Суд: Немишлянський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №645/8979/26
Суддя: Мартинова О. М.
Справа № 645/8979/26
Провадження № 3/645/1397/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді – Мартинової О.М.,
секретар судового засідання – Касьяненко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу та зареєстровану за адресою АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, -
в с т а н о в и в :
14.09.2026 року в провадження Немишлянського районного суду міста Харкова надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 163926 від 10.09.2026 року, ОСОБА_1 , 11.08.2026 року приблизно о 23-30 год. за адресою АДРЕСА_2 , ухилялася від виконання передбачених ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», обов`язків щодо виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим остання вчинила конфлікт на побутовому ґрунті зі своєю старшою сестрою ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не досягнула віку притягнення до адміністративної відповідальності, таким чином до відповідальності притягується матір.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, викликалася неодноразово, шляхом направлення судової повістки, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак 09.10.2026 року подала до суду свої заперечення щодо складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, в яких пояснила, що свою вину не визнає, вважає, що в її діях відсутні ознаки неналежного виконання батьківських обов`язків щодо своєї неповнолітньої доньки, оскільки вона проживає з нею та забезпечує її належним доглядом. Пояснила, що подія, яка стала підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме конфлікт між її доньками, який був спровокований неналежною поведінкою її доньки ОСОБА_3 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння та застосовувала фізичне насильство щодо свого дворічного сина, на що ОСОБА_2 зреагувала з метою захисту малолітньої дитини, не була результатом її бездіяльності, а навпаки, вона намагалась захистити дітей. Вважає, що при розгляді справи потрібно враховувати повний перебіг подій, а не сам факт виклику ОСОБА_3 поліції.
В ст. 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.
Будучи обізнаним про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності судом, про що ОСОБА_1 було роз`яснено під час складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, про рух справи повідомлено шляхом направлення судової повістки про виклик до суду, ОСОБА_1 надала свої запереченння для спростування складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення до суду, а тому розгляд справи здійснений судом на підставі наявних доказів, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши протоколи у справі про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали, заперечення ОСОБА_1 проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п.4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Конструкція наведеної норми закону є бланкетною, яка описує правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст.150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток ; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Батькам забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Системний аналіз зазначеного закону свідчить про те, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини ; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток ; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя ; поважати дитину ; утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї . Батькам забороняються будь-які види експлуатації своєї дитини ; фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, при викладенні фактичних обставин цього правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено від виконання яких конкретно обов`язків, передбачених ст.150 СК України, батьки чи особи, які їх замінюють, ухилялися і протягом якого проміжку часу.
Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 163926 від 10.09.2026 року, ОСОБА_1 , 11.08.2026 року приблизно о23-30 год. за адресою АДРЕСА_2 , ухилялася від виконання передбачених ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», обов`язків щодо виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим остання вчинила конфлікт на побутовому ґрунті зі своєю старшою сестрою ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не досягнула віку притягнення до адміністративної відповідальності, таким чином до відповідальності притягується матір. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 184 КУпАП, однак, диспозиція цієї статті не містить такої кваліфікуючої ознаки як «ухилення від виконання батьківських обов`язків, внаслідок недосягнення донькою віку притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення конфліктної ситуації».
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не розкрита об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, внаслідок незазначення суті адміністративного правопорушення, а саме не конкретизовано в чому саме виразилося ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Крім того, в протоколі не зазначено проміжку часу протягом якого тривало це правопорушення, хоча воно є триваючим, тобто не припиняється з моментом його вчинення, а триває протягом певного часу.
Відповідно до положень КУпАП суд не може самостійно встановлювати обставини вчинення адміністративного правопорушення та виходити за межі обставин, зазначених у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
За таких обставин матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, на підтвердження в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
За змістом положеньст.62 Конституції Українивина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними, достатніми та допустимими доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стандарт доведеності вини поза розумним сумнівом).
Положеннями п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не доведена, а тому суд доходить висновку , що провадження в даній справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184КУпАП.
Керуючись ст. 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП, суддя
п о с т а н о в и в :
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Немишлянський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М. Мартинова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua