Суд: Погребищенський районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №143/995/26
Суддя: Сич С. М.
Справа № 143/995/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2026 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого – судді Сича С.М.,
за участю секретаря Левченко М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.05.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Кредитний договір №5532764, за яким їй було надано кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на 360 днів з денною процентною ставкою 0,95 % в день, комісією за надання кредиту в сумі 400 грн. 00 коп.
27.01.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №С7-270126-1, за яким первісний кредитор передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.
Згідно розрахунку заборгованості відповідачка частково здійснила оплату за Кредитним договором №5532764 в сумі 1426 грн. 01 коп.
Станом на 27.01.2026 року заборгованість відповідачки за Кредитним договором №5532764 становить 14851 грн. 66 коп., із яких: 3999 грн. 99 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 8851 грн. 67 коп. – заборгованість за процентами; 2000 грн. 00 коп. – заборгованість за штрафом.
Посилаючись на наведені обставини, просить стягнути на свою користь із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 14851 грн. 66 коп., судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками в розмірі 223 грн. 38 коп. (а.с.1-5).
Ухвалою судді від 13.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.53, 54).
Згідно із п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
За приписами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
В силу ч.5 ст.272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За правилами п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як вбачається із матеріалів справи до суду повернувся рекомендований лист з повідомленням про вручення, яким відповідачу за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження у справі, із відміткою від 27.08.2026 року про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.59-60).
Отже, відповідач був належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами ст.ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 13.05.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Кредитний договір №5532764 (далі - Кредитний договір).
За п.1.2 Кредитного договору сума кредиту становить 4000 грн. 00 коп.
В п.1.3 Кредитного договору визначено, що строк кредитування становить 360 днів, періодичність платежів – кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та оплати комісії, процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до п.1.4 Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 400 грн. 00 коп.
За п.1.4.1 Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 0, 95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитування (а.с.23-35).
Згідно із листом ТОВ «Пейтек» від 27.01.2026 року на платіжну картку клієнта ТОВ «Лінеура Україна» 13.05.2025 року перераховано 4000 грн. 00 коп. (а.с.11 зворот).
27.01.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №С7-270126-1, за яким первісний кредитор передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників (а.с.12, 16-22).
Згідно із Переліком №1 (Додаток №2 до Договору факторингу №С7-270126-1) до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором в розмірі 14851 грн. 66 коп., із яких: 3999 грн. 99 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 8851 грн. 67 коп. – заборгованість за процентами; 2000 грн. 00 коп. – заборгованість за штрафом (а.с.40, 41).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 27.01.2026 року заборгованість відповідачки за Кредитним договором становить 14851 грн. 66 коп., із яких: 3999 грн. 99 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 8851 грн. 67 коп. – заборгованість за процентами; 2000 грн. 00 коп. – заборгованість за штрафом (а.с.43-47).
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Згідно із частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно з частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
У відповідності до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір підписаний відповідачем за допомогою електроного підпису одноразового ідентифікатора 19284, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, яким урегульовані всі його істотні умови, як-от сума кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Із матеріалів справи випливає, що до ТОВ «Новий Колектор» на підставі зазначеного вище Договору факторингу перейшли права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором, що передусім підтверджується Переліком №1 (Додаток №2 до Договору факторингу №С7-270126-1)
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно із ст. ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Щодо заборгованості за тілом кредиту в сумі 3999 грн. 99 коп., то згідно із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додатком №1 до Кредитного договору) (а.с.36), така сума мала бути сплачена відповідачем 08.05.2026 року, а тому оскільки станом на момент пред`явлення позову строк сплати тіла кредиту настав, то в цій частині позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про обгрунтованітсь вимоги про стягнення процентів в сумі 8851 грн. 67 коп., суд виходить із того, що за правомірне користування кредитним коштами упродовж строку кредитування відповідач мав сплатити проценти за стандартною процентною ставкою 0,95 % в день, наданий позивачем розрахунок заборгованості за процентами узгоджується із умовами Кредитного договору, а тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 2000 грн. 00 коп. за Кредитним договором, суд виходить із того, що Законом України №2120-IX від 15.03.2022 року, який набрав чинності 17.03.2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Цим же Законом України №2120-IX від 15.03.2022 року Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, норми пункту 6-1 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» були близькими за своїм сутнісним змістом положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відтак, упродовж періоду з 17.03.2022 року по 24.12.2023 року одна і та ж сфера суспільних відносин водночас була врегульована однопредметними нормативними правовими актами.
Частиною 2 ст.4 ЦК України визначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду Україниконкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Отже, хоча Закон України №3498-IX від 22.11.2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.
Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.
Аналіз навдених вище нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо звільнення позичальників, у тому числі за договором споживчого кредиту, у період дії в Україні воєнного стану від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.
Такі висновки суду опосередковано узгоджуються із правовою позицією, сформульованою у пунктах 14-22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.
Суд вважає, що оскільки вказана заборгованість за штрафом нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то позичальник на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов`язку її сплати на користь кредитодавця, унаслідок чого вона підлягає списанню кредитодавцем.
З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 2000 грн. 00 коп. за Кредитним договором необхідно відмовити.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором в сумі 12851 грн. 66 коп. (3999, 99 + 8851, 67). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову становить 14851 грн. 66 коп. За наслідками розгляду справи суд стягнув із відповідача на користь позивача 12851 грн. 66 коп., тобто позовні вимоги були задоволені в розмірі 86,53 % від ціни позову.
З огляду на викладене на користь позивача із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судовий збір в сумі 2303 грн. 77 коп. та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками, в розмірі 221 грн. 32 коп., а разом – 2525 грн. 09 коп.
Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за Кредитним договором №5532764 від 13.05.2025 року в розмірі 12851 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна) грн. 66 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2303 (дві тисячі триста три) грн. 77 коп. та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками, в розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн. 32 коп., а разом – 2525 (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять) грн. 09 коп.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, адреса:вул. Алмазова Генерала, буд.13, офіс 601, м.Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27.10.2026 року.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua