Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №343/1846/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №343/1846/26

Суддя: Міськевич О. Я.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №343/1846/26

26 жовтня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 15.12.2021 між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 217623, на підставі якого відповідачу перераховано кредитні кошти в сумі 3000,00 грн на його картковий рахунок. Згідно умов кредитного договору за користування кредитними коштами у відповідача виник обов`язок сплати відсотків та комісій.

Згідно умов договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024, ТОВ «Клай Інвест» відступило право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021 на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс».

Згідно договору факторингу розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 11115,00 грн, із яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн – заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісіями; 5460,00 грн – заборгованість за пенею.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача підтримує повністю з підстав, зазначених в позові. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021 в сумі 11115,00 грн, та стягнути судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлявся завчасно належним чином, рекомендованою кореспонденцією, шляхом надіслання судового виклику в електронному вигляді на електронну адресу, та у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не поступало. Тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14.08.2026 цивільну справу за позовною заявою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано за підсудністю до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026, вказану цивільну справу визначено головуючому судді Міськевич О.Я.

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 3299123 від 10.09.2026 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.01.2026 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Також даною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Станом на день ухвалення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що 15.12.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» (згідно протоколу загальних зборів учасників № 13/09/2023 від 13.09.2023 змінено найменування на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) № 217623, відповідно до умов якого Товариство надало Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору).

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 21 день (15.12.2021 по 04-01-2022), але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами (п.п. 1.1, 1.2 договору). За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1295% річних від суми кредиту в розрахунку 3.5% на добу. Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.3 договору). Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п. 1.4 договору). За використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (п. 1.5 договору). Клієнт має право: продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (п. 3.3.3. договору). У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення (п. 4.3 договору), тощо.

У п. 7 договору (Реквізити та підписи Сторін) у графі «Клієнт» містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 (П.І.Б., РНОКПП, документ, що засвідчує особу, адреса реєстрації, номер телефону, електронна пошта, тощо), та номер платіжного засобу, зазначений відповідачем для перерахування кредитних кошів – НОМЕР_1 .

Додатком до договору про надання фінансового кредиту № 217623 від 15.12.2021 визначено графік платежів (розрахунок загальної вартості кредиту), в якому міститься інформація про дати надання (15.12.2021) та повернення (04.01.2022) кредиту, розмір платежів, суми платежів щодо тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, розмір реальної річної процентної ставки – 10578598%, загальну вартість кредиту – 5655,00 грн.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом ідентифікації відповідача ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», та підписання кредитного договору здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором – KL1498, перерахування кредитних коштів здійснено на карктовий рахунок відповідача – НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію від 01.07.2026.

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід», ТОВ «ФК «КЛАЙ ІНВЕСТ» 15.12.2021 здійнило переказ кредитних коштів у сумі 3000,00 грн на банківську картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , призначення переказу – видача кредиту № 217623.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 17.09.2026, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, та виписки по рахунку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 15.12.2021 зараховано кредитні кошти в сумі 3000,00 грн (а.с. 33-34).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021 станом на 18.04.2024 складає 11115,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн – заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісіями; 5460,00 грн – заборгованість за відсотками за простроченим кредитом. Нарахування відсотків за кредитом здійснювалось за період з 15.12.2021 по 04.01.2022 (21 день) за відсотковою ставкою 3,5% в день. Нарахування відсотків за простроченим кредитом здійснювалось за період з 05.01.2022 по 25.02.2022 (52 дні) за відсотковою ставкою 3,5% в день.

19.04.2024 укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до якого ТОВ «ФК «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторину № 568/ФК-24 від 19.04.2024, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 11115,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн – заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісіями; 5460,00 грн – заборгованість за пенею.

Мотиви, з яких виходить суд та застовані норми права:

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів за договором.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч 2. ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію»).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст.ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Як встановлено судом, між ТОВ «ЗАЙМЕР» (згідно протоколу загальних зборів учасників № 13/09/2023 від 13.09.2023 змінено найменування на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ») та ОСОБА_1 15.12.2021 був укладений договір про надання фінансового кредиту (індивідуальна частина) № 217623, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 3000,00 грн. Умови користування (строки повернення, проценти за користування, комісія за надання кредиту, загальний розмір кредиту, тощо) визначені крединим договором та доведені до відома сторін, що підтверджується їх підписами у договорі.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом ідентифікації відповідача ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», та підписання кредитного договору здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором (KL1498) відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

Зазначений договір не визнаний судом недійсним, тому в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Первісний кредитор ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав в повному обсязі, та надав відповідачу кредит в розмірі 4000,00 грн, встановленому кредитним договором, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, вказану ним в договорі, що підтверджується інформацією ТОВ «ПрофітГід», повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 17.09.2026, та випискою по рахунку на ім`я ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19).

Позивач надав суду всі наявні в нього докази, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами та їх розмір, а також їх правомірність та відповідно й отримання коштів відповідачем, однак останній не довів суду, що у нього немає обов`язку щодо сплати заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відтак суд дійшов висновку про доведеність укладення кредитного договору № 217623 від 15.12.2021 між первісним кредитором ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем ОСОБА_1 , та отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів шляхом отримання у безготівковій формі на картковий рахунок.

Щодо переходу прав вимоги за кредитним договором.

19.04.2024 укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021.

Відповідно до п. 2.1. договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 3.1.1 договору факторингу, фінансування – належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в Реєстрі прав вимог.

За змістом п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених розділом 3 договору.

Факт переходу права вимоги до позивача за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021 підтверджується платіжною інструкцією № 8041 від 19.04.2024 про оплату суми фінансування згідно договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024, актом приймання-передачі реєстру прав вимоги від 19.04.2024 за договором факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024, та витягом з реєстру боржників, підписаним представниками сторін договору та скріпленим печатками Товариств.

Платіжна інструкція про оплату суми фінансування згідно договору факторингу, а також підписані сторонами та скріплені їх печатками акт приймання-передачі реєстру прав вимоги та реєстр боржників до договору факторингу, підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості, та є невід`ємною частиною договору.

Даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Договір факторингу та реєстр боржників містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати кредитного договору, укладеного між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 , та суми заборгованостей. Договір та реєстр боржників містять підписи та печатки сторін, тому є належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу, та розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021 становить 11115,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн – заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісіями; 5460,00 грн – заборгованість за пенею.

Після отримання права вимоги позивачем не здійснювалось жодних нарахувань.

Суд зазначає, що вказаний розрахунок заборгованості за кредитним договором, складений ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та наданий позивачем, відповідає вимогам до первинних документів, що підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Доказів погашення тіла кредиту (основної суми боргу) матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 3000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом, то суд враховує висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі №444/9519/12, та від 04.07.2018 в справі № 310/11534/13, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом визначаються умовами кредитного договору.

Так, за умовами укладеного кредитного договору № 217623 від 15.12.2021, відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 21 день (15.12.2021 по 04-01-2022), але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами (п.п. 1.1, 1.2 договору). За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1295% річних від суми кредиту в розрахунку 3.5% на добу. Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.3 договору). Клієнт має право: продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (п. 3.3.3. договору). У разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення (п. 4.3 договору), тощо.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021 станом на 18.04.2024 складає 11115,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн – заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісіями; 5460,00 грн – заборгованість за відсотками за простроченим кредитом. Нарахування відсотків за кредитом здійснювалось первісним кредитором за період з 15.12.2021 по 04.01.2022 (21 день) за відсотковою ставкою 3,5% в день. Нарахування відсотків за простроченим кредитом здійснювалось первісним кредитором за період з 05.01.2022 по 25.02.2022 (52 дні) за відсотковою ставкою 3,5% в день.

З наведеного вбачається, що нарахування відсотків за кредитним договором за період з 15.12.2021 по 04.01.2022 за відсотковою ставкою 3,5% в день, в сумі 2205,00 грн, здійснювалось в межах строку, передбаченого договором, та за відсотковою ставкою, встановленою договором. Крім того, такий розмір відсотків встановлений умовами договору та погоджений сторонами.

Враховуючи наведене, суд погоджується з розміром нарахованих відсотків в сумі 2205,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим суд зазначає, що якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов`язання.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, та до відносин із комерційного кредиту – в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2022 у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22) зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

У справі що розглядається, сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування. Відтак суд встановив, що 15.12.2021 сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 21 день кредитні кошти в сумі 3000,00 грн., які зобов`язався повернути до 04.01.2022, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт має право: продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (п. 3.3.3. договору).

Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази щодо продовження сторонами дії кредитного договору (пролонгація строку кредитування). Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, протягом строку кредування відповідем не здійснювалось жодних погашень за умовами кредитного договору. Таким чином, підстав для застосування п. 3.3.3. кредитного договору щодо продовження строку надання кредиту, та відповідно продовження нарахування відсотків за користування кредитом, у первісного кредитора не було.

Таким чином термін кредитування закінчився 04.01.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такого висновку дійшла, Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, а саме: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже у справі що розглядається, право нараховувати проценти, передбачені умовами кредитного договору № 217623 від 15.12.2021, припинилося 04.01.2022 по закінченню строку кредитування, визначеного договором.

Разом з тим, з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що після після закінчення встановленого договором строку кредитування (04.01.2022), первісний кредитор продовжив нарахування відсотків за кредитом (графа «Відсотки по прострочці») до 25.02.2022 включно (ще 52 дні) за відсоткою ставкою 3,5% в день, таким чином, ще додатково нарахувавши відсотки за договором в сумі 5460,00 грн.

Наведене підтверджує, що нарахування первісним кредитором процентів за понадстрокове користування кредитом є неправомірним. Умови пункту 1.2. кредитного договору щодо дії договору до повного його виконання сторонами є нікчемними відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо законності включення до умов договору обов`язку позичальника сплатити комісію суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Умовами кредитного договору передбачено право позичальника на отримання інформації за договором, плата за одержання такої інформації ні в умовах кредитного договору, ні в графіку розрахунків не передбачена.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Кредитний договір № 217623 від 15.12.2021 передбачає сплату комісії за надання кредиту у розмірі 450,00 грн, яка нараховується за ставкою 15,00% від суми кредиту (3000,00 грн) одноразово. Наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови.

У зв`язку з наведеним, суд погоджується з розміром нарахованої комісії за надання кредиту в сумі 450,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої пені суд зазначає, що поняття неустойки визначено статтею 549 ЦК України, згідно якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Умовами кредитного договору № 217623 від 15.12.2021 визначено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення (п. 4.3 договору).

Разом з тим, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021, складеного ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», первісним кредитором здійснено нарахування відсотків за понадстрокове користування кредитом (графа «Відсотки по прострочці») за період з 05.01.2022 до 25.02.2022 включно (52 дні) за відсоткою ставкою 3,5% в день, в сумі 5460,00 грн. Вказана сума була включена до реєстру боржників до договору факторину № 568/ФК-24 від 19.04.2024 як заборгованість за пенею.

Разом з тим із зазначеного розрахунку вбачається, що первісним кредитором нарахування пені відповідно до п. 4.3 кредитного договору не здійснювалось (Графа «Пеня» – 0,00 грн).

Таким чином, первісним кредитором ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» неправомірно включено реєстру боржників до договору факторину № 568/ФК-24 від 19.04.2024 заборгованість за пенею в сумі 5460,00 грн за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021, нараховану як відсотки за понадстрокове користування кредитом, та відповідно позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на вказану суму.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021 в сумі 5655,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн – заборгованість за відсотками; 450,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 5460,00 грн, задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 217623 від 30.06.2026 (а.с. 8).

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (5655,00 грн, що становить 50,88% від ціни позову 11115,00 грн). Тому на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1354,63 грн (2662,40 грн/100*50,88%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: договір № 42649746/02 від 01.06.2026 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 ; додаткову угоди № 217623 від 21.07.2026 до договору про надання правової допомоги; акт надання полуг від 21.07.2026 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 21.07.2026 (а.с. 9).

Із вищевказаних документів встановлено, що вартість наданих послуг становить 6000,00 грн: усна консультація клієнта щодо обставин справи (0,5 год.) – 250,00 грн (вартість однієї години 500,00 грн); письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (1 год.) – 1500,00 грн (вартість однієї години 1500,00 грн); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 год.) – 3000,00 грн (вартість однієї години 1500,00 грн); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год.) – 500,00 грн (вартість однієї години 1000,00 грн).

Витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 12.05.2025 від 14.09.2022 у справі № 295/190/20, та інших.

Однак, враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 5655,00 грн, що становить 50,88% від ціни позову (11115,00 грн), розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3052,80 грн (6000,00 грн/100*50,88%).

Висновки суду:

Враховуючи викладене, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 217623 від 15.12.2021 в розмірі 5655,00 грн, з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 450,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за пенею в сумі 5460,00 грн, необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1354,63 грн судового збору та 3052,80 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 3, 205, 207, 512, 514, 526, 530, 536, 549, 611, 612, 625, 629, 631, 638, 1048-1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 10-12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 5-7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851 – заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 217623 від 15.12.2021 в розмірі 5655 грн 00 коп. (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень), з яких: 3000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2205,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 450,00 грн – заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за пенею в сумі 5460,00 грн – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. С.Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Міськевич О.Я.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua