Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №201/9703/24
Суддя: Ткаченко І. Ю.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/870/26 Справа № 201/9703/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого – Ткаченко І.Ю.,
суддів: Свисутнової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря: Паромової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року,-
В С Т А Н О В И В:
07 серпня 2024 року ТОВ ФК «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, позовні вимоги не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові і з представником посилаються на те, що 11 жовтня 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № Z76.00401.005806099 і встановлено відсотки за користуванням цим кредитом, кошти відповідачу було надано, договір почав виконуватися. З відповідачем не було укладено договори поруки, сам цей відповідач зобов`язався погашати борг кредитонабувача. Але в порушення умов цього договору і закону відповідач перестав виплачувати тіло кредиту, відсотки по договору та інш., утворилася заборгованість, в добровільному порядку погашення заборгованості не відбулося. 19 грудня 2023 року вказана фінансова установа (ПАТ «Ідея Банк») уклала ТОВ «Оптіма факторинг» договір відступлення права вимоги (факторингу) № 19/12-2023 і право вимоги по кредитному договору № Z76.00401.005806099 перейшло тепер до вказаного товариства - ТОВ «Оптіма факторинг», на їх звернення до відповідача погасити заборгованість отримано відмову. 22 грудня 2023 року вказана фінансова установа (ТОВ «Оптіма факторинг») уклала ТОВ ФК «Профіт капітал» договір відступлення права вимоги (факторингу) № 22/12-2023 та право вимоги і по кредитному договору № Z76.00401.005806099 від 11 жовтня 2019 року перейшло тепер до вказаного товариства - ТОВ ФК «Профіт капітал», на їх звернення до відповідача погасити заборгованість отримано відмову. Вважають вказане незаконним і просили стягнути з вказаного відповідача на користь позивача заборгованість по вказаному кредитному договору з урахуванням штрафних санкцій та витрат на судовий збір, задовольнивши позов у повному обсязі (том 1 а.с.1-3).
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» борг по кредитному договору № Z76.00401.005806099 від 11 жовтня 2019 року станом на 19 грудня 2023 року в розмірі 45 986 грн. 97 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 16 413 грн. 28 коп., заборгованість за відсотками – 5 362 грн. 18 коп., заборгованість за комісійними винагородами (обслуговування кредиту) 24 211 грн. 51 коп., штрафи і пеня – 00 грн., збитки з урахуванням передбачених законом 3% річних – 00 грн. 00 коп., інфляційні втрати – 00 грн. 00 коп..
Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.97-100).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (том 2 а.с.39-46).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеного між ПАТ «Ідея Банк» (правонаступником якого зараз після договору відступлення права вимоги по цим вимогам є ТОВ «ФК «Профіт Капітал») та відповідачем ОСОБА_1 договору № Z76.00401.005806099 від 11 жовтня 2019 року останньому надано кредит (для своїх споживчих цілей) на суму 23 800 грн. 00 коп., встановлено відсотки за користування кредитом в оговореній сумі на суму залишку заборгованості за кредитом зі встановленням кінцевого терміну повернення кредиту 11 жовтня 2021 року.
В забезпечення виконання зобов`язань по вказаному договору між фінансовою установою та відповідачем не було укладено окремий договір поруки, цей відповідач сам взяв на себе зобов`язання відповідати по цим фінансовим, кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 (у вказаних в договорі межах) та нести відповідальність перед позивачем – фінансовою установою, банком - у повному обсязі цих зобов`язань, включаючи сплату основного боргу за договором, нарахованих відсотків за користування позикою, кредитом та неустойки (штрафу, пені). Фінансова установа, банк виконав умови договору позики та на підставі заяви відповідача надав йому вказані кошти, що фактично не заперечується сторонами.
19 грудня 2023 року вказана фінансова установа ПАТ «Ідея Банк» уклала ТОВ «Оптіма факторинг» договір відступлення права вимоги (факторингу) № 19/12-2023 і право вимоги по кредитному договору № Z76.00401.005806099 від 11 жовтня 2019 року перейшло тепер до вказаного товариства - ТОВ «Оптіма факторинг». Згідно з вказаним договором ПАТ «Ідея Банк» у відповідності до ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «Оптіма факторинг» прийняло право вимоги, права позиконадавача, кредитора і відносно відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № Z76.00401.005806099 від 11 жовтня 2019 року. Відповідно до зазначеного договору сторони свої зобов`язання виконали повністю.
22 грудня 2023 року вказана фінансова установа ТОВ «Оптіма факторинг» уклала ТОВ ФК «Профіт капітал» договір відступлення права вимоги (факторингу) № 22/12-2023 і право вимоги по кредитному договору № Z76.00401.005806099 від 11 жовтня 2019 року перейшло тепер до вказаного товариства - ТОВ ФК «Профіт капітал». Згідно з вказаним договором ТОВ «Оптіма факторинг» у відповідності до ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло право вимоги, права позиконадавача, кредитора і відносно відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № Z76.00401.005806099 від 11 жовтня 2019 року. Відповідно до зазначеного договору сторони свої зобов`язання виконали повністю.
У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором виникла заборгованість і на 19 грудня 2023 року (на час дати відступлення вимоги) загальний розмір заборгованості в розмірі 45 986 грн. 97 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 16 413 грн. 28 коп., заборгованість за відсотками – 5 362 грн. 18 коп., заборгованість за комісійними винагородами (обслуговування кредиту) 24 211 грн. 51 коп., штрафи і пеня – 00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором № Z76.00401.005806099 від 11 жовтня 2019 року не виконує, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальній сумі 45 986 грн. 97 коп., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.
Так, відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Отже, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може гуртуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z76.00401.005806099 та надано кредит (для своїх споживчих цілей) на суму 23 800 грн. 00 коп., встановлено відсотки за користування кредитом в оговореній сумі на суму залишку заборгованості за кредитом зі встановленням кінцевого терміну повернення кредиту 11 жовтня 2020 року.
Кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Договір підписаний власноручно відповідачем.
Крім цього, про обізнаність ОСОБА_1 про укладення кредитного договору свідчать періодичні платежі на погашення кредитної заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договори факторингу, укладені між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма факторинг», а також між ТОВ «Оптіма факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у встановленому законом порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірними договорами.
Порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованості за кредитним договором.
Доводи ОСОБА_1 про недоведеність позивачем розміру заборгованості не заслуговують на увагу та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема випискою по рахунку, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 19 грудня 2023 року становила 45 986,97 грн., з яких: 16 413,28 грн. - заборгованість за кредитом; 5 362, 18 грн. — заборгованість за відсотками; 24 211,51 грн. — заборгованість за комісійними винагородами (обслуговування кредиту).
Виписка по рахунку містить дати та суми, які були сплачені ОСОБА_2 , а також складові, на оплату яких йшли вказані суми.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року№75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1)назву документа(форми); 2)дату складання; 3)найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4)зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення)та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.
Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписки.
Таким чином, банківська виписка по особовому рахунку є належним доказом отримання кредитних коштів саме відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості.
Суд першої інстанції правильно вважає, що надана позивачем виписка підтверджує факт списання/зарахування коштів відповідача, а відтак є належним та допустимим доказом у справі.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про наявність підстав для задоволення позову, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, як нового кредитора, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення грошових коштів лише за тілом кредиту та процентами за користування грошовими коштами та комісійну винагороду.
Відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно із ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Разом з цим, відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував складність справи, виконані адвокатом роботи під час розгляду справи в суді, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., розмір якої є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишаються за ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua