Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №498/450/26 — Кропивницький апеляційний суд

Суд: Кропивницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №498/450/26

Суддя: Дьомич Л. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 498/450/26

провадження № 22-ц/4809/1807/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Карпенко О. Л., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс»;

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2026 року (суддя Панасюк І.В.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Сіті Фінанс») звернулось до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/621314 від 08 серпня 2019 року у сумі 41845,98 грн. Також просить відшкодувати понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 1400,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 08 серпня 2019 року між ОСОБА_1 (Позичальник) та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі – Кредитодавець, Банк) укладений кредитний договір № 014/380805/82/621314 (далі – Кредитний договір), згідно з яким Банк надав Позичальнику кредитні кошти у сумі 16668,52 грн на строк 60 місяців зі сплатою 59,9,00 % річних.

Стверджує, що відповідачка умови Кредитного договору належним чином не виконала, у результаті чого виникла заборгованість.

20 грудня 2022 року між Банком та позивачем було укладено договір про відступлення прав вимоги №114/2-57-F, на підставі якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло, зокрема, право грошової вимоги за кредитним договором № 014/380805/82/621314 від 08 серпня 2019 року у сумі 41845,98 грн, з яких: 32824,77 грн – сума заборгованості за кредитом; 9021,21 грн – сума заборгованості за відсотками.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2026 року позов ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/621314 від 08 серпня 2019 року у розмірі 41845,98 грн, з яких: 32824,77 грн - сума заборгованості за кредитом; 9021,21 грн - сума заборгованості за відсотками; здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги позову у поновному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Враховуючи фактичні обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд виснував, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2026 року у даній справі, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» відмовити повністю.

Вказує, що відповідачка була позбавлена можливості подати заяву про застосування позовної давності у суді першої інстанції, а тому заявляє про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог і просить суд апеляційної інстанції дослідити це питання під час перегляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає також, що позивачем не доведено набуття права вимоги саме до відповідачки, а не якихось сторонніх осіб, оскільки з наданих витягів і неповних копій документів не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним ним договором.

Наголошує, що судом першої інстанції не перевірено відповідність умов договору вимогам законодавства про споживче кредитування. Вважає, що встановлений у договорі розмір процентної ставки є несправедливим, непропорційно великим та суттєво порушує баланс інтересів сторін на шкоду споживачу, а вимога про сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права

На переконання скаржниці, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що відповідачка сумлінно виконувала свої зобов`язання та здійснила велику кількість платежів на погашення заборгованості. Проте, суд не надав належної оцінки цим платежам.

Зауважує, що позивач у даній справі не надав доказів того, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами та правилами надання фінансових послуг.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2026 року залишено без руху; запропоновано скаржниці у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.

На підставі розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 20 серпня 2026 року з підстав, що у ньому зазначені, здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Письменного О.А. суддею Чельник О.І.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 20 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 29 вересня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Щодо заперечень на апеляційну скаргу

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 20 серпня 2026 року позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 07 вересня 2026 року.

24 вересня 2024 року, тобто з порушенням встановленого судом процесуального строку, до апеляційного суду у системі «Електронний суд» від ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» надійшли додаткові пояснення у справі, які за своєю суттю та змістом є відзивом на апеляційну скаргу.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За встановлених обставин та враховуючи наведену вимогу процесуального закону, додаткові пояснення ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» підлягають залишенню без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 заповнено заяву - анкету Банку для отримання кредиту «Кредит готівкою» (а.с. 12).

08 серпня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/621314 (Кредитний договір, а.с. 9), за умовами п.1.2 якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 16668,52 грн, а Позичальник зобов`язався повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування.

Кредит надається з метою придбання Позичальником товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника у розмірі 15000,00 грн та оплати Позичальником страхового платежу у розмірі 1668,52 грн на користь ПрАТ «Страхова Компанія «Уніка Життя» (п. 2.1 Кредитного договору).

У п.п. 2.2 - 2.4 Кредитного договору його сторони погодили строк кредиту – 60 місяців, з 08 серпня 2019 року (дата надання кредиту) по 08 серпня 2024 року (дата повного погашення кредиту); проценти за користування кредитом – 59,9% процентів річних; дата сплати щомісячного інуїтетного платежу - 08 число кожного календарного місяця згідно графіка.

Також відповідачкою підписано розрахунок вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (а.с. 11), Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» (а.с. 15) та графік погашення кредитної заборгованості (а.с. 14).

Надання Банком кредитних кошів Позичальнику у сумі 16668,52 грн та часткове виконання відповідачкою своїх зобов`язань за Кредитним договором підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 17-25).

20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги №114/2-57-F, у відповідності до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 27-31).

Відповідно до Реєстру боржників позивач набув право вимоги до відповідачки за Кредитним договором (а.с. 49-54, порядковий номер у Реєстрі 1242).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 24 січня 2023 року за відповідачкою рахується заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 41845,98 грн, з яких: 32824,77 грн – заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом – 452,59 грн; 9021,21 грн - заборгованість за відсотками, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками – 8159,31 грн (а.с. 25-26).

22 червня 2023 року позивач направив відповідачці досудову вимогу про необхідність виконання протягом 30 днів взятих на себе за Кредитним договором зобов`язань шляхом сплати Новому кредитору заборгованості у сумі 41845,98 грн (а.с. 35-37).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає.

Так, матеріали справи свідчать, що Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав, надавши відповідачці кредит у сумі 16668,52 грн.

Зазначена обставина підтверджується належними у справі доказами та відповідачкою не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала.

Так, відповідно до здійсненого Банком розрахунку за Позичальником рахується прострочена заборгованість за кредитом у сумі 452,59 грн та прострочена заборгованість за відсотками у сумі 8159,31 грн, а тому вказані суми заборгованості підлягають стягненню з відповідачки.

Разом з тим, підстав для задоволення решти вимог позову колегія суддів не вбачає.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що Банком було здійснено реструктуризацію з капіталізацією заборгованості відповідачки за Кредитним договором, що на практиці означає те, що невиплачені Позичальником за договором фінансові зобов`язання (у тому числі – відсотки за користування кредитом) були приєднані до основної суми боргу (тіла кредиту). Таким чином, у результаті здійсненої Банком реструктуризації з капіталізацією заборгованості Позичальника фактична сума простроченого тіла за кредитом збільшилася з 452,59 грн до 32824,77 грн, а сума прострочених відсотків – з 8159,31 грн до 9021,21 грн.

Водночас, позивачем жодним чином не було обґрунтовано наявність підстав для стягнення з Позичальника заборгованості за Кредитним договором, яка виникла не у результаті неналежного виконання взятого на себе зобов`язання, а у результаті проведених Банком процедур, які Кредитним договором не передбачені.

За викладеного, вимоги позову підлягають частковому задоволенню.

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, зазначеного безпідставно не врахував.

При цьому, апеляційний судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо невідповідності умов Кредитного договору вимогам законодавства про споживче кредитування з підстав встановлення відсотків річних за користування кредитом у розмірі, який відповідачка вважає явно завищеним.

У ч.ч. 1 - 3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року відступила від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), зазначивши, зокрема, що у ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абз.1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Обміркувавши викладене, Об`єднана палата зауважила, зокрема, що:

-суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

-натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідачки до суду з вимогами про визнання недійсними умов Кредитного договору, якими визначено порядок нарахування відсотків за користування кредитом та які вона вважає несправедливими, а також відсутні відповідні рішення суду, зобов`язання за таким договором мають виконуватись на погоджених його сторонами умовах.

Щодо заяви відповідачки про застосування до вимог позову строку позовної давності, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 262 ЦК України).

Усталена практика суду касаційної інстанції свідчить про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору зазначено періодичними/щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з графіку погашення кредитної заборгованості, строк позовної давності за жодним із платежів, що мали бути здійснені відповідачкою, позивачем не пропущений.

Так, законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст. 263, 264 ЦК України.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу,продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, у контексті обставин справи, що переглядається, навіть за першим платежем за Кредитним договором загальний строк позовної давності не сплив станом на 02 квітня 2020 року, а тому зазначений строк спочатку продовжився, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до 04 вересня 2025 року. З позовом у даній справі позивач до суду звернувся 21 березня 2026 року, про що свідчить поштовий штамп з датою (а.с. 55 на звороті). Отже, позов пред`явлений у межах загального строку позовної давності, з урахуванням вимог закону про його продовження та зупинення.

Доводи апеляційної скарги щодо «нечитабельності» Реєстру боржників спростовується наявною у справі копією цього Реєстру, яка є достатньо розбірливою для розуміння його змісту.

Решта доводів апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки вони фактично зводяться до власного суб`єктивного розуміння як спірних правовідносин, так і їх нормативно-правового регулювання.

Разом з тим, оскільки з підстав, наведених вище, подану відповідачкою апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційним судом здійснений відповідний перерахунок судових витрат позивача. Судові ж витрати скаржниці у суді апеляційної інстанцій покладаються на позивача пропорційно задоволеним вимогам скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 014/380805/82/621314 від 08 серпня 2019 року у сумі 8611,90 грн, з яких: 452,59 грн - заборгованість за кредитом, 8159,31 грн - заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 684,90 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 288,12 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3171,72 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua