Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №347/1720/26
Суддя: Васильєв О. П.
Справа № 347/1720/26
Провадження № 33/4808/635/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції КНИЩУК Р. М.
Суддя-доповідач Васильєв
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Богданця Ю.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 гривень, -
в с т а н о в и в :
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Правопорушення вчинено за наступних обставин:
04.07.2026р. о 02:00 ОСОБА_1 в с-щі Кути по вул. Лесі Українки керував мотоциклом Кові н.з. бн з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, порушення вимови, поведінка, що не відповідає обстановці. У встановленому законодавством порядку водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, а також у Косівській ЦРЛ. Водій відмовився, чим порушив п.2.5.ПДР.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки 04 липня 2026 року не керував транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння та не порушував Правил дорожнього руху.
Стверджує, що матеріали справи не містять достовірних доказів керування ним мотоциклом у стані сп`яніння. На долучених відеозаписах неможливо встановити особу водія, а відеофайл із WhatsApp не має підтвердженого джерела походження та належного процесуального оформлення, у зв`язку з чим вважає його неналежним і недопустимим доказом.
Заперечує наявність ознак алкогольного сп`яніння, зазначених у протоколі, а саме порушення вимови та поведінки, що не відповідає обстановці, оскільки на відеозаписах його мовлення є чітким і зрозумілим, а поведінка — адекватною.
Також вказує, що відеозаписи не містять фіксації роз`яснення йому факту відеозйомки, а копії протоколу про адміністративне правопорушення та акта огляду на стан алкогольного сп`яніння йому не вручено, що, на його думку, свідчить про порушення процесуальних прав.
Звертає увагу, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння не зазначено місце, дату та час його складення, а попри наявність у матеріалах справи направлення на медичний огляд, до КНП «Косівська центральна районна лікарня» його не доставляли.
Крім того, вважає рапорт працівника поліції неналежним і недопустимим доказом, оскільки він не передбачений ст. 251 КУпАП як самостійне джерело доказів. Також зазначає, що в рапорті вказано про вилучення мотоцикла та доставлення його до Косівського РВП, однак протокол чи акт затримання транспортного засобу в матеріалах справи відсутній.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа. яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Богданець Ю.М. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Родіков І.С. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.
Зокрема, зі змісту доводів вбачається, що вони вважають, що в матеріалах провадження відсутні належні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №710227 від 04.07.2026 року, водій ОСОБА_1 04.07.2026 року о 02 год. в с-ще Кути вул. Лесі Українки, 1 керував мотоциклом Кові 300 д.н.з. бн з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення вимови, поведінка, що не відповідає обстановці. У встановленому законодавством порядку водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, а також у Косівській ЦРЛ – водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1)
Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капралом поліції Будзом М.О., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 від підпису відмовився.
Разом з тим, зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться в Косівському районному суді, про що свідчить відеозапис із нагрудної камери працівників поліції.
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що водій відмовився від пояснень.
У протоколі зазначено, що у водія ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов`язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи.
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «Косівська ЦРЛ», складене 04.07.2026 року о 02 год. 30 хв. (а.с. 2), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився у зв`язку з відмовою.
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився, оскільки ОСОБА_1 відмовився. (а.с. 3)
Згідно з рапортом поліцейського СРПП Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції Будза М.О. (а.с. 5) вбачається, що під час несення служби у добовому наряді «Діамант-15» спільно із лейтенантом поліції Яремином В. здійснювали патрулювання в с-щі Старі Кути, де о 02 год. 04.07.2026 року виявили водія ОСОБА_1 , який на мотоциклі без номерного знака заїжджав на територію АЗС «Євронафта». Під час спілкування із вищевказаним водієм було встановлено, що посвідчення водія відповідної категорії відсутнє та наявні ознаки алкогольного сп`яніння, водій від проходження огляду відмовився на місці та в медичному закладі. Також ними по даному факту було вилучено мотоцикл та доставлено до Косівського РВП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказаний рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника УПП в Івано-Франківській області про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції разом із копією протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
До матеріалів справи також долучено: ксерокопія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7487031, складеної щодо ОСОБА_1 за порушення п.2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП (а.с. 4).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 6).
Відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції зафіксовано спілкування працівників поліції зі ОСОБА_1 на території АЗС та вимога працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду оскільки стверджував, що він не керував транспортним засобом та пересувався пішки. Працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 є водієм і повинен пройти відповідний огляд, однак останній заперечував це, наголошуючи, що не має при собі транспортного засобу, та погоджувався на огляд за умови, що його пройдуть й інші присутні особи.
На запитання працівника поліції, чи поїде він до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 відповів: «Якщо всі будуть їхати, то і я поїду». Поліцейський роз`яснив, що в разі відмови від проходження огляду щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, а відповідні матеріали буде направлено на розгляд до Косівського районного суду.
Після цього ОСОБА_1 роз`яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Надалі працівник поліції повідомив, що його поведінка розцінюватиметься як відмова від проходження огляду, оскільки на неодноразові запитання щодо його проходження він не надавав однозначної відповіді.
Під час подальшого спілкування з очевидцем працівник поліції запитав, на якому мотоциклі приїхав ОСОБА_1 і той відповів, що не знає. У відповідь поліцейський повідомив, що мотоцикл буде доставлено на арештмайданчик у м. Косів.
Згодом до присутніх підійшов інший працівник поліції разом із ОСОБА_1 . Поліцейський запропонував останньому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, однак той відмовився.
Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у зв`язку з наявністю в нього ознак алкогольного сп`яніння та відмовою від проходження огляду щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п. 2.5 ПДР, а також постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того, йому роз`яснили, що складені адміністративні матеріали та відеозаписи з нагрудних бодікамер буде направлено до Косівського районного суду для розгляду справи. Після цього працівник поліції приступив до оформлення відповідних матеріалів.
Надалі поліцейський ознайомив ОСОБА_1 зі складеною щодо нього постановою за ч. 2 ст. 126 КУпАП, роз`яснив йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 поставив підпис і отримав копію постанови.
Після цього ОСОБА_1 ознайомили зі складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом він відмовився, пояснивши, що погоджується з тим, що керував транспортним засобом без відповідного права керування, а також порушив комендантську годину, проте не вважає, що керував транспортним засобом у стані сп`яніння. Саме з цих підстав, за його словами, він відмовився від проходження огляду.
Відеозаписом із камери зовнішнього спостереження, розташованої на території АЗС, зафіксовано, як на територію АЗС заїжджає мотоцикл, яким керує ОСОБА_1 , після чого останній відштовхує цей мотоцикл в інше місце, рухаючись поряд з ним пішки.
Апеляційний суд вважає, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, однак визнавав, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, оскільки не був водієм транспортного засобу, стверджував, що відеозаписом зафіксовано іншу особу, яка керує транспортним засобом.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність достовірних доказів керування ОСОБА_1 мотоциклом, оскільки відеозаписом із камери зовнішнього спостереження зафіксовано, як останній заїжджає на територію АЗС на мотоциклі, після чого штовхає його в інше місце рухаючись пішки.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про неможливість ідентифікувати водія ОСОБА_1 на відеозаписах та недопустимість відео файлу як доказу, який було отримано із невідомого джерела походження.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було отримано працівником поліції з камери відео спостереження, яка розташована та території АЗС, а зафіксовані на ньому обставини дозволяють ідентифікувати ОСОБА_1 , як водія мотоцикла за одягом та статурою, анатомічними особливостями, динамічними функціональними ознаками, характером пересування та спілкування.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про відсутність на відеозаписах роз`яснення факту відеозйомки, оскільки сама по собі ця обставина не спростовує зафіксованих подій та не свідчить про недопустимість доказів без встановлення конкретного порушення порядку їх отримання.
Апеляційний суд відхиляє доводи про недоставлення ОСОБА_1 до КНП «Косівська центральна районна лікарня» як такі, що самі по собі не спростовують факту відмови від огляду, якщо матеріалами справи підтверджено, що йому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі та він відмовився.
Апеляційний суд вважає, що відсутність у матеріалах справи протоколу чи акта затримання мотоцикла сама по собі не спростовує факту керування ним ОСОБА_1 та відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки питання належного оформлення затримання транспортного засобу не є визначальним для встановлення зазначених обставин.
Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.
Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що діючий закон дозволяє водію транспортного засобу відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП у разі відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Аналогічні положення містяться у п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, яким встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, у разі відмови водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, працівник поліції повинен запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.
Дотримання вищевказаного порядку щодо вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння дозволяє встановити суб`єктивне ставлення водія транспортного засобу до виконання вимог п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння та визначити психологічне ставлення водія транспортного засобу щодо можливості спростувати підозру працівника поліції про перебування водія у стані сп`яніння.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що дотримання вищевказаного порядку щодо вимоги пройти огляд на стан сп`яніння не має принципового значення у тому випадку, коли сукупність досліджених судом належних та допустимих доказів свідчить про те, що водій транспортного засобу в категоричній формі відмовлявся виконувати вимоги п.2.5 ПДР щодо проходження огляду на стан сп`яніння, посилається на обставини, які унеможливлюють проведення такого огляду та індиферентно ставиться до способу в який буде проведений такий огляд.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння посилаючись на обставини, які свідчили про те, що виконання ним вимог п.2.5 ПДР України може погіршити його правове становище.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння.
Зокрема, законодавець передбачив, що за своїми правовими наслідками та рівнем відповідальності, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння та порушення вимог п.2.5 ПДР України прирівнюється до правопорушення, яке стосується керування транспортним засобом у стані сп`яніння.
Відповідно до волевиявлення законодавця вбачається, що останній виходив з того, що водій транспортного засобу, який підозрюється в тому, що керував транспортним засобом у стані сп`яніння може відмовитись від виконання вимог п.2.5 ПДПР України тільки за умови, що він дійсно перебуває у стані сп`яніння та повністю розуміє, що проведення такого огляду зможе довести, що він керував транспортним засобом у стані сп`яніння.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання на неповноту судового розгляду, оскільки сукупність досліджених судом доказів дозволяла повно та всебічно встановити обставини вчиненого правопорушення та прийти до висновку про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився виконувати вимоги п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особам
Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП, обґрунтовано визнав останнього винним у вчиненні правопорушення та в межах встановленого законом строку наклав на нього відповідне стягнення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що саме такий правовий підхід до вирішення вищевказаного питання повністю відповідає вимогам закону, принципу правової визначеності та усталеній судовій практиці.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи про скасування постанови суду та закриття провадження, у зв`язку із закінченням на час розгляду справи в апеляційній інстанції строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua