Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №398/6499/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6499/26

провадження №: 2/398/5381/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Ремезок А.Ю.,

за участю секретаря Остапенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер- Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позиції сторін, процесуальні дії

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступне.

02.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір №31695009. За умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 2 000 грн зі строком кредитування на 360 днів; комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту; денна процентна ставка 0,98% в день; стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних.

ТОВ «Фінансова компанія Тайгер-Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. В свою чергу відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 10 036,80 грн., з яких 2000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 6736,80 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 300,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 1000,00 грн прострочена заборгованість за штрафами.

Представником відповідача адвокатом Зачепіло З.Я. подано суду відзив, в якому зазначено, що оскільки під час видачі та підписання кредитного договору не було здійснено належної ідентифікації та верифікації позичальника, зазначений в матеріалах одноразовий електронний ідентифікатор за відсутності самого паперового договору не є достовірним й достатнім доказом його укладення в електронній формі. Позивач не надав до справи належних та допустимих доказів, які надають можливість верифікувати (перевірити) інформацію про отримання відповідачем електронного підпису, факт його накладання (використання) при підписанні у вказаному позові обміну електронними повідомленнями, з відповідною ідентифікацією, як це визначено у ст. 12,12 ЗУ "Про електронну комерцію". У матеріалах справи відсутні первинні документи (платіжне доручення, меморіальний ордер, виписка по рахунку), які підтверджують виконання кредитором ТОВ «Тайгер Фінанс» умов кредитного договору щодо перерахунку коштів саме на банківський рахунок ОСОБА_1 . Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 300,00 грн, є незаконним. Як вбачається зі змісту договору про надання кредиту сторони погодили комісію «за надання кредиту», тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Стягнення нзаборгованості за штрафами у розмірі 1 000,00 гривень вважає безпідставним та незаконними в силу дії Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Вважає, що стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн є необгрунтованим, оскільки наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному заявником розмірі, адже цей розмір має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, у поданому до суду клопотанні просили розглянути справу без його участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, подали суду клопотання, просили справу розглянути без їх участі.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України

Обставини справи, зміст спірних правовідносин

02 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №31695009. Вказаний договір ОСОБА_1 підписала дистанційно з використанням одноразового ідентифікатора, який надісланий на її номер мобільного телефону.

Відповідно до пункту 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений пунктом 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у пункті 1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно пункту 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту складає: 2000 гривень.

Відповідно до пункту 1.3 Договору кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 02 липня 2025 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Дата надання кредиту 02.07.2025.

Згідно пункту 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 7056 гривень 00 копійок в грошовому виразі та 2463,86 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 9056 гривень.

Відповідно до підпункту 1.5.1 пункту 1.5 Договору денна процентна ставка становить 0,98 %.

Згідно підпункту 1.5.2 пункту 1.5 Договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що складає: 300 гривень 00 копійок.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно підпункту 2.2.3 пункту 2.2 Договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,7 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується Стандартна процентна ставка; стандартна процентна ставка - фіксована незмінна ставка у розмірі 0,96 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.

Аналогічні умови кредитування передбачені у паспорті споживчого кредиту продукту «31695009», який ОСОБА_1 підписала дистанційно з використанням одноразового ідентифікатора .

ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, в порядку та сумі передбаченими умовами кредитного договору, що підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 18 серпня 2026 року. Вказаним листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомило про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» № 070524/АІ-1909 від 07 травня 2024 року, а саме: номер транзакції 1633392394, сума 2000 гривень, дата виконання платіжної операції 02 липня 2025 року об 11 год 51 хв, номер картки НОМЕР_2 , статус виконано. Платник ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» ЄДРПОУ 43561909. Призначення платежу "Видача кредитних коштів".

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача в загальному розмірі становить 10 036,80 грн, яка складається: 2000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6736,80 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 300,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту, 1000,00 грн - прострочена заборгованість за штрафами.

Релевантні джерела права

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

П. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначає загальні витрати за споживчим кредитом як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Оцінка доказів та аргументів сторін

Щодо укладення кредитного договору

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Договір, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, свідчить про укладання між ТОВ «Фінансова компанія "Тайгер Фінанс» та відповідачем правочину.

У договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки за користування кредитом, розмір комісії, строк кредитування, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася і які прийняла шляхом підписання.

Отже, суд установив, що відповідач була ознайомлена з указаними у вищевказаному договорі умовами отримання і користування кредитними коштами, на них погодилась, частково виконувала ці умови шляхом отримання коштів, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано доказів, які беззаперечно підтверджують підписання нею кредитного договору одноразовим ідентифікатором, з огляду на наступне.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач вказує на недоведеність факту отримання нею кредитних коштів за кредитним договором.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що вона уклала спірний договір та отримала кошти за кредитним договором, зокрема, не довела, що 02.07.2025 на її банківський рахунок, платіжним засобом до якого є банківська картка з маскою 4441-11ХХ-ХХХХ-7202 (відповідно до інформації надавача платіжних послуг, номер картки НОМЕР_3 ), не надходили кошти у погодженій сторонами кредитного договору сумі 2000,00 грн.

Оцінивши докази у своїй сукупності (кредитний договір №31695009 від 02.07.2025, підписаний одноразовим електронним ідентифікатором, який встановлював розмір наданого ОСОБА_1 кредиту у 2000,00 грн, який надавався на картковий рахунок клієнта з реквізитами платіжної картки 4441-111ХХ-ХХХХ-7202; довідку сервісу онлайн платежів №774225-1633392394-18082026 від 18.08.2026, якою підтверджено факт перерахування грошових коштів у сумі 2000,00 грн на картку НОМЕР_2 02.07.2025 на дану картку було успішне зарахування грошових коштів у сумі 2000,00 грн), суд дійшов переконання, що між ТОВ «Фінансова компанія "Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №31695009 від 02.07.2025, на виконання якого кредитором на її картку було перераховано грошові кошти в сумі 2000,00 грн.

В даному випадку відповідач не спростувала факту того, що вона уклала кредитний договір з ТОВ «Фінансова компанія "Тайгер Фінанс» та отримала кошти за кредитним договором, а лише послалась на недоведеність таких фактів позивачем.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо неналежності наданих позивачем доказів на підтвердження факту надання кредиту позичальнику, оскільки такі твердження не ґрунтуються на специфіці спірних правовідносин, де однією зі сторін (кредитодавцем) є не банківська установа, а фінансова компанія, нормативно-правове регулювання діяльності якої має свої особливості, зокрема, що стосується оформлення первинної документації щодо надання кредитних коштів.

Крім того, відповідно до положень с. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Разом з тим, заперечуючи факт укладення кредитного договору, відповідач такий договір у судовому порядку не оспорювала, про його неукладеність не заявляла, а також у відповідному судовому провадженні не стверджувала про відсутність зобов`язань за таким договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідача суду не надані.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором

Оскільки судом встановлено, що відповідачес отримано кредит у сумі 2000,00 грн та на даний момент його не повернуто, підляає стягненню з відповідача на користь позивача тіло кредиту у вказаному розмірі.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в сумі 6736,80 грн суд зазначає наступне.

З доданого позивачем розрахунку суд установив, що 02.07.2025 надано кредит у розмірі 2 000,00 грн. Протягом періоду з 02.07.2025 до 26.06.2026 (360 днів) відповідачу нараховувались відсотки згідно з п. 1.5 договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та графіку платежів, проценти за договором нараховувалися позивачем в межах строку кредитування у загальному розмірі 6 736,80 грн. Відсоткова ставка та порядок нарахування відсотків відповідає умовам, погодженим сторонами у договорі №31695009 від 02.07.2025 та положенням законодавства України.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований, альтернативного розрахунку заборгованості суду не надано.

Судом зважено на те, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися, а також зважати на обсяг взятих на себе зобов`язань за таким договором.

У даному випадку, укладаючи договір про надання фінансового кредиту, сторони погодили усі його істотні умови, у тому числі вид, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, строк кредитування. Відповідачкою не спростовано, що при укладенні вказаного договору вона діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, визначивши характер правочину і всі його істотні умови. На виконання умов кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними для задоволення власних потреб, тоді як протилежного нею не доведено.

Відповідачка була вільна у виборі контрагента та визначенні умов договору, проте узгодила умови договору про надання фінансового кредиту саме з позивачем, підписавши договір, а тому всі умови даного договору з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зауважує, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та його обслуговування, включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості в загальній сумі 300,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд установив, що сформована і заявлена у позові до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2000,00 грн, заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 6736,80 грн, сума комісії за видачу кредиту 300,00 грн відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором кредиту не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальній сумі 9036,80 грн грн, яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 04.06.2026 про сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2397,14 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги №0207 від 02.07.2025р., копія акту наданих послуг №3928 від 08.09.2026 року.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною та є однотипною для адвоката, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), а також ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер Фінанс» заборгованість за кредитним договором №31695009 від 02.07.2025 в загальному розмірі 9 036,80 грн (дев`ять тисяч тридцять шість гривень 80 копійок), з яких заборгованість за кредитом складає 2000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами складає 6 736,80 грн. та 300,00 грн - заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 397,14 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансоа компанія "Тайгер Фінанс» (код в ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, м. Львів, 79000).

Відповідач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Анастасія Ремезок