи без участі представника позивача було заявлено про подання доказів понесення цих витрат протягом двох днів після ухвалення рішення. Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 22142,00 грн. На підтвердження понесення цих витрат представником долучено: договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг, розрахунок та платіжний документ.

В судове засідання позивач не з`явився, проте його представник подав до суду заяву з проханням провести судове засідання за їх відсутності, заяву про стягнення витрат правничої допомоги підтримує та просив її задовольнити повністю.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання відповідач не з`явилася, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.

Оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду заяви, тому суд проводить розгляд справи без їх участі.

Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики було задоволено (а.с. 84-85).

27.05.2026 року між адвокатом Оверковським К.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги №1, за умовами якого за правову допомогу, клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар в сумі 22142,00 грн., що еквівалентно 500 дол. США (а.с. 77).

Також в матеріалах справи міститься ордер Оверковського К.В. (а.с. 4, 79).

За змістом ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно із актом наданих послуг №1 від 12.10.2026 року, під час виконання договору №1 адвокатом були здійснені наступні роботи: ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом тривалістю 2 години; дослідження та підготовка правових позицій у відповідній категорії справ тривалістю 1 година; підготовка та подання позовної заяви з додатками тривалістю 4 години; підготовка та подання заяви про забезпечення позову тривалістю 3 години; пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання тривалістю 1 година; ведення справи в суді першої інстанції (судові засідання - 4 шт.) тривалістю 4 години. Вартість послуг склала 22142,00 грн. (а.с. 78).

Матеріалами справи підтверджується той факт, що представник позивача не приймав участь в судових засідання, через написання заяв про розгляд справи за його відсутності (а.с. 45, 58, 68).

Також в матеріалах справи наявна квитанція до прибуткового касового ордера від 27.05.2026 року про оплату послуг адвоката на суму 22142,00 грн. (а.с. 74).

Частиною 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд звертає увагу, що представник позивача ще в позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи включатиме витрати на правничу допомогу в розмірі 22142,00 грн., а докази їх понесення будуть надані до закінчення розгляду справи. Проте, згодом у заяві представник позивача повідомив, що докази понесення витрат будуть надані протягом двох днів після після ухвалення рішення суду.

Отже, стороною позивача було зроблено заяву про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат та вказані докази було надано суду в строк визначений законодавством.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Вимогами п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Частиною 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення позивача, на користь якого такі витрати стягуються і не може становити для нього по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача таких правничих послуг як підготовка правових позицій, не може включатися до витрат на правничу допомогу, оскільки вона не підтвердженна належними доказами.

Щодо ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом тривалістю 2 години, то вони складалися лише з однієї розписки, тому витрачений час є завищеним.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, періоду розгляду справи, суд вважає, що зазначені представником позивача ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 22142,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

Враховуючи предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до предмета позову, суд визначає вартість наданої правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн., що відповідатиме критеріям розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст додаткового рішення складений 27.10.2026 року.

Суддя: