Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №564/2550/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2550/26

27 жовтня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі судді Грипіч Л.А.

за участі секретаря Вознюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, визначених рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року у справі № 564/1940/16-ц на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. на кожну дитину щомісячно.

Просила визначити розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, визначивши їх в розмірі 13 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ,починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітей повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що сума присуджених судом аліментів є недостатньою для належного утримання дітей, зросли витрати на потреби дійтей, пов`язані з інфляцією та загальним зростанням цін на товари та послуги, на лікування та харчування дітей.

Вказує на те, що відповідач не має бажання добровільно сплачувати більшу суму аліментів, тому звернулась до суду,щод змінити спсіб стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

У відзиві відповідач не заперечує проти зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від його заробітку (доходу), однак не погоджується із запропонованим позивачем розміром аліментів у 1/3 частини доходу, вважаючи його надмірним з огляду на свій стан здоров`я, матеріальне становище та необхідність надання допомоги непрацездатній матері.

Відповідач зазначає, що має суттєві проблеми зі здоров`ям, які негативно впливають на його працездатність та потребують постійного медичного спостереження, лікування і реабілітації.

На підтвердження зазначених обставин стороною відповідача надано медичні документи, зокрема результати магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта від 02 червня 2026 року.

Згідно із зазначеним дослідженням у відповідача виявлено дегенеративно-дистрофічні зміни поперекового відділу хребта, порушення його осі, грижі та протрузії міжхребцевих дисків, які супроводжуються звуженням хребтового каналу та компресією нервових структур.

Відповідач вказує, що такі захворювання супроводжуються больовим синдромом, обмежують його фізичну активність та зумовлюють необхідність витрачання коштів на лікування.

Крім того, відповідач посилається на те, що його мати, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю третьої групи та потребує сторонньої допомоги, лікування і матеріальної підтримки.

На підтвердження цього відповідачем надано копію довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 513540 від 06 листопада 2015 року, консультативний висновок спеціаліста від 19 серпня 2026 року та результати магнітно-резонансної томографії головного мозку.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач просить позов задовольнити частково, змінити спосіб стягнення аліментів, визначивши їх у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дітьми повноліття.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року у справі №564/940/16-ц з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. на кожну дитину щомісячно.

Згідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 41 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 ст. 80 ЦПК України вказує на те, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що відповідач є батьком двох неповнолітніх дітей, на утримання яких з нього стягуються аліменти у твердій грошовій сумі.

Оцінюючи вимоги позивача щодо зміни способу стягнення аліментів, суд враховує, що належне утримання дітей є обов`язком обох батьків, а визначений спосіб стягнення аліментів повинен забезпечувати їхні інтереси та відповідати вимогам сімейного законодавства.

Водночас, вирішуючи питання щодо розміру частки заробітку (доходу), яка підлягає стягненню з відповідача, суд бере до уваги доводи, наведені ним у відзиві на позовну заяву, та письмові докази, подані на їх підтвердження.

Зокрема, із наданого результату магнітно-резонансної томографії поперекового відділу хребта від 02 червня 2026 року вбачається, що у ОСОБА_2 наявні дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, у тому числі міжхребцеві грижі та протрузії дисків.

Відповідно до результатів зазначеного обстеження встановлено наявність задньої дифузної екструзії міжхребцевого диска в сегменті L3-L4 розміром до 7 мм, що супроводжується компресією спинномозкових структур, а також екструзії в сегменті L5-S1 розміром до 6 мм із компресією нервових корінців. Крім того, виявлено протрузію міжхребцевого диска в сегменті L1-L2 та інші дегенеративні зміни хребта.

Зазначені медичні документи підтверджують наявність у відповідача захворювань опорно-рухового апарату, які потребують медичного спостереження та можуть зумовлювати додаткові витрати на лікування.

Крім того, судом досліджено надані відповідачем медичні документи щодо стану здоров`я його матері — ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 513540 від 06 листопада 2015 року ОСОБА_5 встановлено третю групу інвалідності.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 19 серпня 2026 року у ОСОБА_5 діагностовано низку неврологічних захворювань, зокрема хронічну цереброваскулярну хворобу, дисциркуляторну енцефалопатію, ретроцеребелярну кісту головного мозку та дегенеративно-дистрофічні зміни хребта.

За результатами МРТ головного мозку також виявлено ознаки неспецифічних енцефалопатичних змін, атрофічні зміни кори головного мозку та вентрикуломегалію.

Наведені медичні документи свідчать про наявність у матері відповідача захворювань, які потребують медичного спостереження та лікування.

Суд враховує наведені обставини в сукупності з доводами відповідача про необхідність надання матері матеріальної допомоги. Водночас сам факт встановлення третьої групи інвалідності не є безумовним підтвердженням непрацездатності особи або фактичного понесення відповідачем витрат на її утримання, тому відповідні обставини оцінюються судом у межах наданих доказів.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить із необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами неповнолітніх дітей, які мають право на належне матеріальне забезпечення, та матеріальними можливостями відповідача з урахуванням стану його здоров`я й інших установлених обставин.

Суд зазначає, що обов`язок батька щодо утримання дітей не припиняється у зв`язку з наявністю в нього захворювань чи інших сімейних обов`язків. Разом із тим такі обставини підлягають оцінці при визначенні конкретного розміру аліментів відповідно до статті 182 СК України.

Беручи до уваги вік дітей, необхідність забезпечення їхніх належних умов життя та розвитку, стан здоров`я відповідача, подані ним медичні документи, а також інші встановлені у справі обставини, суд вважає обґрунтованим визначення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно на двох неповнолітніх дітей, але не менше встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів на кожну дитину.

На переконання суду, визначення саме такого розміру аліментів за встановлених обставин справи забезпечуватиме розумний баланс між правом дітей на належне утримання та обов`язком відповідача брати участь у їхньому матеріальному забезпеченні з урахуванням стану його здоров`я.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, щодо необхідності визначення розміру аліментів у меншій частці від його заробітку (доходу), ніж заявлено позивачем.

Таким чином, вимоги позивача щодо зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом із тим позовні вимоги в частині визначення аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача не підлягають задоволенню в заявленому розмірі, оскільки суд, врахувавши встановлені обставини справи та доводи відзиву, дійшов висновку про доцільність визначення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу відповідача.

Отже, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України з урахуванням результатів розгляду справи та встановлених законом пільг щодо сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 180-182, 192 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15 червня 2016 року № 564/940/16-ц про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити їх та стягувати в розмірі 14 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2026 року.

СуддяЛ. А. Грипіч