Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №347/2273/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2273/26

Провадження № 2/347/1539/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі судді Драч Д.С., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

11.09.2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 17 серпня 1999 року між сторонами зареєстровано шлюб Рожнівською сільською радою Косівського району Івано-Франківськой області, актовий запис № 20, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 17 серпня 1999 року (а.с.4).

Позивач зазначає, що у вказаному шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердженням чого є копія свідоцтва про народження (а.с.9).

В обґрунтування заявлених вимог сторона позивача вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини.

Зважаючи на вищенаведене, позивач вважаю за необхідне розірвати шлюб між нею та відповідачем, оскільки подальше спільне життя є неможливим.

За змістом ч.2, п.4 ч.6 ст.19, п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без виклику сторін малозначні справи, в тому числі – справи про розірвання шлюбу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст.279 ЦПК України).

Відповідно ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У зв`язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч.13 ст.7 ЦПК України).

Ухвалою Косівського районного суду від 21.09.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін. На підставі даної ухвали відповідачу було надано термін для подачі відзиву або інших клопотань пов`язаних із розглядом даної позовної заяви.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов підставним та таким, що підлягає до задоволення з огляду на нижче наведене.

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх відносин, позивач звернулася до суду із заявою, в якій наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач у своїй заяві не заперечив проти розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11: охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Приймаючи до уваги позовну заяву, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Крім того, позивач просить залишити на проживання із нею малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За відсутності спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей із їхніми батьками – суд може вирішити питання про залишення дитини проживати із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №200/952/18).

Разом з тим, за змістом ч.3 ст.160 СК України: якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Дитина сторін досягла чотирнадцятирічного віку, а тому місце її проживання визначається нею самою.

Спору між батьками щодо місця проживання їх неповнолітнього сина судом не встановлено, але позивачем не надано доказів щодо волі дитини на проживання із одним із батьків, що проживають окремо, тому питання про залишення дитини проживати із матір`ю не підлягає вирішенню одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

На підставі ст. ст. 24, 105, 110, 112, 113, 160 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований 17.08.1999 року Рожнівською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області, актовий запис № 20.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, тобто якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду складено 27.10.2026 року.

Суддя: Д.С. Драч