Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №398/2381/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

27 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/2381/26

провадження № 22-ц/4809/1940/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенко О.Л.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2026 року у складі судді Шуліки О.О.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви посилалося на те, що 26.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі по тексту - ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 укладено договір №34749-07/2023 про надання фінансового кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн строком на 360 днів із процентною ставкою, що становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредитування (п.1.4.1 договору).

ТОВ «Аванс Кредит» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 70000,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн; заборгованість за відсотками - 63000,00 грн.

12.12.2023 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №12122023, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги, у тому числі і до відповідача за вказаним кредитним договором.

Оскільки ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором просило суд стягнути з відповідача на свою користь зазначену вище заборгованість за кредитним договором від 26.07.2023 №34749-07/2023.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 26.07.2023 №34749-07/2023 у сумі 70000 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-капітал».

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру відсотків та судових витрат.

Судом встановлено та з матеріалів справи убачається, що 26.07.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №34749-07/2023 про надання фінансового кредиту. Відповідно до п.1.1 вказаного договору ТОВ «Аванс Кредит» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.1.2 вказаного договору кредит надавався строком на 360 днів. Дата надання кредиту - 26.07.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту - 19.07.2024. Згідно з п.1.4 вказаного договору процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п.1.2 цього договору. Відповідно до п.3.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору. В додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту від 26.07.2023 №34749-07/2023 наведено графік платежів, зі змісту якого убачається обов`язок боржника вносити щомісячні платежі на погашення заборгованості за кредитом рівними частинами. Згідно зазначеного графіку платежів загальна вартість кредиту становить 70000,00 грн (а.с.23-27).

Укладаючи кредитний договір сторони вчинили дії, визначені ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». 26.07.2023 відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8786.

ТОВ «Аванс Кредит» виконало свої зобов`язання за договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти. Факт зарахування кредитних коштів на суму 7000,00 грн підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2025 №3466_250630130016 про те, що 26.07.2023 о 12:10:03 було здійснено переказ, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua - 266453745, зарахування 7000,00 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.28).

12.12.2023 ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №12122023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», зокрема і до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту від 26.07.2023 №34749-07/2023 (а.с.36-41).

Як свідчить витяг з реєстру боржників до договору факторингу №12122023 від 12.12.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 26.07.2023 №34749-07/2023 у загальному розмірі 70000,00 грн, з яких 7000,00 грн - сума основного боргу, 63000,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.42).

Досудовою вимогою від 10.04.2026 №2387374 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу (а.с.45).

12 червня 2026 року від АТ КБ ««Приват Банк» на виконання вимог ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року надійшла інформація №20.1.0.0.0/7-260526/121964-БТ про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . В період 26.07.2023– 27.07.2023 було зарахування коштів на суму 7000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 (а.с.104-105).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з нормою ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).

Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 6, 12 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору.

Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з вимог Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.07.2023 між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору №34749-07/2023, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису і відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до п.1.1 вказаного договору ТОВ «Аванс Кредит» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Оскільки відповідач не повернув кредитних коштів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000 грн, які не було повернуто у строки, визначені кредитним договором.

Доводи скарги в цій частині є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору кредит надавався строком на 360 днів. Дата надання кредиту 26.07.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 19.07.2024. Пунктом 1.4 договору визначено процентну ставку, яка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п.5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У справі, що переглядається, договір між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 про надання фінансового кредиту №34749-07/2023 укладений 26.07.2023 строком на 360 днів (до 19.07.2024 включно), тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому первісний кредитор ТОВ «Аванс Кредит» мало привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року) 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 зазначено, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure. За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки — максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %. За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Враховуючи зазначені вище положення Закону України «Про споживче кредитування, а також роз`яснення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, апеляційний суд вважає помилковими твердження відповідача щодо несправедливості умов договору від 26.07.2023 №34749-07/2023, оскільки відповідного оспорення шляхом подання зустрічного позову та заперечення умов договору про споживчий кредит відповідачем подано не було.

Відтак, визначена в кредитному договорі процентна ставка за період з 26.07.2023 по 22.04.2024 (272 дні) на рівні 2,5% в день узгоджується як з нормами діючого на той час законодавства (по 23.12.20203), так і з положеннями п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому розмір заборгованості за процентами у вказаний період становить 47600 грн (175 грн х 2,5% х 272 дні).

За період з 22.04.2024 по 19.07.2024 (88 днів) застосовується відсоткова ставка 1,5% , а тому розмір заборгованості за процентами у вказаний період становить 9240 грн (105 грн х 1,5% х 88 днів).

Отже, провівши власний розрахунок, апеляційний суд визначив розмір заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 56840 грн (47600 грн +9240 грн).

Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором про надання фінансового кредиту від 26.07.2023 №34749-07/2023 становить 63840 грн, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 56840 грн - заборгованість за відсотками.

Отже, рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст.376 ЦПК України, підлягає зміні в частині стягнення розміру заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

ОСОБА_1 є інвалідом IІ групи, що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА №875287. Отже, відповідач є особою, яка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі вказаного вище припису Закону України «Про судовий збір», а тому ТОВ «ФК Кредит-Капітал» слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,60 грн.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

ТОВ «ФК Кредит-Капітал» заявлено про компенсацію витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 8000 грн. Н а підтвердження таких витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції надано: копію договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК Кредит-Капітал», акт наданих послуг від 10.04.2026 №174, детальний опис наданих послуг до акту №0107 за договором про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року №0107 (а.с.48-50).

Керуючись принципом розумності та співмірності, а також враховуючи пропорційність до задоволених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22 липня 2026 року змінити в частині стягнутого боргу та судових витрат, виклавши у такій редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором від 26.07.2023 №34749-07/2023 у розмірі 63840 (шістдесят три тисячі вісімсот сорок) грн 00 коп, з яких 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 56840 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 3-й поверх) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

О.Л. Карпенко