Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №285/2097/26 — Житомирський апеляційний суд

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/2097/26 Головуючий у 1-й інст. Літвин О.О.

Доповідач Панкеєва В. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу № 285/2097/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року,

встановив:

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (далі - ТОВ "Укр Кредит Фінанс") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1427-5544 від 29 липня 2024 року у розмірі 92000,00 грн, з яких: 20000,00 - заборгованість за тілом кредиту та 72000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 29 липня 2024 року між сторонами в електронній формі через веб-сайт позивача укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1427-5544, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 20000,00 грн строком на 365 календарних днів зі сплатою процентів. Позивач зазначав, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачці кредитні кошти.

Водночас відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредит та нараховані проценти у встановлені договором строки не повернула, у зв`язку з чим станом на 18 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 108160,00 грн, з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 88160,00 грн - заборгованість за процентами.

При цьому позивач зазначав, що в межах програми лояльності прийняв рішення про часткове списання нарахованих процентів у сумі 16160,00 грн за умови сплати відповідачкою решти заборгованості, у зв`язку з чим просив стягнути з неї 92000,00 грн.

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 25 червня 2026 року позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором №1427-5544 від 29.07.2024 у загальному розмірі 83700,00 грн та судовий збір.

Не погоджуючись із рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не врахував, що умови кредитного договору щодо нарахування та стягнення комісії за користування кредитними коштами суперечать положенням законів України "Про споживче кредитування" та "Про захист прав споживачів". Позивач не надав належних доказів на підтвердження правових підстав для стягнення комісії та не зазначив, за надання яких саме послуг передбачено її сплату. При цьому, як стверджує апелянт, позивач включив комісію до розрахунку кредитної заборгованості, а суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості, безпідставно врахував її як складову боргу.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

10 вересня 2026 року представник ТОВ "Укр Кредит Фінанс" Мосійчук А.І. через підсистему "Електронний суд" подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року у справі - без змін.

На обґрунтування відзиву зазначає, що 29 липня 2024 року відповідач уклала кредитний договір № 1427-5544, підписавши його відповідно до розділу 13 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5297, чим підтвердила своє ознайомлення з усіма його умовами та згоду з ними.

Наголошує, що передбачені кредитним договором процентні ставки не суперечать вимогам чинного законодавства, а Закон України "Про споживче кредитування" допускає встановлення кредитодавцем комісії за надання кредиту.

Зазначає, що умова про сплату комісії за надання кредиту була прямо передбачена кредитним договором, підписаним відповідачем, а отже, остання була обізнана про її включення до загальних витрат за кредитом та погодилася з відповідною умовою.

За таких обставин представник позивача вважає, що нарахування одноразової комісії за видачу кредиту є правомірним, обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 липня 2024 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1427-5544, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування ним (а.с.12-22).

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), про що свідчить пункт 13 договору - реквізити сторін.

Відповідно до п.2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Згідно з п.п.4.1., 4.2., 4.10., 4.11, 4.13 кредитного договору сума кредиту (розмір кредитного ліміту) становить 20000,00 грн, дата надання/видачі кредиту 29.07.2024, строк кредитування 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення (виплати) кредиту 28.07.2025.

Промо-ставка становить 0,75% за кожний день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів.

Знижена процентна ставка становить 1,5% за кожний день користування кредитом до 180 дня користування кредитом включно.

1,18 % за кожний день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту.

Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають: 120660,00 грн та включають у себе суму кредиту, проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (п.4.15. цього договору).

На виконання умов договору кредиту 29.07.2024 позивачем було надано кредитні кошти в розмірі 20000,00 грн шляхом їх перерахування на указаний у кредитному договорі банківський рахунок (картку) НОМЕР_1 , IBAN: НОМЕР_2 , за допомогою платіжної системи LiqPay (а.с.35).

Зазначену інформацію про банківські реквізити очевидно, що надав позивачу саме відповідач - зважаючи на ту обставину, що, така інформація у відповідності з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самого відповідача або за його згодою (стаття 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність"). У зв`язку з цим позивач звертає особливу увагу, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)" від 03.11.2021 № 113 передбачено, що Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Таким чином, первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

ТОВ "Укр Кредит Фінанс" не є банківською установою в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ "Укр Кредит Фінанс". Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідача фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 18.03.2026 за період з 29.07.2024 по 28.07.2025 : 20000,00 грн - основний борг, 88160,00 грн - залишок відсотків (а.с.37-44).

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, та частково списано заборгованість за нарахованими процентами у загальній сумі 16160,00 грн, відтак заборгованість становить за нарахованими процентами 72000,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, провів власний розрахунок заборгованості відповідача по відсотках, застосував положення Закону України "Про споживче кредитування" та дійшов висновку, що розмір процентів складає 63 700,00 грн (4500,00 грн+67000,00 грн–7800,00 грн).

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У даній справі встановлено, що на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A5297, для підписання кредитного договору № 1427-5544 від 29 липня 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не є можливим (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19).

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 "Про видачу ТОВ "Укр Кредит Фінанс" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)" ТОВ "Укр Кредит Фінанс" було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

ТОВ "Укр Кредит Фінанс" не є банківською установою в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою, якій на підставі відповідної ліцензії надано право на надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.

Відповідач погодився на укладення договору, саме на таких умовах, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A5297.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1427-5544 від 29 липня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Укр Кредит Фінанс" в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Натомість матеріали справи містять докази належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, проте позичальник не довів належними та допустимими доказами повернення цих коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Встановлено, що здійснюючи власний розрахунок заборгованості за процентами, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 окрім сплачених 7800,00 грн (29.08.2024), 13.12.2024 ще здійснено оплату на погашення заборгованості в розмірі 200,00 грн, а всього 8000,00 грн.

Законом України від 22 листопада 2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" було передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір № 1427-5544 укладений 29 липня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 1427-5544 укладений 29 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому відповідно до положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" із 29 липня 2024 року до 19.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки - 1,5%, а з 20.08.2024 по 28.07.2025 - 1%.

Із проведеного колегією розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становить 63500,00 грн (71500,00 грн - 8000,00 грн):

з 29.07.2024 до 27.08.2024 – 20000,00 грн х 0,75% х 30 днів = 4500,00 грн;

з 28.08.2024 до 28.07.2025 – 20000,00 грн х 1% х 335 днів = 67000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконне нарахування кредитодавцем комісії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.11. договору про відкриття кредитної лінії № 1427-5544 від 29 липня 2024 року комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту, що становить 3 000,00 грн.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України надання кредитних коштів є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором. Водночас положення Закону України "Про споживче кредитування" допускають включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій та інших обов`язкових платежів за умови їх відповідності вимогам цього Закону.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту спірного договору свідчить, що встановлена ним одноразова комісія пов`язана безпосередньо з фактом видачі кредитних коштів. При цьому договором не конкретизовано самостійної додаткової чи супутньої послуги, відмінної від виконання кредитодавцем основного зобов`язання з надання кредиту, за яку позичальник повинен сплатити зазначену суму.

За умови відсутності доказів надання такої окремої послуги покладення на споживача обов`язку сплатити додаткову винагороду виключно за виконання кредитодавцем власного договірного обов`язку не може вважатися належним обґрунтуванням відповідного платежу.

Таким чином, якщо встановлена договором комісія фактично є платою за дії кредитодавця, що не становлять самостійної послуги для споживача, відповідна умова договору обмежує права останнього всупереч вимогам Закону України "Про споживче кредитування" та є нікчемною на підставі частини п`ятої статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин за умови встановлення наведеної невідповідності закону сплачена відповідачем комісія в розмірі 3000,00 грн не може вважатися належним виконанням чинного зобов`язання зі сплати такої комісії та підлягає врахуванню при визначенні дійсного розміру заборгованості за кредитним договором.

Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що предметом заявлених позовних вимог є стягнення заборгованості за основною сумою кредиту та процентами за користування ним. Самостійної вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту позивач не заявляв.

Як убачається з проведеного судом першої інстанції розрахунку, із загальної суми сплачених відповідачкою коштів у розмірі 7800,00 грн кредитодавець зарахував 3000,00 грн у рахунок сплати комісії за видачу кредиту. Натомість місцевий суд під час визначення розміру заборгованості врахував усю сплачену відповідачкою суму в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Отже, суд першої інстанції не включив комісію за видачу кредиту до суми заборгованості, присудженої до стягнення, а врахував сплачені відповідачкою кошти під час визначення залишку заборгованості за процентами.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення судом першої інстанції комісії за видачу кредиту не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, розмір заборгованості за договором кредитної лінії складає 83500,00 грн (20000,00 грн – заборгованість за кредитом + 63500,00 грн заборгованість за процентами).

У відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" заборгованості за процентами за кредитним договором.

Суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 133, частини другої статті 137, частини другої статті 141 ЦПК України сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, які розподіляються між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

У зв`язку зі зміною розміру задоволених позовних вимог підлягає зміні і розподіл судових витрат відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України.

За звернення до суду із позовом ТОВ "Укр Кредит Фінанс" сплатило 2662,40 грн судового збору.

Позов ТОВ "Укр Кредит Фінанс" задоволено на 90,76% (83500,00 грн ? 92 000,00 грн х100 %), відтак, із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2416,39 грн (2662,40 грн х 90,76%).

За звернення до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатила 4992,00 грн судового збору.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 0,24%, тому з ТОВ "Укр Кредит Фінанс" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 11,98 грн (4992,00 грн х 0,24%).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1427-5544 від 29.07.2024 та судового збору змінити, зменшити розмір стягнутої заборгованості із 83700,00 грн до 83500,00 грн (вісімдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" 2416,39 грн (дві тисячі чотириста шістнадцять гривень 39 копійок) судового збору за звернення до суду із позовом.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" на користь ОСОБА_1 11,98 грн (одинадцять гривень 98 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич