Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №629/5252/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5252/26

Номер провадження 2/629/2131/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що з 21.08.2010 року він перебуває у шлюбі з відповідачем, до суду подано позов про розірвання шлюбу. Від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі разом з відповідачем ними придбано трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно на праві власності зареєстроване за відповідачем. Однак спірне майно було придбано ними в період їх шлюбу та за їх спільні кошти, а отже належить ним, як подружжю на праві спільної сумісної власності. Станом на день подання позову до суду дійсна вартість спірного нерухомого майна складає 206870 грн. Відповідач ігнорує його пропозицію та ухиляється від мирного врегулювання спору, тому позивач звернулась до суду з позовом про поділ майна, в якому просить визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 )- трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_1 право вланості на частку трикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати при зверненні до суду.

19.06.2026 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області позовна заява залишена без руху.

23.06.2026 року позивачем подано заяву про усунення недоліків.

24.06.2026 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

21.09.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

05.10.2026 року ухвалою суду залучено третю особу.

Позивач в судове засідання не з`явивсь, надано телефонограму, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала проти позову, надала суду копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про те, що вона розрахувалася за квартиру та у зв`язку з виконанням зобов`язання щодо повного розрахунку заявники просили зняти заборону на відчуження квартири.

Третя особа в судове засідання не з`явився повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників процесу, судом було встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21.08.2010 року, який зареєстрований Катеринівською сільською радою Лозівського району Харківської області, актовий запис №03 (а.с.12).

Згідно копії договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Степанчук Н.О., приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу 07.02.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №338, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №113103454 (а.с.16-17, 18).

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №113108933 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.02.2018 накладено обтяження на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.19).

Згідно копії витягу №1334 від 22.03.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб наданого відділом з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.15).

Відповідно до висновку звіту про оцінку майна, оціночна вартість трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складає 206870 грн. (а.с.22).

Відповідно до заяви від 16.11.2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 підтвердили факт отримання грошових коштів від ОСОБА_2 , як остаточний розрахунок за продану квартиру та у зв`язку з повним виконанням всіх умов договору та остаточним розрахунком просили зняти заборону відчуження квартири. Дана заява засвідчена приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н.О. (а.с.57).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1-3 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Враховуючи зазначені приписи закону, суд дійшов висновку, що трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була набута сторонами під час перебування у шлюбі, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац 1 п. 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 СК України.

Враховуючи викладене, виходячи із засад розумності, справедливості і пропорційності, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, а також, враховуючи визнання відповідачем позову у повному обсязі, що у свою чергу не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що визнання за позивачем права власності на 1/2 частку спірної квартири в порядку поділу майна подружжя має наслідком зміну правового режиму цього майна зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність із визначенням рівних часток сторін — по 1/2 кожному.

При цьому право відповідачки ОСОБА_2 на іншу 1/2 частку квартири зберігається та не потребує окремого визнання судом, оскільки відповідних позовних вимог не заявлено.

Крім того, відповідно до пункту 54? Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, у разі визначення частки одного із співвласників у праві спільної сумісної власності державний реєстратор під час проведення державної реєстрації права спільної часткової власності такого співвласника проводить державну реєстрацію спільної часткової власності також щодо іншого співвласника виходячи із принципу рівності їхніх часток.

Таким чином, визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири забезпечує можливість державної реєстрації права спільної часткової власності обох сторін, не порушує майнових прав відповідачки та не потребує виходу суду за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні до суду з вимогою про стягнення заборгованості сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм, у зв`язку із заявою відповідача про визнання позову до початку розгляду справи по суті, 50 відсотків судового збору в сумі 1331,20 гривень від 2662,40 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а інші 50 відсотків судового збору в сумі 1331,20 гривень підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про поділ майна подружжя – задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на частку трикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код ЄДРПОУ 37874947, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з державного бюджету 1331,20 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову за платіжною інструкцією в національній валюті №8419-1434-9873-0525 від 23.06.2026 року.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО