Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №639/4203/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/4203/26

Провадження № 2/639/2113/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чубенко О.С.,

представника відповідача – Васькова О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості шляхом її списання, -

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду міста Харкова звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», про захист прав споживачів та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості шляхом її списання.

В позовній заві просить суд визнати неправомірними дії КП «Харківські теплові мережі» щодо відмови здійснити перерахунок заборгованості за послуги з теплопостачання на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , з урахуванням рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року у справі № 639/2158/21.

Зобов`язати КП «Харківські теплові мережі» здійснити перерахунок на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , шляхом списання (зняття з обліку) заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2017 року у розмірі 31 672,67 грн., у примусовому стягненні якої було відмовлено рішенням суду.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у 2021 році відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2011 р. по 28.02.2021 р. у розмірі 92 650,08 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.10.2021 р. позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Проте, Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року вказане заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року у справі № 639/2158/21 позовні вимоги КП «ХТМ» було задоволено частково. Суд застосував наслідки спливу позовної давності та стягнув заборгованість лише за період з 02.04.2017 р. по 28.02.2021 р. у розмірі 60 977,41 грн. В іншій частині позовних вимог судом було відмовлено.

Таким чином, у судовому порядку було відмовлено у примусовому стягненні заборгованості за період з 01.10.2011 р. по 01.04.2017 р., що становить різницю між заявленою та стягнутою сумою, а саме: 31 672,67 грн (92 650,08 грн - 60 977,41 грн). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Незважаючи на наявність рішення суду, відповідач продовжує обліковувати суму 31 672,67 грн. як поточний борг на особовому рахунку № НОМЕР_1 .

12.02.2025 р. позивач звернулася до КП «ХТМ» з вимогою здійснити перерахунок та привести стан особового рахунку у відповідність до рішення суду. Проте, у своєму листі від 26.02.2025 р. № 56-56/49 КП «ХТМ» відмовив у проведенні перерахунку, безпідставно мотивуючи це тим, що сплив позовної давності нібито не припиняє зобов`язання. Станом на 01.02.2025 р. відповідач безпідставно вимагав від позивача сплати загального боргу у розмірі 107 823,13 грн, до якого незаконно включена сума, у стягненні якої судом вже було відмовлено.

Більше того, відповідач здійснює на позивача постійний психологічний тиск. Він регулярно надсилає ОСОБА_1 різними засобами зв`язку (зокрема через електронний кабінет споживача, поштовим зв`язком та засобами мобільного зв`язку) «Досудові повідомлення» (зокрема, з вимогою сплатити вже понад 116 тис. грн станом на вересень 2025 року), у яких відкрито погрожує новим судом, виконавчим збором у розмірі 10%, інфляційними втратами та 3% річних за борг, у примусовому стягненні частини якого йому вже було офіційно відмовлено судом. Навмисне приховування Відповідачем у цих повідомленнях факту списання частини боргу судом є прямою ознакою введення споживача в оману та агресивної підприємницької практики.

Крім того, наявність неправомірно обліковуваної заборгованості в базі даних відповідача перешкоджає позивачу у реалізації права на отримання житлових субсидій та пільг, оскільки органи соціального захисту отримують дані про наявність боргу, що перевищує встановлені норми, що завдає мені прямої майнової шкоди.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 15 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання.

18 червня 2026 року представником відповідача в системі «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву.

Позовні вимоги відповідач не визнає, а аргументи позову вважає необґрунтованими положеннями законодавства України та не підтвердженими відповідними доказами.

Позивач зазначає що подано позовні вимоги немайнового характеру, але позовні вимоги мають грошове вираження у сумі заборгованості 316725,67 грн.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак, за змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (ч. 5 ст. 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (ч. 2 ст. 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності зобов`язання не припиняється.

Слід зазначити, що у разі пред`явлення Відповідачем до Позивача позовних вимог щодо стягнення з нього заборгованості, він матиме право заявити про сплив строку позовної давності у межах такої справи, що буде підставою для відмови у вимогах до неї. Однак, це не є самостійним способом захисту прав. Будь-яких вимог Відповідачем пред`явлено не було на момент подачі позовної заяви Позивача.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику; вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» проведення нарахувань (перерахунку нарахувань) та облік заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, її списання є питанням внутрішнього бухгалтерського обліку КП «Харківські теплові мережі».

Також, слід зазначити, що Позивач в прохальній частині просить застосувати строки позовної давності до заборгованості за житлово-комунальні послуги, тоді як Відповідач, надає комунальні послуги, відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII який введено в дію з 01.05.2019, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Захист цивільних прав - це визначені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Небхідно зазначити, що правова підстава позову є невірною, адже перерахунок передбачається з підстав визначених ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII та передбачає зменшення розміру щомісячної плати за послуги через надання іх в меншому обсязі або відсутність споживання.

Списання безнадійної заборгованості є бухгалтерською операцією, яка випливає з положення ст. 605 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Але як вже зазначалось вище бухгалтерський облік зобов`язань боржників є внутрішнім питанням КП «Харківські теплові мережі», примусове прощення заборгованості не передбачено законодавством окрім процедури банкрутства фізичної особи.

Окремо прошсили суд зглянутись на обставини, які значно ускладнили дотримання процесуальних строків.

Надскладні умови здійснення діяльності підприємства під постійною загрозою для життя співробітників від ракетно – бомбових ударів держави – агресора, мінімальна кількість працівників, надмірне навантаження у виконанні робочих завдань (понад робочий час та у вихідні) не надає можливості вчасно з дотриманням процесуальних строків подати відповідну заяву по суті справи.

З урахуванням ст. 127 ЦПК України, просили суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник КП «ХТМ» Васьков О.Ю. заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом було встановлено, що заочним рішенням Новобаварського (Жовтневого) районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2021 року позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання з 01.10.2011 року по 28.02.2021 року у сумі 92 650, 08 грн., інфляційні витрати в сумі 3 988, 47 грн., 3% річних у сумі 1 970, 07 грн., а всього 98 608, 62 грн. (дев`яносто вісім тисяч шістсот вісім гривень 62 копійки).

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору з кожного окремо по 1 135, 00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень 00 копійок).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2021 року у цивільній справі № 639/2158/21 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – задоволено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2021 року у цивільній справі № 639/2158/21 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – скасовано. Цивільну справу № 639/2158/21 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання призначено до розгляду в судове засідання на 28 лютого 2024 року об 12-00 год (а.с. 8-10).

Рішенням Новобаварського (Жовтневого) районного суду міста Харкова від 28.03.2024 у справі № 639/2158/21 позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання з 02.04.2017 по 28.02.2021 у сумі 60 977,41 грн., інфляційні витрати в сумі 3 988,47 грн., 3% річних у сумі 1 970,07 грн., а всього 66 935,95 грн. (шістдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень 95 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору по 770,66 грн. (сімсот сімдесят гривень 66 копійок) – з кожного окремо. Рішення набрало законної сили 01.05.2024. (а.с. 4 -7).

12.02.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою з вимогою здійснити перерахунок та привести стан особового рахунку у відповідність до рішення суду (а.с. 10).

У відповідь на вказане звернення відповідач повідомив, що сума у розмірі 6440,90 грн., яка була сплачена у грудні 2023 року, при формуванні звіту за жовтень 2024 року зарахована на погашення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 28.02.2021, згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.03.2024 № 639/2158/21.

Сума в розмірі 12437,76 грн., яка була сплачена у березні 2024 року зарахована на погашення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з березня 2021 року по лютий 2022 року згідно рішення Жовтневого суду м. Харкова від 19.05.2023 № 639/2320/23.

Суд зазначає, що за загальним правилом зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Крім того, резолютивна частина рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року по справі № 639/2158/21 не містить умови про зобов`язання позивача здійснити перерахунок заборгованості в частині позовних вимог, по яких судом відмовлено у задоволенні.

Враховуючи вищенаведене, законних підстав для перерахунку заборгованості при застосуванні строку позовної давності у підприємства немає.

Заборгованість станом на 01.02.2025 становить: за послугу постачання теплової енергії - 107823,13 грн., за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкової системи (ВБС) теплопостачання 1207, 14грн, за послугу з постачання гарячої води - 1962,41грн, за технічне обслуговування та поточний ремонт ВБС постачання гарячої води - 392,46грн. Просимо оплатити заборгованість. В іншому випадку КП "Харківські теплові мережі" знову буде вимушено звернутися до суду для примусового стягнення боргу (а.с. 13).

Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що в результаті відмови у позові через сплив позовної давності відповідач має зменшити борг позивача на відповідну суму.

Так відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як визначено ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За висновками Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними в постанові від 06.03.2019 у справі № 757/32377/15-ц, за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши справу № 345/3476/17 з подібними спірними правовідносинами, де однією із позовних вимог було зобов`язання комунального підприємства – надавача комунальних послуг списати борг у зв`язку зі спливом позовної давності, постановою від 28.01.2019 залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову в позові, виклавши наступні висновки:

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У частині першій статті 267 ЦК України закріплено, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Тлумачення частини першої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що оскільки сплив позовної давності не призводить до припинення суб`єктивного права або інтересу, не припиняється і кореспондуючий обов`язок особи.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Аналіз глави 50 ЦК України «Припинення зобов`язання» дозволяє стверджувати, що сплив позовної давності не передбачено як підставу припинення зобов`язання.

Тож суд, урахувавши в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України вказані висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, доходить висновку про відмову в позові.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 247, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості шляхом її списання – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як ВПО: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11.

Повний текст рішення складено 27.10.2026.

Суддя С.О. Рубіжний