Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №712/11163/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №712/11163/26

Суддя: Токова С. Є.

Справа № 712/11163/26

Провадження № 2а/712/126/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Токової С.Є.,

при секретарі – Білик О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м.Черкаси з указаним адміністративним позовом, просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 7585195 від 21.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.07.2026 о 08-49 год по вул. Благовісна у м. Черкаси він рухався на власному транспортному засобі марки ЗИЛ-ММЗ 554М, днз НОМЕР_1 та був зупинений поліцейським.

Під час перевірки військово-облікових документів поліцейський попросив у нього документи на транспортний засіб та в подальшому склав постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7585195 за ч 1 ст.122 КУПАП за перевезення сипучого вантажу, який був завантажений вище та не був накритий тентом.

Зазначив, що він повідомив інспектору про те, що заводом виробником тент на моделі його транспорнтого засобу не передбачений, однак незважаючи на його пояснення, поліцейським винесено оскаржувану постанову, яку Позивач вважає незаконною та необгрунтованою та такою, що винесена в результаті неналежного розгляду справи.

Жодним доказом при винесенні постанови не доведено, що вантаж, який він перевозив, наражав на небезпеку учасників дорожнього рухуабо забруднював проїзну частину.

Крім того, поліцейським не конкретизовано пункт розділу 22 ПДР в постанові, що оскаржується, а тому притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02 вересня 2026 року до суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, який обґрунтовано тим, що 21.07.2026 близько 08 год 43 хв інспектор взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Черкаській області ДПП лейтенант поліції Приймак Микола Володимирович ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та виконували службові обов`язки відповідно повноважень передбачених Законом України «Про Національну поліцію». В цей час Поліцейський став свідком того, як Позивач, керуючи автомобілем ЗІЛ-ММЗ-554М, д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Благовісна, 426, м. Черкаси, перевозив сипучий вантаж, а саме пісок, який був завантажений вище борта та не був накритий, чим порушив вимоги п. 22.3 а ПДР України. Після чого, на підставі ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», автомобіль ЗІЛ-ММЗ-554М, д.н.з. НОМЕР_1 було зупинено. Після перевірки документів Поліцейський згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП здійснив розгляд справи про адмінправопорушення, при цьому ознайомив Позивача з правопорушенням, роз`яснив Позивачеві права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Жодних письмових чи усних заяв та/або клопотань перед та під час розгляду справи від Позивача не надходило.

Розглянувши справу, Поліцейський відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕНА №7585195 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно Позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

На обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначає, що в постанові відсутній його підпис про підтвердження того, що його ознайомлювали з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідач з даним твердженням Позивача не погоджується, оскільки поліцейський ознайомив його з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вище зазначене підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського.

Крім того, Позивач у пункті 8 оскаржуваної постанови поставив свій підпис, який також підтверджує факт ознайомлення його з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Недоліки оформлення оскаржуваної постанови в частині незазначення пункту ПДР не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з бокусуб`єктів владних повноважень.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Черкаській області ДПП лейтенантом поліції Приймак М.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7585195 від 21.07.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 21.07.2026 о 08-43 год по вул. Благовісна, 426 в м. Черкаси, керуючи автомобілем марки ЗІЛ-ММЗ-554М, д.н.з. НОМЕР_1 , перевозив сипучий вантаж, а саме: пісок, який був завантажений вище борта та нічим не накритий, чим порушив вимоги п.22 ПДР. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до пункту 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами статті 276 КУпАП.

Згідно статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення, а відтак не потребує додаткового роз`яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.

Частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення регулюється розділом 4 КУпАП.

Частина 1 статті 122 КУпАП вказує, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно доЗакону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух"встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 8 частини 1статті 23 Закону України «Про Національну поліції», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказується на порушення ним п.22 ПДР України «Перевезення вантажу» встановлює правила перевезення вантажів та включає в себе 7 пунктів. Пункти 22.1. - 22.3.ПДР України визначають загальні, згідно яких:

- маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

- водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

- перевезення вантажу дозволяється за умови, що він:

а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху;

б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним;

в) не обмежує водієві оглядовості;

г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою;

ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Згідно матеріалів справи, Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що він, керуючи вантажним автомобілем, перевозив сипучий вантаж (пісок), який при цьому не був накритий тентом, чим наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, чим порушив п. 22. Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 22.3 ПДР України перевезення вантажу дозволяється за умови, що він не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху; не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним; не обмежує водієві оглядовості; не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою; не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.

Як вбачається з наданого працівниками поліції відеозапису, убачається, що ОСОБА_1 перевозив вантажним автомобілем пісок насипом, який виступав за рівень бортів кузова та не був накритий тентом.

Так, згідно п. 12.1, 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.13. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, якщо вантаження виконується навалом - вантаж не повинен здійматися над рівнем бортів кузова. В разі потреби основні борти слід наростити додатковими бортами, проте загальна висота транспортного засобу з вантажем не повинна перевищувати 4 метрів від поверхні дороги.

Таким чином, вказаними правилами заборонено перевозити вантаж, який виступає за межі бортів.

Враховуючи вище викладене, а також те, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивач, керуючи вантажним автомобілем, перевозив сипучий вантаж (пісок), який виступав за межі бортів, при цьому не був накритий тентом, чим наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху. Тобто, в даному випадку, позивач порушив п. 22. Правил дорожнього руху, чим скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Як передбачено статею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

У відповідності до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 77 КАС України, Відповідачем надано суду підтверджуючі докази правомірності прийняття оскаржуваної постанови, які спростовують доводи позивача вказані в позовній заяві.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Як убачається з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідача серії ЕНА № 7585195 від 21.07.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття у зв`язку з цим провадження по справі немає.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 139 КАС України. У зв`язку з відмовою у позові, судові витрати, що поніс Позивач, йому не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 4 ст. 126, ст. 245, ст. 251, ст. 265-1, ст. 280, ст. 293 КУпАП, ст.ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: С.Є. Токова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua