Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №570/6590/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Суд: Рівненський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №570/6590/25

Суддя: Штогун О.С.

Справа № 570/6590/25

Номер провадження 2/570/747/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 жовтня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області, в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач 14 грудня 2006 року, як військовослужбовець отримав ордер на право зайняття жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 , разом із сім`єю у складі трьох осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 (дочка). Вищевказана квартира перебуває у державній власності в особі Міністерства оборони України. На даний час у вказаній квартирі зареєстровані та проживають позивач, його друга дочка - ОСОБА_5 та мама ОСОБА_6 , а також зареєстрована його племінниця - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач, яка не є членом його сім`ї зареєстрована в квартирі, однак не проживає в ній більше шести років, а саме з осені 2019 року. У житловому приміщенні не з`являється, не цікавиться ним, своїх речей в ньому не зберігає, участі в утриманні і в оплаті комунальних послуг не приймає. Реєстрація відповідача перешкоджає позивачу реалізовувати його майнові права на приватизацію житла, у зв`язку із неможливістю взяти згоду всіх зареєстрованих на її приватизацію. Оскільки, відповідач фактично більше шести років в квартирі не проживає, залишила її добровільно, перешкод у користуванні житлом їй ніхто не чинив, позивач вимушений звертатись до суду з даним позовом.

Позивач та його представник - адвокат Семенюк М.О., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримують повністю та просять позов задоволити, розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі не подала.

Згідно вимог ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала та приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа, Міністерство оборони України, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, явку свого представника до суду не забезпечило, від представника надійшла до суду заява, в якій МОУ просить розглянути справу за відсутності їх представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів, заперечень проти заявлених вимог не мають.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Ознайомившись із позовною заявою, дослідивши в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення.

Так, ОСОБА_1 14 грудня 2006 року отримав ордер на право зайняття жилого приміщення, квартири АДРЕСА_1 , разом із сім`єю у складі трьох осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 (дочка), що підтверджується копією ордеру на жиле приміщення №106 від 14 грудня 2006 року.

Згідно довідки №1875 від 15 лютого 2023 року про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, вбачається що у квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .

Відповідно до Акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 29 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована, але не проживає в ній з осені 2019 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №396272620 від 24 вересня 2024 року, власником квартири АДРЕСА_1 є орган державної влади в особі Міністерства оборони України.

Як вбачається з інформаційної довідки №19.51/16710-26 Вих від 05 березня 2026 року з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_2 21 вересня 2019 року перетнула кордон України, через пункт пропуску Гоптівка.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи судом встановлено, що реєстрація відповідача в житловому приміщенні, квартирі АДРЕСА_1 перешкоджає позивачу звернутись до органів приватизації з питань приватизації житла та користуватись та розпоряджатись переданим йому житлом.

Так, Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно зі ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК Української PCP ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 61 ЖК України закріплено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За приписами ст. 64 ЖК Української PCP члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК Української PCP при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. У частині третій статті 71 ЖК Української PCP наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців. Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно зі ст. 72 ЖК Української PCP визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.107 ЖК Україниу разі вибуття наймача або члена його сім`ї на інше постійне місце проживання, така особа втрачає право користування житловим приміщенням з дня вибуття.

Механізм здійснення зняття з реєстрації місця проживання регулюється Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» №1871-IX від 05.11.2021 (далі Закон №1871-IX) та постановою KM України № 265 від 07.02.2022 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону №1871-IX зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником; за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Згідно ч. 4 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.

Відповідно до підпункту 2) пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою KM України № 265 від 07.02.2022 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується).

Враховуючи, що дослідженні в судовому засіданні докази та їх належна оцінка свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 будучи зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1 , фактично більше шести років не проживає, то суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст.ст.71, 72, 107 ЖК України, керуючись ст.ст.12, 89, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задоволити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач, на рішення може подати апеляційну скаргу безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Штогун О.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua