Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №404/8087/25 — Кропивницький апеляційний суд

Суд: Кропивницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №404/8087/25

Суддя: Письменний О. А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/8087/25

провадження № 22-ц/4809/1687/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі – Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович, на додаткове рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 березня 2026 року (суддя Іванова Н.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування зазначено, що відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі за кредитним договором. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 02 лютого 2026 року частково задоволено позовні вимоги, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 440973148 від 20 квітня 2021 року у розмірі 23 386 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 грн. та 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовлено.

11 лютого 2026 року представник відповідача, адвокат Калінін С.К. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 674,56 грн. з наданням доказів щодо їх розміру.

Додатковим рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 березня 2026 року задоволено частково вищевказану заяву про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500 гривень.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити. Пропорційно до задоволених позовних вимог стягнути з ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги, в суді першої інстанції, в розмірі 8 674,56 грн. А також просить стягнути судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в апеляційному суді в розмірі 4 000,00 грн.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що приймаючи додаткове рішення суд не звернув увагу, що позов був задоволений лише на 21,14 %. (23 386,00 х 100 / 110 622,63), відповідно відповідач виграв справу на 78,86 %. У відзиві на позовну заяву представник відповідача повідомив, що відповідач у зв`язку із розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомоги в розмірі 11 000,00 грн., на виконання умов п. 2 Додатку № 1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/25 від 17.10.2025 укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери».

Вважає, що відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України та наданих суду доказів, розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для відповідача, а тому оскаржуване рішення підлягає до зміни.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду додаткового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 372/4830/23 (провадження № 61-7764св24).

Наявними у матеріалах цієї справи доказами підтверджується, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснював адвокат Калінін С.К.

До заяви представник додав - довіреність на справу, якою відповідач Ляшко Д.Ю. уповноважує Калініна С.К. представляти його інтереси в судах України (а.с. 95).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником було подано відзив, до якого було долучено докази на підтвердження повноважень представника у справі (а.с. 29 -35), а саме:

-- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІТГ № 2212 від 26.06.2018;

-- копію ордера серії ВІ № 1335923 про надання нею правничої допомоги відповідачу;

-- копію договору про надання правничої допомоги № б/н/25, укладеного між адвокатським бюро №Калінін і Партнери» та відповідачем ОСОБА_1 17.10.2025;

-- копію додатку №1 до договору про надання правничої допомоги № б/н/25, від 17.10.2025, яким визначено гонорар (винагороду) представника у розмірі 11000.00 грн;

-- рекомендовані, мінімальні ставки адвокатського гонорару, винагороди затверджені рішенням засновника Адвокатського бюро № 3/2018 ВІД 18.07.2018;

-Акт виконаних робіт ( наданих послуг), Додаток №2 до договору від 24.10.2025, відповідно до якого вартість наданих послуг адвоката визначена у сумі 11000,00 грн;

З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, підтверджується надання адвокатом Калініним С.К. правничої допомоги відповідачу під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає про те, що суд не звернув увагу, що позов був задоволений лише на 21,14 %. (23 386,00 х 100 / 110 622,63), відповідно відповідач виграв справу на 78,86 %, а тому судові витрати по оплаті послуг адвоката за надання професійної правничої (правової) допомоги, в суді першої інстанції необхідно визначити в розмірі 8 674,56 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що протягом її розгляду судом першої інстанції представником відповідача проведено усну консультацію з клієнтом, вивчено та проаналізовано позовну заяву, складено та подано до суду відзив на позовну заяву. В суді першої інстанції, представник відповідача – адвокат Калінін С.К. участі не брав.

Врахувавши доводи представника позивача щодо неспівмірності вартості виконаних робіт зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, урахувавши принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, також того, що позовні вимоги було задоволено частково, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 1500,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

При цьому апеляційний суд враховує те, що представник відповідача участі у судовому засіданні не приймав, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, справа не є складною, а також враховується розмір заборгованості відповідача.

Водночас суд першої інстанції, перед задоволенням заяви представника відповідача про розподіл його судових витрат, надав їм обґрунтовану оцінку на відповідність критеріям ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Підстав вважати надану судом оцінку неправильною колегія суддів апеляційного суду не встановила.

Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, дотримався норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення із позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесену останнім в суді першої інстанції.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калінін Сергій Костянтинович залишити без задоволення.

Додаткове рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич О.Л. Дуковський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua