Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №703/4303/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4303/26

2/703/2724/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

30.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2018 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №501010747. На підставі договору АТ «Альфа-Банк» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок позичальника, що відкритий у вказаній установі. Кредитний договір укладений строком на 12 місяців з фіксованою процентною ставкою 19,99% річних. Позичальником не виконанні належним чином кредитні зобов`язання.

17.05.2021 між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК "Флексіс" укладений договір факторингу №2, відповідно до умов якого АТ "Альфа-Банк" відступило на користь ТОВ "ФК "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №501010747.

18.05.2021 укладений договір №18-05/2021, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Флексіс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №501010747.

10.01.2023 укладений договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №501010747.

Заборгованість позичальника перед позивачем становить 46324,24 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту 34101,87 грн, сума заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 6534,47 грн, заборгованість за пенею/штрафами 5105,85 грн, інфляційні збитки 545,62 грн, 3% річних 36,43 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором №501010747 від 07.03.2018 у сумі 46324,24 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10.08.2025 відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи, задоволене клопотання позивача про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення через відсутність адресата за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.03.2018 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) на укладення угоди про надання кредиту, укладений кредитний договір №501010747.

Підписавши 07.03.2018 оферту на укладання угоди, відповідач вказав свої особисті дані та підтвердив приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк", зазначив бажані тип, суму кредиту, мету кредитування, строк кредитування та розмір процентної ставки.

07.03.2018 представником банку підписано акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501010747.

Вказаними діями сторони погодили тип кредиту – кредит готівкою, що надається на рахунок позичальника, відкритий в установі позикодавця, а також шляхом здійснення страхового платежу; суму кредиту – 10970,00 грн, строк кредитування 12 місяців; процентна ставка фіксована, 19,99% річних.

Вказані складові договору укладені в простій письмовій формі, підписані від імені позичальника власноручним підписом.

Крім того, 07.03.2018 ОСОБА_1 підписані паспорт споживчого кредиту та графік платежів з періодом погашення із 07.04.2018 до 07.03.2019.

Таким чином, підписавши вказаний договір, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору і відповідачка погодилася виконувати його умови.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами дотримано порядку укладення договору, передбаченого законодавством, тому суд приходить до висновку, що позивачем доведений факт укладення 07.03.2018 кредитного договору між первісним кредитором та позичальником ОСОБА_1 .

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру банком на виконання ухвали в частині витребування доказів надано виписку про рух коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_1 за період із 07.03.2018 до 17.05.2021 з якої вбачається зарахування коштів за кредитним договором №501010747 від 07.03.2018 в сумі 10000,00 грн, що мало місце того ж дня, користування відповідачем сумою позики та внесення платежів на її погашення, востаннє 07.01.2020.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

17.05.2021 між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК "Флексіс" укладений договір факторингу №2, відповідно до якого АТ "Альфа-Банк" відступило на користь ТОВ "ФК "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до боржників.

За п. 2.3 договору факторингу, право вимоги вважається відступленим фактору із дати повної оплати фактором ціни прав вимоги. В дату повного здійснення оплати сторони підписують акт прийому-передачі реєстру боржників.

Згідно з додатком 1-1 до договору факторингу №2 від 17.05.2021 та витягом з додатку 1-1 до договору факторингу №2 від 17.05.2021, до ТОВ "ФК "Флексіс" перейшло право вимоги за договором №501010747 від 07.03.2018 до ОСОБА_1 на загальну суму 39207,72 грн, з яких тіло кредиту 34101,87 грн, заборгованість за пенею/штрафом 5105,85 грн.

На підтвердження оплати на виконання умов договору факторингу №2 від 17.05.2021 надано платіжне доручення від 17.05.2021 №253 про сплату ТОВ «Вердикт Капітал» на користь АТ «Альфа-Банк» 16500000,00 грн.

18.05.2021 між ТОВ "ФК "Флексіс" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладений договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого ТОВ "ФК "Флексіс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до п. 2.3 договору факторингу, право вимоги вважається відступленим із дати підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.

18.05.2021 між сторонами договору факторингу №18-05/21 підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників.

З додатку 1-1 до договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 вбачається, що ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги за договором №501010747 від 07.03.2018 щодо ОСОБА_1 на загальну суму 39207,72 грн, з яких тіло кредиту становить 34101,87 грн, заборгованість за пенею/штрафом – 5105,85 грн.

На підтвердження оплати на виконання умов договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 надано платіжні доручення за період із 16.06.2021 до 26.07.2021 про сплату ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ТОВ "ФК "Флексіс" оплати на виконання умов договору факторингу №18-05/21 від 18.05.2021.

10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за договорами кредиту та позики.

За положеннями п. 5.2 договору права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в дань належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників.

10.01.2023 сторонами договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023 підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги до позивача перейшло право вимоги за договором №501010747 від 07.03.2018 до ОСОБА_1 в загальній сумі 46324,24 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 34101,87 грн, заборгованість за пенею/штрафом – 5105,85 грн, сума заборгованості за процентами 6534,47 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України – 582,05 грн.

На підтвердження придбання права грошової вимоги позивачем надано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №501010747 від 07.03.2018.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Доказів повної сплати відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором матеріали справи не містять.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Вердикт Капітал" станом на 10.01.2023 загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 46324,24 грн, до складу якої входить заборгованість за кредитом в сумі 34101,87 грн, заборгованість за процентами, що нарахована за період із 18.05.2021 до 10.02.2022 за ставкою 26% річних на суму 6534,47 грн, заборгованість за пенею/штрафом в сумі 5105,85 грн, інфляційні збитки в сумі 545,62 грн (нараховані за лютий 2022 року), 3% річних в сумі 36,43 грн (нараховані за період із 11.02.2022 до 23.02.2022). Погашень боргу на користь даного кредитора не відбувалося.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Коллект Центр" станом на 29.06.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 46324,24 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 34101,87 грн, заборгованості за процентами 6534,47 грн, заборгованості за пенею/штрафом 5105,85 грн, інфляційних збитків у сумі 545,62 грн, 3 % річних 36,43 грн. Погашень боргу на користь даного кредитора не відбувалося.

Нарахування ТОВ «Вердикт Капітал» втрат від інфляції та відсотків річних правомірно проведене за лютий 2022 року, до запровадження на території України воєнного стану та в період, коли новий кредитор вже набув права вимоги за кредитним договором.

Нарахування неустойки здійснене первісним кредитором АТ «Альфа-Банк» в період із 07.09.2019 до 17.05.2021, тобто до запровадження обмежень, що виключають нарахування штрафу, пені під час дії правового режиму військового стану та які внесені до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Законом №2120-IX від 15.03.2022, а право вимагати її стягнення правомірно набуте позивачем в результаті ряду правочинів щодо відступлення права вимоги.

Щодо нарахування процентів за кредитом в період із 18.05.2021 до 10.02.2022 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики (кредиту) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право позикодавця (кредитодавця) нараховувати передбачені договором проценти за договором позики (кредиту) припиняється. Права та інтереси позикодавця (кредитодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладене в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Проте позивач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду доказів щодо пролонгації строку кредитування, що складав 12 місяців із 07.03.2018 та станом на час набуття 18.05.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором №501010747 такий сплив.

Після закінчення строку кредитування у кредитора відсутні правові підстави нараховувати проценти за користування сумою позики.

З огляду на викладене проценти, нараховані ТОВ «Вердикт-Капітал» в період із 18.05.2021 до 10.02.2022 поза строком кредитування та стягненню не підлягають.

Отже позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За платіжною інструкцією від 25.06.2026 №0664730166, позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору, що слід стягнути із відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження відповідних витрат позивача суду надано:

- договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між позивачем як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» як виконавцем, відповідно до якого виконавець бере на себе обов`язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;

- перелік послуг адвокатського об`єднання із зазначенням їх вартості;

- заявку про надання юридичної допомоги №2261 від 01.05.2026;

- витяг із акту №22 від 29.05.2026 про надання юридичної допомоги по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2019 в справі №915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Застосовуючи такий підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги.

Оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, в тому числі участі в судових засіданнях, в даній категорії справ склалася усталена судова практика, справа розглянута в спрощеному проваджені без виклику сторін, то з урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу з ОСОБА_1 в сумі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268, 280-287 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №501010747 від 07.03.2018 в сумі 39789,77 грн, що включає заборгованість за тілом кредиту 34101,87 грн, заборгованість за неустойкою 5105,85 грн, інфляційні збитки – 545,62 грн, 3% річних – 36,43 грн, а також 2286,74 грн судового збору та 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього – 44576 (сорок чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн 51 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 26.10.2026.

Суддя І.В. Овсієнко