Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №279/4239/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №279/4239/26

Суддя: Павицька Т. М.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4239/26 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А.

Категорія 42 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №279/4239/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Невмержицької О.А. в місті Коростені,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 29 327,75 грн., з яких: сума кредиту 6 500,00 грн.; сума процентів за користування кредитом 22 177,75 грн та 650 грн комісії за надання кредиту. Крім того, просило стягнути з відповідача на їх користь сплачений судовий збір 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 14.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5535541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Вказує, що за взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 4500 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 14.05.2025 по 09.05.2026. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 4500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на вище зазначену платіжну картку. Пунктом 1.2.1 Договору сторони передбачили, що за взаємною згодою сторони сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

19.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено додатковий договір до договору №5535541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2025. Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно умов додаткового договору Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в сумі 2000 грн.. Відповідно до реквізитів Договору №5535541 від 14.05.2025 укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «21162», та відповідно до реквізитів додаткового договору №5535541 від 19.05.2025 укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «76657».

Відповідно до зазначених вище умов Договорів, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 4500 грн та 2000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек». Щодо нарахованих процентів за користування грошовими коштами пунктом 3.1 Договору перебачено те, що проценти що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. 12.06.2025 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежів та не повернув тіло кредиту.

30.12.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №30/12/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору №5535541 строк кредиту 360 днів: з 14.05.2025 по 09.05.2026. Станом на дату укладання Договору факторингу від 30.12.2025 №30/12/2025, строк дії Договору №5535541 від 14.05.2025 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 31.12.2025 по 09.05.2026 нараховані відсотки сумі 22 177,75 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 28 677,75 грн заборгованості за договором №5535541 від 14.05.2025. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2603,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення та зменшити розмір стягнення до суми тіла кредиту в розмірі 6 500,00 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що зазначене рішення є таким, що ухвалене з неповним дослідженням обставин справи, неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а саме судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не враховано норми та вимоги ЗУ «Про споживче кредитування», а саме ст. 10. Норми ст. 10 передбачають, що до укладення договору про споживчий кредит, кредитодавець зобов`язаний оцінити кредитоспроможність споживача, мету отримання кредиту, виконання зобов`язань перед іншими кредитодавцями. Зазначає, що Закон зобов`язує кредитодавця до укладання договорів здійснювати оцінку кредитоспроможності щодо власних ризиків. Згідно законодавства діє чітка заборона на безпідставну видачу коштів, якщо є очевидним, що позичальник не зможе повернути борг, фінансова установа зобов`язана відмовити в укладанні договору, тож діє державне обмеження. Відповідно наказ ТОВ «Лінеура України» «Про затвердження внутрішніх нормативних документів», на який посилається позивач та який є підставою для видачі кредитів з порушенням – виданий з порушенням норм ЗУ «Про споживче кредитування», тобто є незаконним та не може бути підставою у видачі кредитних коштів лише згода відповідача на їх отримання. Норми Закону розповсюджують свою дію на всі фінансові установи та організації, в тому числі і на банківські.

Стверджує, що ні на дату укладання кредитного договору 14.05.2025, ні до подання апеляційної скарги він не був кредитоспроможним, доказом було надано місцевому суду довідку ОК-7, однак судом вона не була взята до уваги під час прийняття рішення зі стягнення відсотків. Крім того, судом не взято до уваги, що паспорт громадянина України апелянтом отримано 09.06.2025 №20061010-06732, видавник 1820, а тимчасовий паспорт зі спливом терміну дії, що свідчить про недобросовісні дії з боку самого позивача (первісного позивача). Зазначає, що цивільне процесуальне законодавство не передбачає обов`язку з боку відповідача доказування своєї неплатоспроможності, натомість тягар доказування законності укладання кредитного договору відповідно до вимог та норм чинного законодавства покладається на позивача. Вважає, що місцевий суд хибно вирішив, що наявність в договорі номеру картки платника податків, номеру мобільного телефону та банківської картки є достатньою підставою для надання коштів в сумі 6 500,00 грн на умовах споживчого кредиту, що не спростовує порушення позивачем ст. 10 ЗУ «Про споживче кредитування» та є безпідставною видачею коштів.

Крім того, позивач діє з порушенням звичаїв ділового обороту, порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, передбаченим ч.3 ст. 509, ч.1,2 ст. 627 ЦК України, спотворює їх дійсне правове призначення та є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, що і є основною метою під час незаконної видачі кредитів в невеликих розмірах, будь-яким шляхом отримати непомірно велику вигоду для себе, а суд першої інстанції задовольняючи позов зі стягнення непомірно високих відсотків, спонукає недобросовісних кредитів до подальших порушень чинного законодавства.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5535541, та 19.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №5535541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2025.

Згідно з п.1.1 укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб сайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб сайту/ІКС Товариства.

Відповідно до п.1.2. на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пунктом 1.4.1 передбачено, що стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору.

Згідно п.1.5 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 2639,6200% річних.

Згідно п. 2.1 - 2.5 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 14.05.2025 або 15.05.2025. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), заначений в п.1.3 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Клієнта.

Товариство надає Клієнту консультації з питань виконання Договору, здійснює інформування, направляє різного роду повідомлення, в тому числі шляхом надання інформації та документів через Особистий кабінет. Інформування Клієнта про зміни надання фінансової послуги, щодо якої укладено Договір, здійснюється через Особистий кабінет та/або Веб сайт Товариства. 2.4. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. Договору; п. 2.5. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством грошових коштів в розмірі, необхідному для погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п.3.1 договору нарахування процентів є однією зі складових оплати (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 14.05.2025 ОСОБА_1 проінформований про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №5535541 від 14.05.2025 в розмірі 29 327,75 грн., з яких: 6500 грн. (4500 грн первинна сума наданого кредиту, 2000 грн додаткова сума кредиту) сума заборгованості за основною сумою боргу, 22177,75 грн за нарахованими відсотками (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 14150,25 грн., проценти нараховані ТОВ «Фінтраст Капітал» у сумі 8027,50 грн), та 650 грн комісії за надання кредиту.

Судом також встановлено, що інформаційними довідками від 30.12.2025, наданими для ТОВ «Лінеура Україна» підтверджується, що ТОВ «Пейтек» є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Товариство відповідно до ліцензії від Національного банку України 24.05.2024 надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 4500 грн - 14.05.2025 та на суму 2000 грн - 19.05.2025.

Зокрема, 30.12.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №30/12/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру повідомлень кредитних договорів, права вимоги за якими відступлені, із заначенням Email Hash, дати і часу відправки електронної адреси, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Задовольняючи частково позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та користувався ними, однак у передбачений у договорі строк, кредит не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 22 177,75 грн., з яких: 6 500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 14 150,25 грн заборгованість за відсотками, які нараховані первісним кредитором та 8027,00 грн заборгованість за відсотками, які нараховані позивачем за 130 календарних днів, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача на користь позивача.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

14.05.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №5535541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 4 500,00 грн., а 19.05.2025 додатковий договір до договору №5535541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2025 про збільшення суми кредиту на 2 000,00 гривень.

Відповідно до договору від 14.05.2025 Товариство на умовах, встановлених договором, надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2 договору).

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб сайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4 500,00 гривень. Відповідно до п.1.2.1 за взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається Додатковий договір.

При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за Договором, відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору).

Відповідно до п.1.3 строк кредитування 360 днів. Відповідно до п.1.4 договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778% та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100% = (15 840,00/4 500,00)/360x100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях (п.1.3).

Відповідно до п.1.5.1 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2639,6200% річних.

Згідно з п.1.9 договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Згідно з матеріалами справи між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 також укладено додатковий договір до договору №5535541 від 19.05.2025 року, предметом якого є надання Товариством Клієнту грошових коштів в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, при цьому, Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим Додатковим договором складає: 2000,00 гривень. Згідно з п.1.5 договору строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом 14.05.2025 о 15:40:57 шляхом зазначення одноразового ідентифікатора 21162 відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Додаткова угода від 19.05.2025 до Договору №5535541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2025 підписано відповідачем електронним підписом 19.05.2025 о 19:01:58 шляхом зазначення одноразового ідентифікатора 76657 відповідно до ч. 6, ч. 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Посилання апелянта на те, що паспорт громадянина України отриманий ним 09 червня 2025 року, саме по собі не свідчить про недійсність договору від 14 травня 2025 року.

Крім того, апелянтом не доведено, що під час укладення договору первісний кредитор використав недійсний документ або здійснив ідентифікацію іншої особи.

Навпаки, матеріали справи містять відомості, які сторони використали при оформленні кредитного договору, а також дані щодо електронного підписання договору одноразовим ідентифікатором.

Сам по собі факт отримання паспорта після укладення договору не спростовує факту укладення електронного правочину та отримання кредитних коштів відповідачем.

Зокрема, суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідач не стверджував, що його особистими даними, у тому числі номером мобільного телефону, електронною поштою тощо заволоділи треті особи шахрайським шляхом. Доказів звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами не надавав.

При цьому, апелянт не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції належних доказів того, що відповідні електронні правочини укладені не ним, що одноразові ідентифікатори були використані іншою особою або що кредитні кошти були отримані іншою особою.

Більше того, предметом апеляційного оскарження є фактично не сам факт укладення договору чи отримання кредиту, а розмір належної до стягнення заборгованості.

Разом з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення кредитного договору №5535541 від 14.05.2025 та додаткового договору від 19.05.2025 відповідачем, підписання його сторонами, в тому числі відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та отримання відповідачем кредиту на умовах, визначених вказаними договорами.

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк кредитування, суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту та інформацію про виконання ним зобов`язань за кредитними операціями.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що апелянт помилково ототожнює встановлений законом обов`язок кредитодавця щодо оцінювання кредитоспроможності з автоматичним припиненням обов`язку позичальника повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити передбачені договором проценти.

Наведена норма визначає обов`язок кредитодавця та правила здійснення ним професійної діяльності. При цьому з її змісту не вбачається положення, відповідно до якого саме по собі н едоведення кредитодавцем у цивільній справі всіх обставин проведення оцінювання кредитоспроможності має наслідком звільнення позичальника від виконання вже виниклого грошового зобов`язання.

Зокрема, Законом також передбачені заходи державного нагляду та відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері споживчого кредитування, зокрема за не проведення оцінювання кредитоспроможності, однак апелянтом не наведено норми матеріального права, яка б передбачала припинення його договірного обов`язку зі сплати процентів саме як наслідок такого порушення

При цьому позичальник, отримавши кредитні кошти та не повернувши їх у встановлений договором строк, не може посилатися виключно на власну недостатню платоспроможність як на підставу для звільнення від виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів стверджує, що посилання апелянта на довідку ОК-7, як на доказ його неплатоспроможності не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Зазначений документ може містити відомості щодо страхового стажу та доходів, за які сплачувалися страхові внески, однак сам по собі не встановлює юридичного факту неплатоспроможності особи та не доводить, що на момент укладення договору кредитодавець мав об`єктивно встановити неможливість виконання відповідачем кредитних зобов`язань.

Крім того, обов`язок оцінювання кредитоспроможності покладається законом саме на кредитодавця, однак правовий наслідок порушення такого обов`язку не може бути визначений судом шляхом припинення грошового зобов`язання відповідача за відсутності відповідної норми закону.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи перерахування коштів підтверджується повідомленням від ТОВ «Пейтек Україна» від 30.12.2025, відповідно до якого на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» перераховано 14.05.2025 о 15:43:20 годині 4 500,00 гривень, призначення платежу зарахування на картку 4323347367168538. Довідка засвідчена підписом директора О. Макарчука та печаткою вказаної юридичної особи. Договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022 долучений стороною позивача та досліджений судом.

Крім того, згідно з повідомлення від ТОВ «Пейтек Україна» від 30.12.2025, на платіжну картку клієнта перераховано 19.05.2025 о 19:03:08 годині 2 000,00 гривень, призначення платежу зарахування 2 000 грн на картку 4323347367168538. Довідка засвідчена підписом генерального директора О. Макарчука та печаткою вказаної юридичної особи.

Як вбачається із матеріалів справи представником позивача було заявлено клопотання в суді першої інстанції щодо витребування інформації у АТ «А-Банк» щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 та підтвердження факту зарахування коштів з 14.05.2025 по 23.05.2025 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «А-Банк» у сумі 4 500,00 грн за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек».

Вказане клопотання було розглянуте судом і суд своєю ухвалою від 30.06.2026 відмовив у його задоволенні, навівши мотиви такої відмови.

Однак, доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції.

Крім того, ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Позивач не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Товариство не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера, зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом.

Саме по собі ненадання позивачем до позовної заяви первинних документів, які підтверджують перерахування суми кредиту на вказані у кредитному договорі реквізити, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту його підписання обома сторонами, а надання кредитних коштів є виконанням кредитного договору з боку кредитора.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи в повній мірі підтверджено, а відповідачем не спростовано, що свої зобов`язання з надання кредитних коштів ТОВ «Лінеура Україна» виконало. При цьому відповідач суму позики у встановлений договором строк не повернув.

Станом на 30.12.2025 як видно з розрахунку, заборгованість за договором №5535541 від 30.12.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту становить 24 150,25 гривень. Так заборгованість складається з тіла кредиту: 6 500,00 гривень, а також 14 150,25 гривень (процентів за користування), 3 250,00 гривень (штрафів) та 650 грн комісії за надання кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

30.12.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №30/12/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №5535541.

Наявним витягом з реєстру боржників підтверджено включення відповідача, як позичальника за кредитним договором, до додатку №1 договору факторингу. На виконання п. 2.1 договору факторингу для підтвердження переходу від клієнта до фактора прав вимоги стороною позивача долучено акт прийому-передачі реєстру боржників (кількістю 2660 осіб) від 30.12.2025. Судом досліджено також платіжну інструкцію №9427 від 30.12.2025 із призначення платежу: «сплата за договір факторингу №30/12/2025 від 30.12.2025, без ПДВ».

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Договір факторингу містить всі необхідні істотні умови, які свідчать про чинність даного договору та про належне відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами. Договір факторингу є дійсним та в судовому порядку не оскаржувався.

Отже, факт переходу до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором є доведеним.

Згідно розрахунку заборгованості за спірним кредитним договором за період з 31.12.2025 по 09.05.2025 проценти нараховуються виходячи з суми боргу 6 500,00 гривень, процентна ставка 0,95%. За вказаний період позивачем нараховані відсотки у сумі 8027,50 гривень.

Колегія суддів погоджується із обґрунтованістю вимог позову щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6 500,00 грн., оскільки матеріалами справи доведено вказані обставини і відсутні докази існування заборгованості по тілу кредиту у іншому розмірі.

Щодо нарахування процентів пунктом 1.4.1 договору передбачена стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору.

Відповідно до розрахунків заборгованості за договором №5535541 від 14.05.2025 у період з 14.05.2025 по 30.12.2025 первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 14 150,25 грн., та за період з 31.12.2025 по 09.05.2026 ТОВ «Фінтраст Капітал» було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 8 027,50 грн.

Із даних розрахунків вбачається, що у зазначені періоди відповідачем не було здійснено жодної оплати ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок ТОВ «Фінтраст Капітал» спрямовані на оплату тіла кредиту або оплату процентів за користування грошовими коштами.

Станом на 09.05.2026 загальна сума заборгованості відповідача за договором №5535541 від 14.05.2026 та додатковим договором від 19.05.2025 склала тіло кредиту 6 500,00 грн (4 500,00 грн первинна сума кредиту та 2 000,00 грн додаткова сума кредиту), заборгованість по процентам 29 327,75 грн ( нараховані проценти первісним кредитором у сумі 14 150,25 грн., проценти нараховані ТОВ «Фінтраст Капітал» за 130 календарних днів у розмірі 8027,50 грн).

Оскільки до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, останнім в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем у період з 31.12.2025 по 09.05.2026 здійснено нарахування відсотків за стандартною відсотковою ставкою за 130 календарних днів у сумі 8 027,50 грн. У даному випадку відсотки нараховано у межах погодженого строку надання кредиту зазначеному у п.1.3 Договору. Можливість нарахування відсотків після переходу права вимоги до позивача передбачена п. 1.1 Договору факторингу №31/12/2025 від 31.12.2025.

В той же час, Додатковим договором до договору №5535541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.20253 було передбачено внесення змін до п.1.2 договору та викладено цей пункт у наступній редакції: «На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені Договором. Загальний розмір кредиту складає 6 500,00 грн».

Крім того, пунктами 1.5 та 1.6 Додаткового договору від 19.05.2025 року сторони передбачили, що строк договору та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору. За користування кредитом нараховуються проценти на умовах встановлених п.1.4 Договору. Відповідно до Додаткового договору від 19.05.2025 договором вважається Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5535541 від 14.05.2025.

Отже, сторонами Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2025 за №5535541 та Додаткового договору від 19.05.2025 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5535541 були погоджені всі істотні умови в тому числі і суму кредиту, розмір відсотків та період їх нарахування.

З наданих розрахунків вбачається, що первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» нараховано 14 150,25 грн процентів, а після відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 31.12.2025 до 09.05.2026 8027,50 грн процентів, тобто всього 22 177,75 грн. Указані проценти нараховані за погодженою сторонами процентною ставкою 0,95% на день в межах установленого договором строку кредитування, а тому вимоги позивача про їх стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду, що проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному у п.1.3 Договору №5535541 від 14.05.2025, а тому заборгованість по нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 22 177,75 грн – нараховані проценти первісним кредитором у сумі 14 150,25 грн та проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 8 027,50 грн.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua