Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №953/13698/26 — Київський районний суд м. Харкова

Суд: Київський районний суд м. Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №953/13698/26

Суддя: Зуб Г. А.

Справа № 953/13698/26

н/п 2-а/953/181/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуба Г.А.,

за участю секретаря Кулікової Т.В.,

представниці відповідача – Ільченко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2026 до Київського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- скасувати постанову серії ЕНА № 7895658 від 16.09.2026, винесену інспектором УПП в Харківській області ДПП Труфановим Микитою Сергійовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425, 00 грн;

- справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 24.09.2026, визначено головуючого суддю у справі - Зуба Г.А.

В обґрунтування позову посилається на наступне, зокрема, що 16 вересня 2026 року інспектором 2 взводу 3 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Труфановим М.С. винесено постанову серії ЕНА № 7895658 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425, 00 грн. Вважає оскаржувану постанову протиправною, винесеною з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, та такою, що підлягає скасуванню з огляду на таке. Первинно процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення було розпочато інспектором поліції 04 вересня 2026 року безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу. У зв`язку з необхідністю отримання правової допомоги та реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, позивачем заявлено клопотання про перенесення розгляду справи, яке було задоволено інспектором, а розгляд справи перенесено на 16.09.2026 о 20:00 за адресою: м. Харків, проспект Любові Малої, 45. Реалізуючи свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, позивач завчасно (14 вересня 2026 року) надіслав на офіційну електронну адресу відповідача письмові заперечення та клопотання, підписані КЕП. Документи були офіційно прийняті та зареєстровані відділом документального забезпечення відповідача за вхідним номером Ш-1226 від 14.09.2026. У тексті заперечень позивач прямо заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наданих доводів, а також клопотання про витребування довідки про режим «Повітряна тривога» та відеозапису з боді-камери інспектора для підтвердження обставин справи. Проте, всупереч імперативним вимогам ст. 247, 252, 268, 279, 280 КУпАП, інспектор Труфанов М.С. під час розгляду справи 16.09.2026 не розглянув офіційно долучені заперечення за вхідним номером Ш-1226, не надав їм жодної правової оцінки та не прийняв процесуального рішення щодо заявлених клопотань (зокрема, щодо витребування даних про тривогу). Інспектор розглянув справу шаблонно, зазначивши у постанові лише фразу «не з`явився».

Під час зупинки транспортного засобу 04 вересня 2026 року, інспектор вказав, що причиною зупинки є п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Проте, як на єдине джерело та доказ наявності такої «інформації», інспектор посилався виключно на службовий планшет, згідно з яким у базі даних МТСБУ нібито відсутній запис про наявність чинного страхового поліса на автомобіль позивача. Аналіз зазначеної норми свідчить, що законодавець чітко розмежував випадки та способи контролю. Надання права органам Національної поліції використовувати для перевірки єдину централізовану базу даних (згідно з ч. 2 цієї ж статті) не створює для інспектора самостійної підстави для зупинки транспортного засобу поза вичерпними межами ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». «Ручна» перевірка бази даних поліцейським щодо рухомого автомобіля за допомогою службового планшета, за відсутності використання автоматичних технічних засобів фіксації та за відсутності самого факту вчинення Позивачем будь-якого іншого (первинного) порушення ПДР чи ДТП, суперечить встановленому порядку контролю та принципу правової визначеності. Оскільки жодного порушення ПДР Позивачем вчинено не було і ДТП не відбувалося, ручний пошук інспектора в базі щодо рухомого авто з наступною зупинкою 04.09.2026 є повністю протиправними та вчиненими з порушенням ст. 19 Конституції України (яка зобов`язує органи влади діяти виключно в межах та у спосіб, що передбачені законом).

Зупинка автомобіля та процесуальні дії здійснювалися інспектором 04.09.2026 р. під час офіційно оголошеного сигналу «Повітряна тривога». Нехтуючи вимогами Кодексу цивільного захисту України та ст. 3 Конституції України (де життя людини є найвищою цінністю), інспектори навмисно утримували Позивача на відкритій місцевості під ракетною загрозою заради складання матеріалів. Факт правопорушення з боку екіпажу зафіксовано викликом Позивача на лінію «102» та прибуттям другого екіпажу патрульної поліції, що підтверджується наявними у відповідача реєстраційними даними МВС.

Ухвалою Київсського районного суду м. Харкова від 28.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишено без руху. Встановлено строк 7 (сім) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

02.10.2026 через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем надано до суду: уточнену позовну заяву з урахуванням виправлених недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позову без руху; докази надсилання відповідачеві позову з додатками до нього.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.10.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у відповідача відомості та/або відеофіксацію правопорушення, що стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою.

15.10.2026 через систему «Електронний суд» представниця відповідача Ільченко Є.С. подала клопотання, в якому просила залишити без руху адміністративний позов ОСОБА_1

16.10.2026 через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 подав заперечення на клопотання відповідача, в якому просив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без руху відмовити, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

23.10.2026 шляхом направлення через систему «Електронний суд» від представниці відповідача Департаменту патрульної поліції Ільченко Є.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця просить суд в задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, посилається, зокрема, на те, що 04.09.2026 під час виконання службових обов`язків та здійснення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху працівниками управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції було виявлено транспортний засіб RENAULT DUSTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у русі. Шляхом перевірки відомостей щодо зазначеного транспортного засобу в загальнодоступній базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України працівниками поліції встановлено відсутність відомостей про чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – ОСЦПВВТЗ) щодо транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номерний знак НОМЕР_1 . Таким чином, до моменту зупинення транспортного засобу працівники поліції володіли інформацією, яка свідчила про можливе порушення його водієм вимог законодавства у сфері ОСЦПВВТЗ. Встановлена інформація була обґрунтованою підставою вважати, що водій транспортного засобу може бути причетним до вчинення адміністративного правопорушення. За даних обставин вищезазначений транспортний засіб зупинено на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейськими встановлено особу водія, ним виявився: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – позивач). Чинного договору ОСЦПВВТЗ щодо вказаного транспортного засобу позивачем пред`явлено не було; наявність такого договору під час спілкування з працівниками поліції ним не підтверджувалася та факт його відсутності не заперечувався. Зазначені дії позивача вказували на ознаки порушення пп. 2.1. ґ) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Труфановим М.С. (далі – інспектор) винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі – постанова), серії ЕНА № 7895658 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Зазначеною постановою дії позивача кваліфіковані за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також зазначає, що первинний розгляд справи було розпочато 04.09.2026 о 14:01 безпосередньо після зупинення транспортного засобу. Під час тривалого спілкування з поліцейськими позивач висловлював заперечення щодо правових підстав перевірки страхового поліса та заявив клопотання про перенесення розгляду справи. Інспектор задовольнив зазначене клопотання, перенісши розгляд на 16.09.2026 о 20:00. 14.09.2026 позивач направив на електронну адресу УПП в Харківській області ДПП письмові заперечення та клопотання, зокрема просив розглянути справу за його відсутності, а також витребувати відомості щодо режиму «Повітряна тривога» та відеозапис нагрудної камери. 16.09.2026 інспектор здійснив розгляд справи за відсутності позивача відповідно до його письмового прохання та виніс оскаржувану постанову.

Крім того, вказує, що згідно з частиною першою cтатті 9 Закону № 3720-IX, перевірка наявності договорів ОСЦПВВТЗ здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Отже, закон безпосередньо уповноважує відповідні підрозділи Національної поліції здійснювати перевірку наявності чинних договорів ОСЦПВВТЗ у межах контролю за дотриманням Правил дорожнього руху та правомірністю експлуатації транспортних засобів. Зокрема, на відеозаписах «відеозапис із відеореєстратора 1», «відеозапис із відеореєстратора 2» зафіксовано факт руху транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до наданого відеозапису «export-9al6f», позивачу було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (час на відеозаписі 14:01 04.09.2026) та задоволено клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно відомостей єдиної централізованої бази даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ) екіпажем поліції було виявлено відсутність діючого договору ОСЦПВВТЗ транспортного засобу RENAULT DUSTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату події, а саме: 04.09.2026.

Вважає, що постанова серії ЕНА № 7895658 від 16.09.2026 прийнята уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень, на підставі належних та достатніх доказів, з дотриманням установленого законодавством порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Висновок інспектора про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, ґрунтується на встановлених фактичних обставинах справи та їх належній правовій оцінці.

27.10.2026 на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 06.10.2026, представницею відповідача до відзиву додана відеофіксація правопорушення, заперечення та клопотання ОСОБА_1 від 14.09.2026; витяг перевірки чиннсоті поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ.

Позивач до судового засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином. В поданих запереченнях на клопотання, які надійшли до суду 16.10.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 просив розглядати справу за відсутності позивача на підставі наявних у справі матеріалів.

Представниця відповідача Департаменту патрульної поліції Ільченко Є.С. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заяві, яка надійшла до суду 27.10.2026, на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Суд, заслухавши доводи представниці відповідача Ільченко Є.С., дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд встановив та вбачається з копії постанови серії ЕНА № 7895658 від 16.09.2026, складеної інспектором 2 взводу 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Труфановим М.С., про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що 04.09.2026 13:32 у м. Харків по вул. Полтавський Шлях, 140, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса та на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. ґ) ПДР - Відсутність у водія поліса або в страх.цив.-прав. від-сті власників наземних ТЗ та вчинив вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 5-6).

На виконання ухвали суду від 06.10.2026 представницею відповідача Департаменту патрульної поліції Ільченко Є.С. до суду надано відеозапис події, з якого вбачається, що інспектор патрульної поліції зупинив транспортний засіб Renault Duster, р.н. НОМЕР_1 , позивача ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в останнього чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ОСОБА_1 заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення, з метою належної підготовки до розгляду справи, клопотав про перенесення розгляду справи, враховуючи повітряну тривогу, яка тривала на території міста Харків. Клопотання позивача про перенесення розгляду справи інспектором задоволено та, відповідно, розгляд справи перенесено.

Загальний предмет доказування в адміністративних справах становлять: суб`єкт владних повноважень, суб`єкт, який перебуває у правовідносинах із суб`єктом владних повноважень, вид спільних правовідносин, факт порушення суб`єктних прав, свобод, інтересів, а також рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, адміністративний розсуд суб`єкта владних повноважень (наскільки він діяв у межах дозволеного, чи не вийшов за ці межі), адміністративна процедура, інші факти, обставини адміністративної справи, про які стверджують учасники.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

В п. 1.3. Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

За приписами ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з вимогами пп. (ґ) п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскаржуючи дану постанову, позивач стверджує, що інспектором не дотримано порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені ст. 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і четверта статті 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч. 2 ст. 222 КУпАП).

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченихпостанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП, поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.

Згідно зі ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно ст. 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, з досліджених матеріалів справи та доказів, долучених до неї, вбачається, що клопотання позивача ОСОБА_1 інспектором патрульної поліції задоволено, розгляд справи перенесено з 04.09.2026 на 16.09.2026. Позивач ОСОБА_1 14.09.2026 направив на електронну адресу відповідача клопотання та заперечення у справі про адміністративне правопорушення, які просив врахувати при розгляді справи. Просив здійснювати розгляд справи за його відсутності на підставі поданих письмових заперечень та клопотань.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно зі ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Таким чином, недотримання особою, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення порядку її розгляду, є самостійною підставою для визнання протиправною відповідної постанови та скасування її у судовому порядку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 18.02.2020 по справі №524/9827/16-а, від 15.04.2020 по справі №524/3644/17, від 26.05.2020 по справі №640/16220/16-а, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Пунктом 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, в тому числі відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі № 161/7068/16-а.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що зупинка позивача відбулась на підставі п. 2.1 «ґ» ПДР України, тобто керування водієм без чинного полісу (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Однак, в матеріалах справи, окрім спірної постанови, відсутні протоколи щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожнього-транспортних пригод.

До постанови інших відео, фото доказів не додано, і у постанові не зазначено.

Таким чином, оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що є підставою для здійснення контролю за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.

Відтак, за вказаних обставин у інспектора поліції не було підстав для перевірки наявності у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.1 «ґ» ПДР України.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (пункт 1 статті 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (пункт 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; пункт 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; пункт 52 рішення у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013).

Представницею відповідача не надано доказів, на підставі яких можливо зробити висновок, що обставини правопорушення, за яке до позивача застосоване адміністративне стягнення, в оскаржуваній постанові викладені відповідно до фактичних обставин, у тому числі тих, що наявні на відеозаписі, незважаючи на покладений на нього частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Позивач повідомив достатньо відомостей на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а відповідачем доводи позивача щодо відсутності у його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не спростовані.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.09.2026 не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про вчинення позивачем правопорушення, що суперечить вимогам статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що встановлена відсутність підтвердження належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскільки відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, за наслідками розгляду адміністративного позову належить скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Другий сенат КСУ на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення).

Так, Суд установив, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає сплати судового збору за подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідних апеляційних скарг.

Розглядаючи справу, Суд виходив із того, що право на судовий захист охоплює реальний та дієвий доступ до правосуддя. Особливого значення ця гарантія набуває у спорах між особою і державою, коли особа звертається до суду для захисту від застосованого до неї публічно-владного примусу. Суд наголосив, що оскарження постанови про адміністративне правопорушення є реалізацією гарантованого частиною другою статті 55 Конституції України права на судове оскарження актів органів публічної влади.

Суд підкреслив, що визначення об`єктів, ставок, умов і порядку справляння судового збору належить до виключної компетенції Верховної Ради України. Судовий збір має бути домірним, а його розмір та умови справляння не повинні становити для особи надмірного тягаря або створювати фактично нездоланні перешкоди для звернення до суду.

Проаналізувавши структуру та зміст Закону України «Про судовий збір», Суд установив, що законодавець передбачив лише один спеціальний випадок справляння судового збору у сфері адміністративної відповідальності — у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Водночас Закон не встановлює окремого обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Суд звернув увагу на те, що обов`язок сплачувати судовий збір у таких справах виник у судовій практиці на підставі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17.

Конституційний Суд України наголосив, що визначення обов`язку сплачувати судовий збір та розміру його ставки належить до сфери законодавчого регулювання: порядок визначення ставки судового збору має бути встановлений саме законом.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами, надавши їм конституційно узгоджене тлумачення, відповідно до якого ці приписи не передбачають справляння судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку що дії відповідача є неправомірними, на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 9-11, 14, 72-77, 139, 229, 241-247, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7895658 від 16 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департамента патрульної поліції на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua