Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №405/4912/25 — Кропивницький апеляційний суд

Суд: Кропивницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №405/4912/25

Суддя: Письменний О. А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/4912/25

провадження № 22-ц/4809/1700/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.

при секретарі – Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до російської федерації в особі посольства російської федерації в Румунії, в якому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 30 000 000,00 грн.

Позов обґрунтувала тим, що її син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер внаслідок травм, отриманих під час ведення бойових дій по відбиттю збройної агресії російської федерації проти України. Згідно Витягу з протоколу № 11 Регіональної військово-лікарської комісії причина смерті сина пов`язана із захистом Батьківщини. Причиною смерті сина стала вибухова травма.

Внаслідок загибелі сина у результаті військової агресії російської федерації вона відчуває безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, втратила душевний спокій, постійно відчуває незахищеність та розчарування.

Через загибель сина втратила сенс життя та віру в майбутнє, важка втрата не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя. Діями відповідача їй завдано непоправну моральну шкоду.

З урахуванням характеру і обсягу завданих моральних страждань, істотності порушення її конституційних прав та прав сина, неможливості їх поновлення, умисного характеру дій відповідача, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 30 000 000 грн, яку просила стягнути з відповідача.

Згідно безстрокового посвідчення НОМЕР_1 , виданого 30.10.2023 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

За таких обставин просила позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на її користь в якості відшкодування моральної шкоди в розмірі - 30000000,00 гривень.

Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 13 січня 2026 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з російської федерації, в особі посольства російської федерації в Румунії, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000000 (мільйон) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив сам факт завдання моральної шкоди та право позивача на її відшкодування, причинний зв`язок між діями російської федерації та смертю сина позивача, а також відсутність судового імунітету російської федерації у цій категорії спорів.

Натомість у цій справі однією з ключових обставин є саме смерть близької особи її сина. Проте, суд першої інстанції формально згадав цю обставину, однак не надав їй належної ваги при визначенні остаточного розміру компенсації. Також вважає, що суд неповно оцінив докази та встановлені обставини в частині їх значення для визначення розміру компенсації. Суд визнав наявність глибоких моральних страждань, але не пояснив, як саме ці обставини вплинули на остаточний розмір моральної шкоди.

Вважає, що визначений місцевим судом розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення є очевидно недостатнім та неспівмірним характеру втрати. Вона не відображає ні виняткового характеру правопорушення, ні довічного характеру страждань, ні статусу загиблого як особи, смерть якої пов`язана із захистом Батьківщини.

Позивачка вважає, що заявлений розмір у тридцять мільйонів гривень відповідатиме обставинам справи, характеру правопорушення, глибині моральних страждань/непоправності наслідків, принципам розумності та справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

Учасники в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

24.08.2026 позивач ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву, в якій підтримала апеляційні вимоги та просила проводити апеляційний розгляд без її участі.

Враховуючи викладене та з метою недопущення порушень процесуальних строків, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в порядку, передбаченому ст. 367 ЦПК України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Межами апеляційного оскарження у цій справі є розмір присудженого відшкодування моральної шкоди, заподіяною відповідачем.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 є матір?ю ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.11.1973 року місцевим бюро РАЦС м. Кіровоград, актовий запис № 3262 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у селищі Хромове Бахмутського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 24.04.2023 року відділом державної реєстраціїї смерті у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1032 (а.с. 14).

З копії лікарського свідоцтва про смерть № 3218 від 20.04.2023 року встановлено, що ОСОБА_2 загинув в зоні військових дій у селищі Хромове Бахмутського району Донецької області Україна, до смерті призвело інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла. Вибухова травма. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків (а.с. 12).

Згідно Витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії Протокол № 2884 від 17.08.2023 року травма та причини смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 13).

Позивач вказала, що внаслідок загибелі сина у результаті військової агресії російської федерації вона відчуває безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, втратила душевний спокій, постійно відчуває незахищеність та розчарування. Через загибель сина втратила сенс життя та віру в майбутнє, важка втрата не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя. Діями відповідача їй завдано непоправну моральну шкоду. З урахуванням характеру і обсягу завданих моральних страждань, істотності порушення її конституційних прав та прав сина, неможливості їх поновлення, умисного характеру дій відповідача, вона оцінює моральну шкоду у розмірі 30 000 000 грн.

Також позивач має посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 22.09.2023 року (безстрокове), яким має право на пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) Захисників/Захисниць України (а.с. 8).

Крім того, позивач має посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 30.10.2023 року, як матір військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (а.с. 8).

Задовольняючи часткового позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням характеру і обсягу завданих моральних страждань позивачки, істотності порушення її конституційних прав та прав сина, неможливості їх поновлення, умисного характеру дій відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути один мільйон гривень на відшкодування моральної шкоди. При цьому зазначив, що суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачу було завдано душевних страждань та немайнових втрат, їх характеру, тривалості та глибини, істотності вимушених змін, зокрема, висновків спеціалістів, експертів щодо погіршення психоемоційного стану позивача та наявності причинного зв`язку між таким станом та збройною агресією рф, які б слугували для задоволення позову саме в розмірі тридцять мільйонів гривень.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, зокрема щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тлумачення норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільним-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди (див. постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18), від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18 (провадження № 61-22818св19), від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17 (провадження № 61-6677св20), від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20 (провадження № 61-11435св21), від 17 вересня 2025 року у справі № 563/1708/23 (провадження № 61-10680св24).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не навів достатніх мотивів для зменшення розміру морального відшкодування, які б базувалися на аргументах сторони відповідача. По суті суд сам виступив опонентом позивачки всупереч принципу безсторонності суду в процесі вирішення спору.

Хоча у справах щодо відшкодування моральної шкоди, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була помірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Суд першої інстанції мотивуючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі також зазначив – «суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачу було завдано душевних страждань та немайнових втрат, їх характеру, тривалості та глибини, істотності вимушених змін, зокрема, висновків спеціалістів, експертів щодо погіршення психоемоційного стану позивача та наявності причинного зв`язку між таким станом та збройною агресією рф, які б слугували для задоволення позову саме в розмірі тридцять мільйонів гривень».

Проте, такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону з тих підстав, що факт душевних страждань нерозривно пов`язаний з протиправною поведінкою щодо потерпілої особи і не потребує додаткового доказування. Достатнім є встановлення факту протиправної поведінки щодо особи.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру морального відшкодування.

Зокрема, колегія суддів бере до уваги встановлені судом обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, у тому числі факт того, що унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни позивачка втратила сина у результаті чого зазнала моральних страждань. Через загибель сина втратила сенс життя та віру в майбутнє, важка втрата не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя. Діями відповідача їй безумовно завдано непоправну моральну шкоду. З урахуванням характеру і обсягу завданих моральних страждань, істотності порушення її конституційних прав та прав сина, неможливості їх поновлення.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Разом з тим, з огляду на мету інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної позивачці компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, апеляційний суд вважає беззаперечним факт того, що позивачці внаслідок збройної агресії російської федерації проти України завдано моральної шкоди в зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 . Через втрату сина позивачка зазнала і продовжує зазнавати невгамовного душевного болю і моральних страждань, а тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та необхідності зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, а саме задоволення позову в повному обсязі, що буде справедливою сумою компенсації її моральних страждань. Саме визначений позивачкою розмір моральної шкоди, враховуючи характер і обсяг спричинених позивачці страждань та їх тривалість, на думку колегії суддів, буде відповідати принципам розумності і справедливості.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задоволено, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 15140,00 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 22710,00 грн, а всього 37850,00 грн підлягає стягненню на користь держави Україна з держави російська федерація.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 13 січня 2026 року у частині визначення розміру моральної шкоди змінити.

Стягнути з російської федерації, в особі посольства російської федерації в Румунії (russian embassy in Bucharest, Sos.Pavel Kiseleff nr.6,Sector 1, Bucharest, 011341, Romania) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень.

Стягнути з російської федерації, в особі посольства російської федерації в Румунії (russian embassy in Bucharest, Sos.Pavel Kiseleff nr.6,Sector 1, Bucharest, 011341, Romania) в дохід держави судовий збір у розмірі 22710,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич О.Л. Карпенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua