Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №383/1661/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1661/26

Номер провадження 2/383/1126/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання - Ляховецької В.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір №327025021 на суму 6500,00 грн. (далі - Кредитний договір), проте останній взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав.

В подальшому право вимоги до ОСОБА_1 за договорами факторингу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», а від останнього до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а від останнього до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 13849 грн. 86 коп., яка складається з наступного: 5854 грн. 55 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7995 грн. 31 коп. - заборгованість за відсотками, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп., та на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено частково клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.94-96).

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник якого в судове засідання не з`явився. В прохальній частині вимог позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.7). Крім того, від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору не звільняє його від обов`язку виконання грошового зобов`язання, а лише надає йому право виконати таке зобов`язання первісному кредитору. При цьому позивач посилається на положення статей 509, 526, 629, 1054 ЦК України та правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15. Щодо переходу права вимоги представник позивача зазначає, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, строк дії якого надалі продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до умов зазначеного договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. На підтвердження переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» позивач посилається на витяг із реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 року, згідно з яким до фактора перейшло право вимоги до відповідача в розмірі 13451,74 грн. На думку представника позивача, договір факторингу, додаткові угоди до нього та зазначений витяг підтверджують належне набуття права вимоги, а доводи відповідача щодо відсутності переходу права вимоги ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов договору факторингу. У зв`язку із цим позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та просить задовольнити позов у повному обсязі, стягнути судові витрати (а.с.119-130). 21.10.2026 року позивач через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні. Також відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що позовну заяву подано одним представником позивача, тоді як документи на підтвердження надання правничої допомоги оформлено іншим представником, у зв`язку з чим вважав такі витрати недоведеними та такими, що не підлягають відшкодуванню. Крім того до суду від відповідача надійшо відзив на позовну заяву, який обгрутований тим, що він не заперечує факту укладення між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору № 327025021 від 20.03.2020 року на суму 6500,00 грн, однак заперечує правомірність набуття позивачем права вимоги за цим договором. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено 28.11.2018 року, тобто до виникнення кредитних правовідносин між ним та первісним кредитором. На думку відповідача, сам по собі зазначений договір не підтверджує переходу права вимоги за кредитним договором, укладеним 20.03.2020 року, а положення договору щодо передачі майбутніх вимог не забезпечують належної індивідуалізації відповідного зобов`язання. Також відповідач послався на договори факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року та № 06/12/2021-01 від 06.12.2021 року, зазначивши, що, на його думку, надані позивачем документи не містять достатніх відомостей, які підтверджують перехід права вимоги саме за кредитним договором № 327025021 від 20.03.2020 року. Відповідач також указав, що його не було повідомлено про відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Сервіс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Посилаючись на судову практику Верховного Суду щодо необхідності належного підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором, відповідач вважає, що позивач не довів набуття права вимоги до нього в установленому законом порядку, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.107-117).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також відповідач 20.10.2026 року подав заперечення на відповідь на відзив, які фактично містять виклад нових заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, оспорюючі додані позивачем до позовної заяви докази, тобто подав поза межами строку для подання відзиву, а тому відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України залишаються без розгляду.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №327025021 (далі - кредитний договір), за умовами п.1.1 якого за цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 6500 грн 00 коп. (шість тисяч п`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору (а.с.10-11).

Відповідно до п.1.2., 1.3 кредитного договору кредит надається (Договір укладається) строком на 7 (сім) днів від дати отримання Кредиту Позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

Згідно з п.1.4. кредитного договору у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Пукнтом 1.5. кредитного договору базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 0,01 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору.

Невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua (п.4.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Додатком №1 до Договору №327025021 від 20.03.2020 року сторонами погоджено графік розрахунків (а.с.11 зворот).

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 4А72E5EC відправлено позичальнику 20.03.2020 року 21:52:01, який введено 20.03.2020 року 21:54:19, що підтверджується кредитним договором (а.с.10-11), довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.82), заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 20.03.2020 року (а.с.16 зворот).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано на номер банківської картки № НОМЕР_1 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» грошові кошти в загальній сумі 6500,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.84), а також листом АТ «Райффайзен Банк» від 09.10.2026 року №81-15-9/17478-БТ, з якого мається інформація, що банківська картка № НОМЕР_2 (повний номер картки: НОМЕР_7) емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та випискою про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_4 (банківська картка № НОМЕР_2 ) за період з 20.03.2020 року по 25.03.2020 рік, фінансовий номер телефону НОМЕР_5 (а.с.137-138).

На підтвердження дотримання порядку укладення кредитного договору позивачем надано до суду: Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.12-16); Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою (MONEYVEO) (нова редакція), затвердженого наказом директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №17/09-03 від 17.09.2019 року (а.с.17-22); алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с.23-24).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №82 від 11.06.2020 року. Строк дії договору факторингу №28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року. За змістом пункту 2.1 договору факторингу №28/1118-01 (в редакції додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року) клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. вказаного договору факторингу №28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №82 від 11.06.2020 року до договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №32702521 від 20.03.2020 року за заборгованістю по основному боргу 5854 грн. 55 коп., заборгованістю по відсотках в сумі 7597 грн. 19 коп., на загальну суму 13451 грн. 74 коп., сума фінансування становить 878 грн. 18 коп. (а.с.30-44). Акт звірки розрахунків станом на 31.12.2024 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №82 від 11.06.2020 року та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №82 від 11.06.2020 року (а.с.45-45 зворот).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, за змістом пункту 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу №05/0820-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (а.с.46-50). Згідно із витягом з реєстру прав вимоги №6 від 15.07.2021 року, складеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до договору факторингу від 05.08.2020 року №05/0820-01, «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №32702521 від 20.03.2020 року за заборгованістю по основному боргу 5854 грн. 55 коп., заборгованістю по відсотках в сумі 7995 грн. 31 коп., на загальну суму 13849 грн. 86 коп., сума фінансування становить 194 грн. 96 коп. (а.с.51-52). На підтвердження оплати за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №6 від 15.07.2021 року та договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року надано платіжну інструкцію від 16.07.2021 року №335 (а.с.52 зворот).

06 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №06/12/2021-01, за змістом пункту 2.1 якого клієнт зобовязується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.53-57).

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги №1 від 06.12.2021 року, складеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до договору факторингу від 06.12.2021 року №06/12/2021-01, «Фінансова компанія «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №32702521 від 20.03.2020 року за заборгованістю по основному боргу 5854 грн. 55 коп., заборгованістю по відсотках в сумі 7995 грн. 31 коп., на загальну суму 13849 грн. 86 коп. (а.с.58-59). На підтвердження оплати за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 06.12.2021 року та договору факторингу №06/12/2021-01 від 06.12.2021 року надано платіжні інструкції від 05.07.2022 року №146, від 26.07.2022 року №161, від 13.12.2022 року №277, від 10.01.2023 року №311 , від 06.02.2023 року №378, від 27.02.2023 року №396, від 07.08.2023 року №886, від 07.03.2024 року №2402, від 14.03.2024 року №2408, від 14.03.2024 року №2410, від 15.03.2024 року №2424, від 15.03.2024 року №2429, від 18.03.2024 року №2431, від 18.03,2024 року №2437, від 20.03.2024 року №2445, від 20.03.2024 року №2452, від 21.03.2024 року №2455, від 21.03.2024 року №2459, від 21.03.2024 року №2461, від 22.03.2024 року №2464, від 29.05.2024 року №2781, від 29.05.2024 року №2782, від 30.05.2024 року №2692, від 30.05.2024 року №2693, від 30.05.2024 року №2696, від 18.06.2024 року №3043, від 18.06.2024 року №3044, від 18.06.2024 року №3045, від 24.06.2024 року №3080 (а.с.60-74).

Також позивачем надано розрахунки заборгованості та виписку з особового рахунку за кредитним договором №327025021 від 20.03.2020 року, з яких вбачається, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором. Станом на 15.06.2026 року заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена та становить 13849 грн. 86 коп., з яких: 5854 грн. 55 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7995 грн. 31 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.75-76).

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних.

Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст.8 Закону України «Про елетронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Завершальним етапом укладення Кредитного договору є його підписання сторонами.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом враховано, що без здійснення входу позичальника на сайт кредитодавця, без отримання позичальником умов договору (оферти) і смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), Кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормою ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 року №911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС», як правонаступник первісного кредитора, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №327025021 від 20.03.2020 року в сумі 13849 грн. 86 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 5854 грн. 55 коп. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 7995 грн. 31 коп.

Тіло кредиту це основна сума грошей, яку позичальник отримує від фінансової установи і зобов`язаний повернути, без урахування відсотків та додаткових комісій.

Право вимоги позивача до відповідача підтверджене належними та допустимими доказами. Натомість відповідач не надав доказів виконання ним зобов`язання за договором від 20.03.2020 року ні перед позивачем, ні перед первісним кредитором, а тому заперечення відповідача проти позову через відсудтність доказів його повідомлення про відступлення права вимоги, укладення договору факторингу, судом відхиляються.

Оскільки доказів погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5854,55 грн матеріали справи не містять, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5854,55 грн.

Водночас, щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 7995,31 грн слід зазначити таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що припис абзацу другого частини першої станні 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою станні 1050 ЦК України (пункт 91).

Як встановлено судом, згідно умов кредитного договору №327025021 від 20.03.2020 року, кредит відповідачу надано на 7 днів, тобто до 27.03.2020 року.

За змістом п.1.4. кредитного договору у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).

Пунктом 4.3. кредитного договору сторони погоджують, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2. цього Договору, є проценти в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Проте досліджені судом матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту продовження відповідачем строку кредитування після закінчення первісно встановленого договором строку. Крім того, умови кредитного договору містять суперечності щодо строку кредитування та порядку нарахування процентів, які не узгоджуються між собою та не дають можливості однозначно встановити дійсну волю сторін щодо відповідних умов кредитування. За таких обставин суд вважає недоведеним факт погодження сторонами продовження строку кредитування, а відтак відсутні належні правові підстави для нарахування процентів за межами погодженого строку кредитування без установлення інших передбачених законом підстав.

Верховний Суд у своїй практиці зазначає, що в разі неможливості з`ясувати справжній зміст договірної умови за допомогою загальних способів тлумачення застосовується принцип contra proferentem, відповідно до якого неясні та неоднозначні умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх сформулювала або підготувала проєкт договору. Така сторона несе ризик негативних наслідків, пов`язаних із нечіткістю запропонованих нею умов (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц; постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 755/21709/15-ц.

У спорах, що виникають із договорів споживчого кредитування, зазначений підхід узгоджується з положеннями частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Такий правовий підхід підтверджено постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Таким чином, строк кредитування за договором становив 7 днів, протягом яких відповідач мав виконати взяті на себе зобов`язання відповідно до погоджених сторонами умов. Згідно з наданим розрахунком заборгованості, за вказаний період відповідач мав сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 431,03 грн. Водночас належних і допустимих доказів продовження строку кредитування сторонами не надано, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач погодився на подальше користування кредитом на умовах, визначених позивачем. Відтак розмір процентів, що підлягають сплаті за договором, має визначатися з урахуванням установленого семиденного строку кредитування та погоджених сторонами умов договору.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за кредитним договором у розмірі 5854,55 грн та процентів за користування кредитом за період з 20.03.2020 року до 27.03.2020 року у розмірі 431,03 грн, а всього на суму 6285,58 грн.

Щодо доводів відповідача про не надання належних доказів про відступлення права вимоги, суд зазначає, що вони є необґрунтованими, тому відхиляє їх, виходячи з наступних підстав.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника (частина перша статті 1077 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 07.01.2026 року у справі №727/2790/25 зроблено висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у станні 6 Закону №2664-ІІІ.

Крім того, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

За таких обставин, безпідставими є доводи сторони відповідача про те, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, адже між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено не договір про відступлення права вимоги, а договір факторингу, предметом якого може бути майбутнє право вимоги.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп. (а.с.1).

За результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до суми задоволених судом вимог в сумі 1208 грн. 30 коп.

Крім того, відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги у розмірі 7000 грн. 00 коп. до матеріалів справи долучено копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським об`єднанням «Тимошенко та Партнери», особі керуючого адвоката Тимошенко О.О. (а.с.77-78); додаток №1 до договору - протокол погодження вартості послуг (а.с.78 зворот); додаткової угоди до вказаного договору від 19.06.2026 року укладеної між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським об`єднанням «Тимошенко та Партнери», особі керуючого адвоката Тимошенко О.О. (а.с.79); акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року (а.с.80 зворот); свідоцтво про заняття адвокатськлою діяльністю Тимошенко О.О. (а.с.27, 80), ордер на надання правничої допомоги від 30.01.2026 року Серії АІ №2115440 (а.с.27).

Таким чином, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» подано документи щодо надання правничої допомоги адвокатом, а також акт наданих послуг, у якому зазначено складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовку та подання адвокатського запиту, підготовку клопотання про витребування доказів і письмових пояснень.

Разом із тим судом установлено, що безпосереднє представництво інтересів позивача під час розгляду справи здійснював інший представник - Ольга Сахарова, яка представляла інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі довіреності. Водночас документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано щодо адвоката, участь якого в розгляді справи не підтверджена матеріалами справи.

Суд ураховує, що сама по собі відсутність адвоката в судових засіданнях не виключає можливості надання ним правничої допомоги у формі підготовки процесуальних та інших документів. Водночас у цьому випадку поданий акт містить перелік відповідних послуг, однак наведені в ньому відомості підлягають перевірці в сукупності з іншими доказами щодо фактичного виконання зазначених робіт саме адвокатом, витрати на послуги якого заявлено до відшкодування.

Зокрема, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б давали змогу достовірно встановити фактичне виконання зазначеним адвокатом усіх робіт, перелічених в акті, їх обсяг, зміст та зв`язок із розглядом цієї справи. Саме зазначення відповідних послуг в акті без належного підтвердження обставин їх фактичного надання не є достатнім для висновку про обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат.

Позов складений та підписаний представником позивача Ольгою Ігорівною Сахаровою. Матеріали справи не містять доказів того, що Ольга Ігорівна Сахарова є учаником (партнером) Адвокатського об`єднання «Тимошенко та Партнери», чи перебуває з останнім в трудових правовідносинах. Подані документи не містьть відомостей про адвоката Адвокатського об`єднання, який надавав послуги. А сам позов та додатки до нього не містять опередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач або очікує понести у зв`язку із розглядом справи та хто саме такі послуги надавав.

Отже, за встановлених обставин фактичне представництво інтересів позивача здійснювалося іншим представником, повноваження якого ґрунтувалися на довіреності. При цьому в матеріалах справи відсутній ордер адвоката, який фактично здійснював таке представництво, а докази, подані на підтвердження витрат, стосуються іншого адвоката. Зазначена обставина сама по собі не свідчить про неможливість надання правничої допомоги адвокатом, зазначеним в акті, однак у сукупності з відсутністю достатніх доказів фактичного виконання ним заявлених робіт не дає суду підстав визнати відповідні витрати належним чином підтвердженими.

Відповідно до статей 137 та 141 ЦПК України відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджений належними доказами, а їх зв`язок із розглядом справи та обґрунтованість установлені судом.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами фактичне надання адвокатом, зазначеним у документах на підтвердження витрат, правничої допомоги в заявленому обсязі. За таких обставин правові підстави для покладення на іншу сторону обов`язку з відшкодування заявлених витрат на професійну правничу допомогу відсутні, у зв`язку із чим у їх стягненні належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №327025021 від 20.03.2020 року у розмірі 6285 (шість тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 58 коп., яка складається з наступного: 5854 грн. 55 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 431 грн. 03 коп. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в сумі 1208 (одна тисяча двісті вісім) грн. 30 коп.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, рахунок: НОМЕР_6 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, каб. №13, м. Київ, п.і.02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 27.10.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко