Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №295/5753/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про видачу і продовження обмежувального припису

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №295/5753/26

Суддя: Шевчук А. М.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/5753/26 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.

Категорія 114 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/5753/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Ткачук Тамілою Андріївною,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 квітня 2026 року, яке ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у м. Житомирі,

у с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису. Просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 0,5 км до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 наближатись до ОСОБА_1 на відстань ближче 25 метрів.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29 травня 2023 року в справі №295/6174/23 шлюб розірваний. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наразі вона з сином проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Упродовж тривалого часу ОСОБА_2 вчиняє дії, які порушують її право на безпечне і спокійне проживання, завдають їй моральних страждань та негативно впливають на її психологічний стан. Батько бачиться з сином у її місці проживання та під час кожної зустрічі ображає та принижує її, здійснює психологічний тиск, застосовує фізичну силу. Такі дії викликають у неї постійне відчуття небезпеки, погіршують її психологічний стан та унеможливлюють спокійне й повноцінне життя. Через вказані обставини вона була змушена звертатися до представників поліції для захисту свого життя, здоров`я та забезпечення особистої безпеки. Вироком Богунського районного суду м.Житомира від 20 лютого 2026 року в справі №295/2717/26 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначено покарання у вигляді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Незважаючи на ухвалений щодо нього вирок, ОСОБА_2 систематично продовжує вчиняти стосовно неї протиправні дії: застосовує фізичну силу, звертається до неї образливими словами, систематично її принижує. Вона неодноразово зверталася до поліції, а саме: 17 березня 2025 року, 23 березня 2025 року, 05 квітня 2025 року. Дії ОСОБА_2 викликають у неї постійне відчуття небезпеки, погіршують її психологічний стан та унеможливлюють спокійне й повноцінне життя.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08 квітня 2026 року заява задоволена частково. Заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань, що є меншою 0,5 км до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідні обмеження встановлені на строк в шість місяців.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через адвоката Ткачук Т.А. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволені заяви про видачу обмежувального припису.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що ОСОБА_2 не був належним чином ознайомлений з матеріалами заяви та доданими доказами. У зв`язку з цим йому не були відомі конкретні обставини, на які посилалася заявник, що фактично позбавило його можливості надати належні заперечення, пояснення, докази та реалізувати своє право на захист. Суд першої інстанції не встановив належними та допустимими доказами існування реальної небезпеки чи ризиків, які б виправдовували застосування такого обмеження прав ОСОБА_2 . Сам по собі конфлікт між колишнім подружжям, непорозуміння щодо виховання дитини чи сімейний спір не є безумовною підставою для видачі обмежувального припису. ОСОБА_1 систематично створює перешкоди у спілкуванні батька ( ОСОБА_2 ) з дитиною, перешкоджає побаченням із сином ОСОБА_4 , провокує конфліктні ситуації та вчиняє дії, спрямовані на відчуження дитини від батька, тому звернення із заявою про видачу обмежувального припису використано ОСОБА_1 не з метою її захисту від насильства, а як інструмент психологічного тиску та обмеження батьківських прав ОСОБА_2 . Внаслідок ухваленого рішення обмежуються не лише права батька, а й права дитини на спілкування з обома батьками, що суперечить принципу найкращих інтересів дитини, закріпленому в сімейному законодавстві та міжнародних актах. Між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні дитини, а механізм обмежувального припису використано для усунення батька від спілкування.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити, - рішення скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволені заяви про видачу обмежувального припису.

Заявник ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнала, - просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктами 3,5-7,14 частини першої ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до частини першої ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з частиною третьою ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Згідно зі ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.

За таких обставин, можливо дійти висновку, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до п.3 частини першої ст.350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №756/2072/18, від 09 грудня 2019 року в справі №756/11732/18 та від 02 листопада 2020 року в справі №336/3551/18-ц.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29 травня 2023 року розірваний шлюб, що був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції 27 серпня 2011 року, актовий запис №180, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.11).

Вироком Богунського районного суду м.Житомира від 20 лютого 2026 року в справі №295/2717/26 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначено йому покарання у виді 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с.8-10).

Відповідно до талонів-повідомлень єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, ОСОБА_1 зверталася до Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області з заявами з приводу неправомірних дій колишнього чоловіка ОСОБА_2 відносно неї та сина (а.с.12-14).

У постанові від 26 травня 2022 року в справі №165/3472/21 міститься висновок Верховного Суду про те, що саме по собі звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою стосовно неї насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19 березня 2025 року №368 «Про участь у вихованні та порядок побачень ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 » визначений ОСОБА_2 порядок побачень із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : кожної першої, третьої суботи місяця з 10.00 до 19.00 години; кожної другої, четвертої неділі місяця з 09.30 до 17.00 години за місцем проживання батька або на нейтральній території. ОСОБА_3 має можливість залишатися на ночівлю за місцем проживання батька за власним бажанням, з обов`язковим попередженням матері. У разі згоди обох батьків ними може бути визначений додатковий порядок участі у вихованні та побачень батька з дитиною (а.с.20-22).

Згідно з частиною першою ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_2 долучив до матеріалів справи копію заяви, адресовану начальнику Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради від 30 квітня 2025 року, в якій просить посприяти у вирішенні питання виконання рішення служби у справах дітей Житомирської міської ради щодо спілкування і зустрічей з сином. У заяві вказано, що ОСОБА_2 від часу прийняття рішення про графік зустрічей бачив дитину один раз 29 березня 2025 року, коли ОСОБА_1 викликала поліцію, тому що він хотів забрати дитину (а.с.50-51).

Із листа Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради від 14 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 категорично заперечила твердження про вчинення нею перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , пояснюючи недотримання встановленого графіка небажанням дитини, про що повідомила в заяві від 08 травня 2025 року. З ОСОБА_1 проведена бесіда щодо необхідності дотримання визначеного графіка спілкування батька з сином, недопущення вчинення перешкод чи негативного налаштування сина проти батька. Попереджена про відповідальність згідно чинного законодавства за невиконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради (а.с.52).

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 03 вересня 2020 року в справі «Левчук проти України» (заява №17496/19, § 78, 80, 90) зазначив: «Питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства, - виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем. Хоча це явище може найчастіше стосуватися жінок, суд визнає, що чоловіки також можуть бути потерпілими від домашнього насильства і насправді прямо чи опосередковано діти теж часто стають жертвами. Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (рішення у справі «Ірина Смірнова проти України», заява №1870/05, пункти 71 і 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих, які часто емоційно, економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників, а також психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого. Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, крім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню».

ОСОБА_1 не надала суду беззаперечних доказів на підтвердження того, що у разі незастосування вказаних нею у заяві про видачу обмежувального припису заходів та обов`язків щодо ОСОБА_2 у контексті положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», існує реальна загроза її життю та здоров`ю, а також настання тяжких чи особливо-тяжких наслідків.

Матеріалами справи підтверджується наявність конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу побачень із сином ОСОБА_4 .

Надані заявником докази не підтверджують обставин системного вчинення щодо ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2 домашнього насильства, що є необхідною умовою для застосування судом спеціальних заходів протидії домашньому насильству. Існування ризиків не доведено.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що вказаний обмежувальний припис обмежує виконання рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19 березня 2025 року про участь у вихованні та порядок побачень ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 , оскільки син ОСОБА_4 проживає з матір`ю та наразі є малолітнім, а тому, щоб зустрітися з сином у батька виникає необхідність наближатися до місця проживання заявниці.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким ОСОБА_1 у задоволенні заяви про видачу відносно ОСОБА_2 обмежувального припису відмовляє.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ткачук Тамілою Андріївною, задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua