Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №990/374/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/374/26

адміністративне провадження № П/990/374/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

03 вересня 2026 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - відповідач, ВККС, Комісія) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №355/ас-26 від 02 липня 2026 року «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами)»;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісії суддів України повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказане рішення Комісія прийняла з порушенням принципу верховенства права, частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 101 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Позивач вважає, що вказане рішення є необґрунтованим, невмотивованим, ухваленим без урахування усіх обставин, що мають суттєве значення для його прийняття.

З-поміж іншого, ОСОБА_1 вказав, що однією з основних причин визнання його таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді є несвоєчасне направлення позивачем до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 6374 судових рішень. З цього приводу позивач пояснив, що наведена у оскаржуваному рішенні інформація щодо несвоєчасного направлення позивачем рішень до ЄДРСР не у повній мірі відповідає дійсності. Зокрема, позивач звернув увагу на справу №213/280/19, яка, за позицією відповідача, має найбільший строк затримки направлення до ЄДРСР (167 днів). Так, позивач вказав, що справа №213/280/19 розглядалася у кримінальному судочинстві колегією суддів і вищевказане судове рішення останнім було підписано та, відповідно, направлено до ЄДРСР не позивачем, а іншим членом колегії, і, отже, пропуск строку направлення вказаного рішення до ЄДРСР допущено не ним.

Автор позову звернув увагу і на ще одному чиннику, яким керувався відповідач при винесенні оскаржуваного рішення (згідно його тексту), є зазначені в рішенні факти винесення відносно позивача двох окремих ухвал Апеляційного суду Дніпропетровської області у справах №22ц-20514/2011 та №4008/6804/12. З цього приводу ОСОБА_1 пояснив, що обидва вказані випадки мали місце у 2011 та 2012 роках відповідно, тобто 14 та 15 років тому. На думку позивача, настання таких несприятливих наслідків через 15 років є очевидно несправедливим.

На переконання позивача, відповідач, згідно прямих приписів ч.1 ст.88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», повинен був чітко мотивувати та докладно пояснити причини, з яких ним через настільки великий проміжок часу було прийнято до уваги вказані окремі ухвали, чого, до речі, окрім усього наведеного вище, жодного разу у майбутньому, до даного часу, більше не повторювалося.

З аналогічних же міркувань позивач вважає незаконним, невмотивованим та несправедливим прийняття відповідачем до уваги фактів внесення до ЄДРСР декількох судових рішень під час перебування його на навчанні та у відпустці. Однак, вважає, що враховуючи, що минув значний проміжок часу (2011 та 2013 роках під час перебування позивача на навчанні відбувся факт внесення 12 судових рішень), відповідач повинен був врахувати таку обставину.

Позивач не заперечує вказані обставини, однак наголосив на тому, що відповідач, взагалі проігнорував величезний проміжок часу, який минув з моменту вчинення даних діянь, відсутність будь-яких протиправних наслідків, їх, фактично, одиничний характер (як явища) та той факт, що у подальшому факти внесення будь-яких рішень від імені позивача до ЄДРСР під час перебування його на навчанні або у відпустці були абсолютно виключені.

Серед іншого, позивач вважає необґрунтованим висновок Комісії щодо обставин набуття позивачем у користування (а членів сім`ї - у власність) транспортних засобів - легкових автомобілів Mazda 06 (2006 року) та Volkswagen Passat (2012 року). Позивач наголосив на тому, що процедура купівлі-продажу вказаних автомобілей проведена у відповідності до вимог закону, без будь-якого приховування джерел походження грошових коштів, у зв`язку з чим позиція відповідача при оцінці вказаного договору як такого, що викликає сумніви у доброчесності позивача, є необґрунтованою.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач пояснив, що під час встановлення відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності, Комісією у складі колегії було обговорено обставини, які викликають обґрунтований сумнів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що обставини появи судових рішень із датами їх ухвалення, що припадають на періоди офіційної відсутності позивача, за відсутності чітких, логічних та послідовних пояснень, об`єктивно породжують питання щодо того, у який спосіб у відповідних справах здійснювалося правосуддя.

У підсумку відповідач зазначив, що Комісія оцінила всі обставини в сукупності, дослідила пояснення та докази позивача та констатувала, що пояснення ОСОБА_1 щодо оформлення майнових прав не знайшли свого документального підтвердження в повному обсязі та не усунули обґрунтованих сумнівів щодо прозорості відповідних майнових операцій і їх деклараційних наслідків, тому дійшла висновку про невідповідність останнього показнику «чесність» критерію доброчесності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.

Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) ВККС оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі -Конкурс), із заявою про участь в якому звернувся, у тому числі ОСОБА_1 .

Рішенням від 04 березня 2024 року №147/ас-24 ВККС допустила позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Рішенням від 11 вересня 2024 року №270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року №316/ас-24 ВККС призначила кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначила черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з рішенням від 17 квітня 2025 року №89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу, ВККС допустила 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема й ОСОБА_1 .

Позивач отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу: 1) когнітивні здібності - 45,90 бала; 2) знання історії української державності - 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду - 142 бали; 4) практичне застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 128 балів. Загальний результат за критерієм професійної компетентності - 355,90 бали із 400 можливих балів.

ОСОБА_1 надіслав до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Дніпровського апеляційного суду.

06 серпня 2025 року Комісія надіслала позивачу листа №21-6808/25, у якому запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності.

20 серпня 2025 року до Комісії надійшли пояснення ОСОБА_1 (на виконання листа Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25), в яких позивач надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

Під час підготовки до співбесіди членом Комісії-доповідачем було надіслано запит до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу щодо надання інформації про суддівську діяльність ОСОБА_1 . У відповідь на вказаний запит було надано інформацію, яку долучено до матеріалів досьє позивача.

24 червня 2026 року до Комісії надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі також - ГРД) про надання інформації від 23 червня 2026 року Членом Комісії - доповідачем було надіслано зазначене рішення позивачу (лист від 24 червня 2026 року № 32дпс-1033/24/5) та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює обставини, викладені в рішенні ГРД.

30 червня 2026 року до Комісії надійшли пояснення ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у рішенні ГРД, та копії відповідних документів.

До початку проведення співбесіди позивачу було надано можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з ОСОБА_1 було проведено 02 липня 2026 року. На початку співбесіди ОСОБА_1 було ознайомлено з його правами, встановлено відсутність обставин, що перешкоджають проведенню співбесіди та запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди 02 липня 2026 року Комісією було обговорено: результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

Комісією у складі колегії 02 липня 2026 року було встановлено результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 проведено співбесіду, досліджено матеріали досьє, зокрема рішення ГРД від 23 червня 2026 року, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію стосовно кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

За результатами дослідження досьє, рішення ГРД від 23 червня 2026 року, а також проведеної співбесіди з позивачем, Комісією було обговорено обставини, які викликають обґрунтований сумнів у його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 : критерій професійної компетентності - 355,90 бали, з яких за показниками: когнітивні здібності - 45,90 бали, знання історії української державності - 40 балів, знання у сфері права та спеціалізації суду - 142 бали, здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 128 балів; критерій особистої компетентності - 37,67 бали, з яких за показниками: рішучість та відповідальність - 18,67 бали, безперервний розвиток - 19 балів; критерій соціальної компетентності - 37,67 балів, з яких за показниками: ефективна комунікація - 9 балів, ефективна взаємодія - 9 балів, стійкість мотивації - 9,67 бали, емоційна стійкість - 10 балів; критерій доброчесність та професійна етика за показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу - 0 балів.

За результатом проведеної 02 липня 2026 року співбесіди, Комісією у складі колегії №1 було ухвалено оскаржуване рішення №355/ас-26, яким визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 431,24 бали та визнано останнього таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Не погодившись із рішенням ВККС від 02 липня 2026 року №355/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, позивач звернувся до суду з позовом.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

За приписами частини першої статті 93 Закону №1402-VIII ВККС України проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит, проводить кваліфікаційне оцінювання, затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді тощо.

Частиною першою статті 79 Закону №1402-VIII установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX (далі - Закон № 3511-IX) внесено зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема викладено в новій редакції Розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення». Указаний Закон набрав чинності 30 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 57-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом №3511-IX. ВККС України проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом №3511-IX щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту.

Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в Главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIII.

Відповідно до частини першої статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення кваліфікаційного іспиту та 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС України (частина перша статті 85 Закону №1402-VIII).

Частиною третьою статті 85 цього ж Закону передбачено, що для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) ВККС України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Порядок та методика проведення таких тестувань затверджуються ВККС України.

Рішення про запровадження та проведення таких тестувань ухвалюється Комісією стосовно всіх суддів (кандидатів на посаду судді).

Результати таких тестувань використовуються як одне із джерел інформації, що підлягає оцінці разом з іншою сукупністю зібраної інформації і матеріалів, є конфіденційними, не оприлюднюються та не впливають на кількість балів кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Визначені законом етапи конкурсу та призначення на посаду судді покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом №1402-VIII вимогам, зокрема, критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), доброчесності та професійної етики, Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об`єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією (частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини другої статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Комісія рішенням від 22 січня 2025 року №20/зп-25 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, Положення № 20/зп-25).

Згідно з підпунктами 1.1- 1.3 розділу 1 Положення, кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Метою кваліфікаційного оцінювання є встановлення рівня компетентності, доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді). Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками.

Пункт 6.21 Положення №20/зп-25 визначає, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень (пункт 6.23 Положення №20/зп-25).

Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності (пункт 6.24 Положення №20/зп-25).

Відповідно до пункту 6.25 Положення №20/зп-25 суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться в досьє; надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді.

За правилами пункту 6.26 Положення №20/зп-25 письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) протягом п`яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє, але не пізніше одного робочого дня до дати проведення співбесіди. Усні пояснення надаються суддею під час співбесіди.

Пункт 6.27. Положення № 20/зп-25 передбачає, що суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням кваліфікаційного іспиту, та щодо інформації і документів, що містяться в його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

У свою чергу, члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє (пункт 6.28 Положення № 20/зп-25).

У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву (пункт 6.29 Положення №20/зп-25).

Пункти 6.35, 6.36 Положення № 20/зп-25 передбачають, що під час співбесіди можуть бути присутні як спостерігачі будь-які заінтересовані особи, а також представники органу суддівського самоврядування та/або представники Громадської ради доброчесності.

Предметом оскарження у цій справі є рішення ВККС від 02 липня 2026 року №355/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Оскільки оскаржуване рішення з моменту його ухвалення спричинило для кандидата негативні наслідки, а саме припинення участі у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), таке рішення підлягає судовому оскарженню в порядку, передбаченому КАС України.

Отже, спірними у цій справі є висновки Комісії, сформульовані на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження доброчесності та професійної етики позивача.

Комісією у складі колегії оцінено позивача за критеріями кваліфікаційного оцінювання з метою визначення його здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Однак, щодо критеріїв доброчесності та професійної етики у Комісії виник сумнів, тому Комісія виснувала, що ОСОБА_1 не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Отриманий позивачем бал становив за критерієм особистої компетентності - 37,67 бали, з яких за показниками: рішучість та відповідальність - 18,67 бали, безперервний розвиток - 19 балів; критерій соціальної компетентності - 37,67 балів, з яких за показниками: ефективна комунікація - 9 балів, ефективна взаємодія - 9 балів, стійкість мотивації - 9,67 бали, емоційна стійкість - 10 балів; критерій доброчесність та професійна етика за показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу - 0 балів.

Дослідивши письмові пояснення кандидата щодо відповідності критерію доброчесності та професійної етики, системно проаналізувавши відповіді, озвучені ним під час співбесіди, Комісія дійшла таких висновків.

Під час встановлення відповідності позивача критеріям професійної етики та доброчесності, Комісією у складі колегії було обговорено обставини, які викликали сумнів у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

Комісією у складі колегії було встановлено, що позивач ухвалював судові рішення під час перебування на навчанні та у відпустці.

Стосовно періодів перебування на навчанні ОСОБА_1 не заперечував, що у 2011 та 2013 роках проходив підготовку суддів місцевих загальних судів, однак в цей період до ЄДРСР внесено ухвалених ним тринадцять судових рішень.

Під час проведення співбесіди позивач звернув увагу на те, що рішення у справі №2-188/11 від 12 вересня 2011 року було ухвалено в іншому складі суду (суддя Грищенко Н.М.).

Стосовно інших судових рішень позивач зазначив, що вони були внесені до ЄДРСР його помічником ОСОБА_2 із використанням її власного електронного цифрового підпису, що підтверджується даними системи електронного діловодства суду.

За твердженням ОСОБА_1 , на той час внесення судових рішень до ЄДРСР помічником судді було допустимим та просив Комісію врахувати, що відповідні дії були вчинені без відома останнього під час його перебування на навчанні.

Окрім того під час проведення співбесіди ОСОБА_1 повідомив, що після виявлення цих обставин у лютому 2013 року він ініціював притягнення помічника до дисциплінарної відповідальності, за результатами чого до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, на підтвердження цих обставин надав копію відповідного наказу, у якому зазначено, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення стало його подання.

Незважаючи на це, під час його чергового навчання у квітні 2013 року помічником було вчинено аналогічні дії. За словами позивача, цей факт він виявив на початку 2014 року під час перевірки результатів роботи за попередній рік, після чого припинив співпрацю з ОСОБА_2 , на підтвердження чого надав копію наказу про призначення іншого помічника.

Під час проведення співбесіди 02 липня 2026 року членом Комісії було порушено питання щодо законних підстав ухвалення позивачем судових рішень у періоди перебування на навчанні та у відпустках, однак ОСОБА_1 , не зміг пригадати обставини ухвалення ним таких рішень.

Стосовно ухвалення рішення від 26 жовтня 2021 року у справі № 211/4058/21 під час перебування у відпустці позивач пояснив, що зазначена дата є технічною помилкою, яку було виправлено ухвалою від 29 грудня 2021 року в установленому процесуальному порядку. Отримана від позивача відповідь стала причиною уточнювального запитання члена Комісії, оскільки залишилось незрозумілим - як судове рішення, правильною датою ухвалення якого є 29 грудня 2021, було підписано ним у листопаді 2021 року та надіслано до ЄДРСР 11 листопада 2021 року (до його фактичного ухвалення). Однак, під час проведення співбесіди ОСОБА_1 не зміг надати відповіді на це питання.

Стосовно ухвали від 05 жовтня 2018 року у справі № 210/5620/18 позивач зазначив, що цього дня він приступив до виконання службових обов`язків та постановив відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі. Однак у зв`язку з аварійною ситуацією у власному помешканні був змушений залишити робоче місце. Водночас подав заяву про надання йому відпустки на цей день. За його словами, саме цим пояснюється наявність судового рішення, постановленого в день, який згодом було оформлено як день відпустки.

На уточнювальне запитання члена Комісії щодо хронології написання та надсилання ухвали до ЄДРСР позивач повідомив, що надіслав таке рішення до написання заяви про відпустку та залишення робочого місця. Натомість встановлені Комісією відомості з ЄДРСР вказували на те, що ухвала від 05 жовтня 2018 року у справі №210/5620/18 була надіслана судом 18 жовтня 2018 року, що свідчить про суперечливість наданих ОСОБА_1 пояснень.

Під час проведення співбесіди, позивач не зміг пояснити, чи перебував він у приміщенні суду в дні ухвалення відповідних судових рішень, чи відкликався у встановленому порядку з відпустки, чи передбачало або практично дозволяло проходження ним навчання одночасного здійснювати правосуддя, а також не навів інших обставин, які б дозволили усунути сумніви щодо фактичного виконання ним суддівських повноважень у зазначені періоди. Пояснення ОСОБА_1 щодо ухваленого рішення від 26 жовтня 2021 року у справі № 211/4058/21, також не узгоджуються з відомостями про його підписання та направлення до ЄДРСР, а пояснення щодо ухвали від 05 жовтня 2018 року у справі № 210/5620/18 не узгоджуються з датою її направлення до ЄДРСР.

З огляду на викладене, Комісія дійшла висновку, що кандидат не усунув обґрунтованих сумнівів щодо своєї відповідності показнику «сумлінність» критерію доброчесності.

Також під час співбесіди Комісією досліджено обставини набуття кандидатом права користування транспортними засобами та встановлено, що у деклараціях за 2012- 2017 роки він відобразив відомості про право користування автомобілем «Mazda 06» 2006 року випуску, власником якого є ОСОБА_3 . Датою набуття права було зазначено 14 червня 2013 року.

Дружина позивача, ОСОБА_4 04 травня 2018 року набула право власності на цей автомобіль за ціною 82 500 грн на підставі договору купівлі-продажу від ОСОБА_3 в особі уповноваженої особи, яка діє на підставі доручення - позивача. У 2018 році такий автомобіль був відчужений, зі слів ОСОБА_1 , після його пошкодження в ДТП за 240 000 грн.

У Декларації за 2018 рік позивач відобразив відомості про право користування автомобілем «Volkswagen Passat» 2012 року випуску, власником якого є ОСОБА_5 . Датою набуття права було зазначено 27 липня 2018 року. Дружина позивача, ОСОБА_4 02 серпня 2019 року набула право власності на цей автомобіль за ціною 334 750 грн.

Відповідаючи на запитання члена Комісії щодо підстав користування цими автомобілями, під час проведення співбесіди, позивач пояснив, що користування транспортним засобом марки «Mazda 06» 2006 року випуску здійснювалося не на безоплатній основі, а на підставі генеральної довіреності. Такий автомобіль належав ОСОБА_3 , яка є колишньою дружиною колишнього співмешканця його сестри. Правовою підставою набуття права користування зазначив усну домовленість з ОСОБА_6 про фактичне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань позичальника перед банком за кредитним договором ОСОБА_6 .

За словами ОСОБА_1 , після повного виконання кредитних зобов`язань, що підтверджується листом від 06 червня 2013 року, ОСОБА_3 видала йому генеральну довіреність на автомобіль. Надалі ОСОБА_1 , в особі уповноваженої особи ОСОБА_3 , яка діє на підставі доручення, переоформив автомобіль шляхом укладення договору купівлі-продажу цього автомобіля з дружиною від 04 травня 2018 року.

Під час проведення співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що така схема набуття майна була економічно вигідною, оскільки фактично ним було сплачено лише частину вартості автомобіля, тоді як іншу частину кредитних платежів здійснив ОСОБА_6 як позичальник. У зв`язку з цим під час укладення договору купівлі-продажу фактична передача грошових коштів між сторонами не здійснювалася, оскільки відповідні кошти були сплачені банку раніше на виконання кредитного договору. Вартість автомобіля у розмірі 82 500 грн, зазначена у Деклараціях та договорі купівлі-продажу, відповідає його оціночній вартості, визначеній автооцінщиком.

Стосовно автомобіля «Volkswagen Passat» 2012 року випуску позивач пояснив, що автомобіль був ввезений зі Сполучених Штатів Америки після пошкодження та підлягав пільговому митному оформленню. За словами ОСОБА_1 , на момент придбання законодавством було встановлено тимчасове обмеження щодо державної реєстрації (перереєстрації) таких транспортних засобів на іншу особу протягом визначеного періоду після їх ввезення. Водночас законодавство не містило заборони на їх відчуження або передачу в користування іншим особам.

Під час проведення співбесіди позивач повідомив, що за кошти, отримані дружиною від відчуження автомобіля «Mazda 06», та частину його доходів, відображених у Декларації, 27 липня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу між його дружиною та ТОВ «Світ Авто Плюс», яке діяло від імені власника автомобіля ОСОБА_5 на підставі договору комісії. Кошти в сумі, зазначеній у Декларації як вартість автомобіля, були передані продавцю під час укладення цього договору, про що також вказано в його тексті.

ОСОБА_1 пояснив, що одночасно з укладенням договору купівлі-продажу власник автомобіля видав «генеральну довіреність» на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом. Саме тому в Декларації за 2018 рік було відображено право користування автомобілем, а не право власності. ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до положень Цивільного кодексу України право власності на транспортний засіб виникло після його державної реєстрації. Оскільки у 2018 році така реєстрація була неможливою через встановлені законодавством обмеження, автомобіль використовувався на підставі генеральної довіреності. Після скасування таких обмежень у 2019 році транспортний засіб було зареєстровано за дружиною позивача на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2018 року, у зв`язку з чим у Декларації за 2019 рік автомобіль відображено як такий, що перебуває у власності дружини останнього.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності та визначаючись щодо остаточного рішення, Комісія у складі колегії виходила із того, що позивач повинен надати послідовні, логічні та документально підтверджені пояснення щодо підстав набуття майнових прав, джерел фінансування придбання майна та достовірності відомостей, відображених у поданих ним деклараціях.

Стосовно автомобіля «Mazda 06», Комісія звернула увагу на те, що ОСОБА_1 пов`язує виникнення права користування цим транспортним засобом із виконанням ним кредитних зобов`язань іншої особи на підставі усної домовленості. Водночас документів, що підтверджують досягнення такої домовленості, фактичний обсяг виконаних кредитних зобов`язань, а також генеральну довіреність, на підставі якої він користувався автомобілем, Комісії та ГРД позивач у не надав.

Окрім того, під час проведення співбесіди позивач не зміг пригадати загальний розмір коштів, фактично сплачених ним за кредитним договором, зазначивши лише орієнтовну суму - 10 000 $. На запитання члена Комісії щодо ринкової вартості автомобіля на момент набуття права ОСОБА_1 повідомив, що не з`ясовував цього. Водночас вартість автомобіля в розмірі 82 500 грн, зазначена в договорі купівлі-продажу та Деклараціях, не підтверджено документами, які б давали можливість Комісії перевірити обґрунтованість та прозорість її визначення.

Визначаючись щодо остаточного рішення, Комісія у складі колегії також взяла до уваги те, що згідно з поясненнями позивача «генеральну довіреність» на автомобіль було видано у 2013 році, тоді як право власності переоформлено на його дружину лише у 2018 році.

Аналогічний механізм оформлення прав було застосовано і щодо автомобіля «Volkswagen Passat». Незважаючи на пояснення ОСОБА_1 про існування на той час законодавчих обмежень щодо державної реєстрації транспортного засобу, Комісія звернула увагу на повторюваність використання «генеральної довіреності» як підстави для фактичного володіння та користування автомобілем до оформлення права власності на дружину позивача. Така повторюваність у поєднанні з наведеними вище обставинами не сприяла формуванню переконання в прозорості способу набуття майнових прав.

Комісія не встановила достатніх підстав для висновку про подання ОСОБА_1 недостовірних відомостей у Деклараціях чи про неправомірність укладених ним правочинів. Однак, відсутність належного документального підтвердження окремих пояснень позивача, неможливість перевірити фактичний розмір понесених витрат та економічну обґрунтованість задекларованої вартості автомобіля марки «Mazda 06», не дали Комісії можливості дійти висновку, що відповідні майнові операції були достатньо прозорими та повною мірою відображені у Деклараціях останнього.

Враховуючи те, що пояснення ОСОБА_1 щодо оформлення майнових прав не знайшли свого документального підтвердження в повному обсязі та не усунули обґрунтованих сумнівів щодо прозорості відповідних майнових операцій і їх деклараційних наслідків, Комісія у складі колегії дійшла висновку про невідповідність останнього показнику «чесність» критерію доброчесності.

Ураховуючи встановлені під час проведення співбесіди порушення, Комісія у складі колегії №1 дійшла висновку, що ОСОБА_1 підлягає оцінці у 0 балів за критерієм доброчесності, що є підставою для визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та припинення його кваліфікаційного оцінювання.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та проведеної з позивачем співбесіди, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал отриманий ОСОБА_1 за показниками критерію доброчесності та професійної етики, становить 0 (нуль) балів, тому Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 1, виснувала, що ОСОБА_1 не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Перевіряючи обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення ВККС, Суд виходить з наступного.

Здійснюючи судовий контроль за правомірністю рішення Комісії, суд відзначає, що у межах процедури проведення конкурсу та призначення на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) Комісії є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

Відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності має місце, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу (частина дев`ята статті 69 Закону № 1402-VIII).

Проведення Комісією співбесіди як завершального етапу такого конкурсу має на меті остаточно підтвердити відповідність кандидата на посаду судді усім встановленими законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

За цих обставин Суд відхиляє доводи позивача про необґрунтованість оскаржуваного рішення ВККС України.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають показувати, наприклад, що доводи/пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

Насамперед Суд звертає увагу, що висновок про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики формувався ВККС України переважною мірою внаслідок оцінювання конкретних обставин, а саме нездатності кандидата пояснити та підтвердити підстави оформлення майнових прав на автомобіль, що, на думку Комісії, посилює обґрунтований сумнів щодо прозорості відповідних майнових операцій і їх деклараційних наслідків.

ВККС України, у межах процедури оцінювання кандидата на посаду судді не здійснює повноважень антикорупційного чи правоохоронного органу, не вдається до перевірки висновків цих органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата вимогам і стандартам професійної етики та доброчесності в сукупності з іншою інформацією, яка є в суддівському досьє, та поясненнями кандидата на посаду судді з приводу такої інформації.

При цьому ВККС України має керуватися метою виключити будь-які сумнівні факти щодо походження майна кандидата, добросовісного декларування кандидатом своїх та членів сім`ї статків або публічної поведінки кандидата не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на те, щоб на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини поведінка та репутація судді були бездоганними.

Саме по собі призначення (ціль) конкурсу покладає на кандидата, який зацікавлений в отриманні посади судді, обов`язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які усувають сумнів у його доброчесності.

Зміст рішення ВККС засвідчує, що під час проведення співбесіди були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії й перешкод у їх реалізації Комісією не створювалося. Водночас позивач не зміг надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу висновку спірного рішення ВККС.

Норми, якими Комісія керувалася під час прийняття нею оспорюваного позивачем рішення, були чіткими і зрозумілими, та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межу наданої Комісії дискреції, за яку відповідач не вийшов.

Верховний Суд вважає, що в оскарженому рішенні ВККС відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.

З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення ВККС від 02 липня 2026 року №335/ас-26 про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідають критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 02 липня 2026 року №335/ас-26, а також похідної позовної вимоги про зобов`язання ВККС повторно провести співбесіду у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах.

Керуючись статтями 22, 241-246, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко,

Л.І. Бившева,

І.Я.Олендер,

Р.Ф. Ханова,

В.В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду