Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №559/1061/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суд: Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Грабіж

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №559/1061/26

Суддя: Томілін О. М.

Справа № 559/1061/26

Провадження № 1-кп/559/182/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілої ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семидуби, Дубенського району, Рівненської області, який зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, із середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом Збройних Сил України, солдата, навідника 3 відділення кулеметного взводу, 2 мотопіхотної роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого, востаннє вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.12.2025 за ч.3 ст.15 ч.4 ст. 186 КК України із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 8 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2025 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на вулиці за адресою АДРЕСА_2 з метою проникнення до будинку та відкритого викрадення майна у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вступив у попередню змову із особа, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження.

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з наступними змінами та продовженнями, виконуючи заздалегідь розподілені ролі, ОСОБА_4 , 06 липня 2025 року, близько 23 год. 30 хв., усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на особисте збагачення за рахунок чужого майна діючи повторно, за попередньою змовою із особою, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження, шляхом розпилення вмісту газового балончика в очі ОСОБА_7 , який почувши стук відкрив двері будинку по місцю свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , проникли до вказаного будинку ОСОБА_7 .

Після чого продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 завів ОСОБА_7 до кімнати кухні його будинку, де став утримувати його за руку на підлозі, щоб останній не чинив опору, а особа, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження, в цей час почав обшукувати речі в кімнаті кухні, в ході чого забрав з під матраца ліжка: мобільний телефон марки «Infinix X6881», вартістю 5805,00 грн., гаманець з грошовими коштами в сумі 6500 гривень та 300 доларів США, що станом на 06.07.2025, по курсу Національного банку України становило 12 517,17 грн. паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2 , виданим 27 червня 2001 року Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області, виданий на ім`я ОСОБА_7 та банківську картку банку «Ощад Банк» № НОМЕР_3 .

Після чого, ОСОБА_4 та особа, відносно якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження, з викраденим майном покинули місце події, перевівши таким чином викрадене майно у своє протиправне володіння, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 24 822 гривні 17 копійок.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 29 липня 2025 року близько 17 год. 10 хв., реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з наступними змінами та продовженнями, користуючись відсутністю нагляду за своїми діями з боку власника та інших сторонніх осіб, умисно, таємно, через вікно проник до житлового будинку по місцю проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , звідки викрав грошові кошти в сумі 40 000 гривень, які знаходились в сумці в кімнаті спальні та належали потерпілій ОСОБА_5 .

В подальшому, ОСОБА_4 непомітно залишив територію господарства, перевівши викрадені кошти у своє протиправне володіння та отримав можливість розпоряджатися ними на власний розсуд, чим спричинив, потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 40 000 грн.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину в повному обсязі, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджував усі докази, оскільки є переконання в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює неможливість у подальшому оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому відсутні сумніви відносно добровільності та істинності його позиції.

При цьому судом з`ясовано: чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Підтвердив фактичні обставини справи, щодо часу, місця та способу вчинення ним кримінальних правопорушень. Зазначив, що щиро кається, підписав контракт на проходження військової служби та має намір служити у ЗСУ.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при визначенні міри покарання покладаються на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що події кримінальних правопорушень мали місце, обвинувачений ОСОБА_4 винен у їх вчиненні, а його дії слід кваліфікувати за першим епізодом за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, та за другим епізодом – за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, тобто його вина повністю доведена зібраними у провадженні доказами, які є логічними і послідовними, узгоджуються між собою та матеріалами провадження в цілому, а тому є переконливими для суду.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

У відповідності до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які віднесено до категорії тяжких злочинів, відношення обвинуваченого до скоєного, особу обвинуваченого, який раніше судимий вироками Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11.06.2025 та 17.12.2025 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також думку сторін, висловлену у судових дебатах.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому його виправлення слід здійснювати тільки в умовах ізоляції від суспільства, визначивши термін покарання у вигляді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за правилами призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням ч.ч.1, 4 ст. 70 КК України.

Так, ОСОБА_4 засуджений вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.12.2025 за ч.3 ст.15 ч.4 ст. 186 КК України із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 8 років позбавлення волі.

До постановлення Дубенським міськрайонний судом Рівненської області вироку – 17.12.2025, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185, ч.4 ст.186 КК України.

Згідно із ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Таким чином, суд після призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185, ч.4 ст.186 КК України із застосуванням принципу, передбаченого ч.1 ст.70 КК України, поглинення менш суворого покарання більш суворим, має визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Отже, ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч.4 ст. 186 КК України - у виді 8 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 років позбавлення волі. І на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком, з покаранням у виді позбавлення волі на строк 8 років, яке призначене ОСОБА_4 вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.12.2025, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і цілком відповідатиме тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, а у строк покарання остаточно призначеного цим вироком за сукупністю кримінальних правопорушень, слід зарахувати строк частково відбутого покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.12.2025.

Представником потерпілої ОСОБА_5 – адвокатом ОСОБА_6 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 завданої матеріальної шкоди в розмірі 40 000 гривень.

У судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 не заперечував проти стягнення з ОСОБА_4 39 500 грн. завданої матеріальної шкоди, а також повернення потерпілій ОСОБА_5 коштів в сумі 500 грн., які перебувають на зберіганні як речовий доказ.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов визнав.

Вирішуючи заявлений у кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, що завдана злочином, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з вимогами ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 40 000 грн. є обґрунтованим, доведений належними доказами. Обвинувачений ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги визнав. Разом з тим, із врахуванням думки сторін кримінального провадження, щодо стягнення з обвинуваченого 39 500 грн. та повернення коштів в сумі 500 гривень, які перебувають на зберіганні як речовий доказ, суд вважає, що цивільний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 100 та ст. 124 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів та розподіл судових витрат.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 349, 366-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186 КК України та ч.4 ст185 України, та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст. 186 КК України - у виді 8 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 6 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком, з покаранням у виді позбавлення волі на строк 8 років, яке призначене ОСОБА_4 вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.12.2025, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховувати з 27.10.2026.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, остаточно призначеного цим вироком за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати строк частково відбутого покарання у виді позбавлення волі з 05.08.2025 по 26.10.2026, яке було призначене вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.12.2025.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 завдану матеріальну шкоду у розмірі 39500 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 8022,60 грн. процесуальних витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- оптичний диск з відеозаписами з камери спостереження, зразком голосу ОСОБА_4 , інформацію АТ «Ощадбанк»; інформацію АТ КБ «Приватбанк» та інформацію про офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 06.07.2026, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- два сліди пальців рук, які виявлені та вилучені в ході проведення огляду місця події, дактилокартки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (квитанція №96 про отримання та зберігання речових доказів, номер книги обліку речових доказів 1261) – знищити.

- грошові кошти номіналом 500 гривень однією купюрою із серійним номером: ЕД3577430, які поміщено до спеціального пакету «Національна поліція України СR1 1163510», що знаходяться на зберіганні у сховищі Північно-Західного регіонального управління АТ КБ «ПриватБанк»,- повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 31.07.2025;

- мобільний телефону марки «Infinix X6881» темно-сірого кольору (imei: НОМЕР_4 , imei: НОМЕР_5 ), банківську картку банку «ОщадБанк» № НОМЕР_3 ; три сім-картки, одна з яких із маркувальним позначенням оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» № НОМЕР_6 , та дві інших без прив`язки до оператора зв`язку № НОМЕР_7 і № НОМЕР_8 , документи ОСОБА_7 : паспорт, квитанції АТ «Ощадбанк», документи з реквізитами для оплати та блокнот із рукописними записами, - залишити у власності ОСОБА_7 , скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09.07.2025.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua