Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №352/1968/26
Суддя: Бойчук І. В.
Справа № 352/1968/26
Провадження № 22-ц/4808/2103/26
Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Панасюк В.О.,
з участю представника Тисменицької міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Тисменицької міської ради Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, за апеляційною скаргою представника Тисменицької міської ради на ухвалу Тисменицького районного суду від 14 вересня 2026 року під головуванням судді Гриньків Д.В. в м. Івано-Франківськ,
в с т а н о в и в:
В серпні 2026 року представник Тисменицької міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку та за 2025-2026 роки не сплачував орендної плати.
Провівши перерахунок, Тисменицька міська рада виявила у ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.01.2025 року по 08.04.26 року у сумі 61 189,25 грн.
Згодом, 07.09.2026 року від відповідача до суду надійшли заява та клопотання, в яких останній повідомив про те, що заборгованість за позовом ним було сплачено в повному обсязі у розмірі 66 455,65 грн, про що надано відповідні платіжні інструкції. Зазначив, що він є законним представником дитини з інвалідністю, а також він є особою з інвалідністю ІІІ групи (загальне захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 21.01.2026.
Тому просив суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та відмовити Тисменицькій міській раді Івано-Франківської області в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 гривень, а в разі, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для відмови у заявленому клопотанні просив зменшити її розмір пропорційно співмірності до складності даної цивільної справи, доцільності залучення адвоката.
Від представника позивача 10.09.2026 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору, повернення судового збору згідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Також у даній заяві представник позивача, посилаючись на ч.3 ст. 142 ЦПК України, просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 14 000 грн.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 14 вересня 2026 року клопотання представника позивача задоволено частково.
Провадження у справі закрито та повернуто Тисменицькій міській раді сплачений судовий збір у розмірі 3 328 гривень.
У задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
У апеляційній скарзі представник Тисменицької міської ради посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Зазначає, що вимоги Тисменицької міської ради задоволено відповідачем вже після звернення до суду з відповідним позовом та до ухвалення рішення суду і вирішення спору, а закриття провадження у справі у зв`язку із цим провадження у справі зумовлено фактом задоволення відповідачем заявлених вимог, відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу та направити справу у цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що як правильно встановив суд першої інстанції, у цій справі позивач не заявляв про відмову від позову у зв`язку із задоволенням відповідачем заявлених позовних вимог. Натомість підставою для закриття провадження було визначено відсутність предмета спору відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Саме по собі закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору не є тотожним відмові позивача від позову внаслідок задоволення його вимог відповідачем та не свідчить автоматично про наявність передбачених частиною третьою статті 142 ЦПК України підстав для покладення понесених позивачем витрат на відповідача.
Вказує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представник Тисменицької міської ради апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній мотивів.
Відповідач в засідання апеляційного суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце слухання справи. Також направив суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.
Встановлено, що предметом спору у справі є стягнення з ОСОБА_1 на користь Тисменицької міської ради безпідставно збережених коштів.
Ухвалою судді Тисменицького районного суду від 10.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом. Від представника позивача 10.09.2026 до суду першої інстанції надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору, повернення судового збору згідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Також у даній заяві представник позивача, посилаючись на ч.3 ст. 142 ЦПК України, просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 14 000 грн.
Відмовляючи представнику Тисменицької міської ради у задоволенні клопотання про стягнення 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалу зазначив, що стягнення з відповідача понесених у справі позивачем судових витрат можливе лише у разі відмови позивача від позову (п. 4 ч. 1 ч. 255ЦПК України) та наявності того, що позивач не підтримує свої вимоги внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.
В цьому разі позивач не заявляв про відмову від позову на підставі п.4 ч.1ст. 255 ЦПК України, натомість просив суд закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору (п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України), тому відсутні підстави для застосування наслідків ч. 3 ст. 142 ЦПК України та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, які понесені позивачем.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду і вважає їх такими, що не відповідають вимогам процесуального права.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення, у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені ч.1 ст. 255 ЦПК України. Так, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо: 2) відсутній предмет спору; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення (постанова ВС від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20).
Судом встановлено, що предмет спору (стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів) перестав існувати після звернення позивача до суду у зв`язку з повною оплатою відповідачем вказаної заборгованості, що свідчить про відсутність предмету спору у цій справі. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 ч.1ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.
Також суд зазначив, що оскільки провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тому судовий збір підлягає поверненню.
Крім того, представник позивача у клопотанні просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України.
Загальні правила розподілу витрат у разі закриття провадження у справі передбачені ст. 142 ЦПК України.
Частина 3 статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що провадження у цій справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, тому у суду першої інстанції не було підстав для висновку про відмову у стягненні понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що постановлена судом першої інстанція ухвала в частині відмови у стягненні понесених позивачем витрат на правничу допомогу постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, тому у цій частині ухвала суду перешкоджає подальшому провадженню у справі і підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення цього питання відповідно до вимог процесуального права.
Керуючись ст. 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника Тисменицької міської ради задовольнити.
Ухвалу Тисменицького районного суду від 14 вересня 2026 року в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу скасувати і направити справу для продовження розгляду питання до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua