Суд: Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №350/1419/26
Суддя: Пулик М. В.
Справа № 350/1419/26
Номер провадження 2/350/1102/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Видойник І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
Стислий виклад позицій сторін:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором позики №1456741 від 16.02.2021 у загальному розмірі 25 831,24 грн, з яких: 9 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 16 010,05 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 277,47 грн - інфляційні втрати та 43,72 грн - три проценти річних, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.02.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1456741 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору відповідачу надано грошові кошти у розмірі 9 500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав належним чином та перерахував відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі, однак відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики та сплати процентів належним чином не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.
Право вимоги за вказаним договором неодноразово відступалося, а саме: 30.12.2021 від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору №30-12/2021, а 10.01.2023 - від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору №10-01/2023. У зв`язку з цим позивач набув статусу нового кредитора у зобов`язанні та право вимоги до відповідача за договором позики №1456741. Відповідачка заборгованість у повному обсязі не погасила, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з неї заявлену суму заборгованості та судові витрати.
Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01.09.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
04.09.2026 ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якому вона заперечила проти задоволення позову. У відзиві зазначила про пропуск позивачем строку позовної давності, неправомірність нарахування процентів після закінчення строку договору, недоведеність заявленого розміру заборгованості, а також неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
09.09.2026 представником позивача - Чайковською М.І. подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що строк позовної давності позивачем не пропущено з урахуванням особливостей його перебігу під час карантину та воєнного стану, а нарахування процентів здійснено відповідно до умов договору позики та Правил надання грошових коштів у позику. Також зазначила, що розрахунок заборгованості враховує здійснені відповідачем платежі, а відповідачем не надано власного контррозрахунку чи доказів повного виконання зобов`язань.
21.09.2026 відповідачкою подано заперечення на відповідь на відзив, у яких вона підтримала раніше наведені доводи щодо пропуску позовної давності, неправомірності нарахування процентів та необґрунтованості розміру заявленої заборгованості. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на малозначність та типовий характер справи, розгляд її у спрощеному позовному провадженні та неспівмірність заявлених витрат у розмірі 13 000,00 грн зі складністю справи та обсягом виконаної представником позивача роботи.
23.09.2026 представником позивача подано заперечення щодо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у яких зазначено, що понесені витрати підтверджені належними доказами, пов`язані з розглядом справи та є, на думку позивача, обґрунтованими і співмірними.
Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін у порядку, визначеному ч.2 ст.247 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
16 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1456741 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором q9ILPwGuo8.
Відповідно до умов указаного договору відповідачу надано грошові кошти у розмірі 9 500,00 грн строком на 30 днів. Датою надання позики визначено 16.02.2021, датою її повернення - 18.03.2021. Базова фіксована процентна ставка за користування позикою становила 1,99 % на день, а процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 % на день.
Проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення позики, на залишок суми позики.
Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 9 500,00 грн на зазначений нею банківський картковий рахунок.
З наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості вбачається, що у період виконання договору відповідач здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості, а саме: 19.03.2021 - 4 537,20 грн, 27.04.2021 - 6 238,65 грн, 23.06.2021 - 3 415,00 грн та 08.07.2021 - 3 450,00 грн, а всього - 17 640,85 грн.
Зазначені платежі враховані первісним кредитором при визначенні розміру заборгованості за договором.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 30.12.2021 залишок заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №1456741 становив 25 510,05 грн, з яких: 9 500,00 грн - заборгованість за основною сумою позики та 16 010,05 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
30 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №30-12/2021, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором позики №1456741, укладеним з ОСОБА_1 .
У подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1456741 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Перехід права вимоги підтверджується договорами відступлення права вимоги, актами приймання-передавання реєстрів боржників та відповідними витягами з реєстрів боржників, долученими до матеріалів справи.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні та право вимоги до відповідача в тому обсязі і на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.
Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за період з 30.12.2021 по 23.02.2022 на суму основного боргу нараховано 43,72 грн трьох процентів річних та 277,47 грн інфляційних втрат.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №1456741 становить 25 831,24 грн, з яких: 9 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 16 010,05 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 277,47 грн - інфляційні втрати та 43,72 грн - три проценти річних.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за договором позики №1456741, непогашення заборгованості за ним та обов`язку сплатити передбачені договором і законом платежі, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Оцінка суду:
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч.1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Суд враховує, що 16 лютого 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики №1456741. Відповідно до умов договору сума позики становила 9 500,00 грн, строк користування коштами - 30 днів, дата надання позики - 16 лютого 2021 року, дата повернення - 18 березня 2021 року. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав та надав ОСОБА_1 грошові кошти у погодженому сторонами розмірі. Факт подальшого здійснення відповідачем платежів за договором також підтверджує фактичне виникнення між сторонами договірних правовідносин та визнання відповідачем обов`язку щодо виконання укладеного договору.
З розрахунку первісного кредитора вбачається, що відповідачем здійснено платежі: 19 березня 2021 року - 4 537,20 грн, 27 квітня 2021 року - 6 238,65 грн, 23 червня 2021 року - 3 415,00 грн та 08 липня 2021 року - 3 450,00 грн, а всього 17 640,85 грн.
Зазначені платежі враховані кредитором при здійсненні розрахунку заборгованості.
Матеріали справи містять договори відступлення права вимоги, акти приймання-передавання реєстрів боржників та витяги з відповідних реєстрів, які у своїй сукупності дозволяють ідентифікувати боржника, договір та передану заборгованість.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику у разі неповернення, повернення не в повному розмірі або несвоєчасного повернення позики та процентів позикодавець має право нараховувати проценти на неповернуту позику за кожний день понадстрокового користування нею. При цьому сторони окремо погодили, що такі проценти не є штрафом чи пенею, а є платою, розмір якої визначено договором.
Отже, зміст укладеного сторонами правочину свідчить про те, що вони передбачили окремі правові наслідки неповернення позики після спливу первісно визначеного строку.
Суд також враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів не була додатково сформована самим ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а існувала вже на момент первісного відступлення права вимоги 30 грудня 2021 року.
Відповідачка не надала доказів здійснення платежів, які не були враховані первісним кредитором, не подала власного альтернативного розрахунку заборгованості та не навела конкретних арифметичних помилок у розрахунку, які б давали підстави визначити інший розмір заборгованості.
За таких обставин, оцінивши договір, Правила, розрахунок заборгованості, відомості про здійснені відповідачем платежі та документи щодо відступлення права вимоги у їх сукупності, суд не встановив достатніх підстав для виключення із заявленої до стягнення заборгованості суми 16 010,05 грн процентів.
Таким чином, суд вважає доведеним наявний станом на дату відступлення права вимоги залишок заборгованості у сумі 25 510,05 грн, з яких 9 500,00 грн - заборгованість за основною сумою позики та 16 010,05 грн - заборгованість за процентами.
Одним із заперечень відповідача проти позовних вимог є посилання на те, що договір позики укладено 16 лютого 2021 року строком на 30 днів, а тому на момент звернення позивача до суду у 2026 році трирічна позовна давність спливла.
Суд не погоджується з такими доводами, оскільки вони ґрунтуються на обчисленні позовної давності без урахування спеціальних положень цивільного законодавства, які діяли протягом відповідного періоду та безпосередньо впливали на її перебіг.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У цій справі строк повернення позики визначено 18 березня 2021 року, а тому саме з моменту порушення обов`язку щодо повернення коштів виникло право кредитора на судовий захист.
Разом із тим на час виникнення спірних правовідносин уже діяв пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким було встановлено спеціальні правила перебігу позовної давності під час карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19.
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX передбачено, що під час дії такого карантину строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк його дії.
Карантин на території України діяв до 30 червня 2023 року.
Крім того, до припинення карантину законодавцем було запроваджено спеціальне регулювання перебігу позовної давності у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, яким установлено особливості перебігу строків, визначених статтями 257-259 ЦК України, у період дії воєнного стану.
У подальшому відповідну норму було викладено в редакції, відповідно до якої перебіг позовної давності на строк дії воєнного стану зупинявся.
Законом України від 14 травня 2025 року №4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, після чого перебіг позовної давності продовжився за загальними правилами з урахуванням часу, протягом якого діяло спеціальне законодавче регулювання.
Таким чином, під час вирішення питання щодо спливу позовної давності у цій справі суд враховує положення як пункту 12, так і пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Спірне зобов`язання виникло та строк його виконання настав у 2021 році, тобто вже під час дії карантину та спеціального законодавчого регулювання позовної давності.
До припинення карантину почало діяти також спеціальне регулювання, пов`язане з введенням воєнного стану.
Після виключення пункту 19 та поновлення звичайного перебігу позовної давності з 04 вересня 2025 року до моменту звернення позивача до суду у 2026 році строк, достатній для спливу встановленої статтею 257 ЦК України трирічної позовної давності, також не минув.
Суд також враховує положення статті 262 ЦК України, відповідно до якої заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Отже, послідовне відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а надалі до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» не розпочинало перебіг позовної давності заново, однак водночас не усувало дії спеціальних законодавчих положень щодо її продовження та зупинення.
За таких обставин суд доходить висновку, що на момент звернення ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до суду позовна давність за вимогами, які випливають із договору позики №1456741 від 16 лютого 2021 року, не спливла.
Відтак правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України, відсутні.
Щодо заявлених позивачем 277,47 грн інфляційних втрат та 43,72 грн трьох процентів річних суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України вказані суми є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Із наданого розрахунку вбачається, що три проценти річних у сумі 43,72 грн нараховані за період з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року, а інфляційні втрати у сумі 277,47 грн визначені за відповідний період прострочення до введення воєнного стану.
Отже, зазначені суми нараховані до 24 лютого 2022 року, а тому встановлене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у період воєнного стану до цих нарахувань не застосовується.
Розрахунок указаних сум відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 277,47 грн інфляційних втрат та 43,72 грн трьох процентів річних.
Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 25 831,24 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат:
Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилом пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 заявила клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, ціною позову та характером спірних правовідносин.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи категорію справи, характер та складність спірних правовідносин, обсяг досліджених доказів, кількість підготовлених представником позивача процесуальних документів, а також принципи розумності, співмірності та справедливості, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим суд враховує, що справа є малозначною, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за одним договором позики, справа не потребувала проведення експертиз, допиту свідків чи вчинення значного обсягу інших процесуальних дій.
Суд також враховує ціну позову, типовий характер спірних правовідносин та те, що значна частина правової роботи у справі стосувалася застосування усталених положень цивільного законодавства щодо виконання кредитних зобов`язань.
З огляду на наведене та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення таких витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру з 13 000,00 грн до 4 000,00 грн, що, на переконання суду, відповідає фактичному обсягу наданої правничої допомоги, складності справи та критеріям розумності, співмірності і справедливості.
Таким чином, відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у повному розмірі - 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за договором позики №1456741 від 16 лютого 2021 року у розмірі 25 831 (двадцять п`ять тисяч вісімсот тридцять одна) гривня 24 копійки, з яких: 9 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 16 010,05 грн - заборгованість за процентами, 277,47 грн - інфляційні втрати та 43,72 грн - три проценти річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.10.2026.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua