Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №140/5333/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5333/26 пров. № А/857/33705/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів ГудимаЛ.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за його позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови,

суддя у І інстанції Костюкевич С.Ф.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 03 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

29.04.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Новосада О.Ю. (далі – ВПВР) у виконавчому провадженні №77592194 від 08.04.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі №140/5333/26 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на час винесення відповідачем спірної постанови боржник у виконавчому провадженні №77592194 ГУ ПФУ не виконало рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №140/8039/24, яке набрало законної сили, та не надало державному виконавцю жодних доказів наявності поважних причин невиконання рішення суду, з огляду на що накладення державним виконавцем штрафу на боржника відповідно до приписів статей 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” є правомірним.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке просило таке скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду від 14.10.2024 у справі № 140/8039/24 виконано в межах покладених зобов`язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Наголошує, що перерахунок пенсії здійснено з урахуванням вимог суду і виплати відповідають встановленому розміру. Стверджує, що матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 доводять, що пенсійним органом проведено з 01.01.2026 нарахування та виплату пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2595,00 грн.

Учасники, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №140/8039/24, яке набрало законної сили 05.02.2025, визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 29.01.2024 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

З матеріалів справи також слідує, що 04.03.2025 для примусового виконання вказаного судового рішення в зобов`язальній частині Волинський окружний адміністративний суд видав стягувачу виконавчий лист №1637/2025.

За заявою стягувача від 10.03.2025 постановою державного виконавця ВПВР Трофимюка П.В. від 23.03.2025 ВП №77592194 відкрито виконавче провадження для примусового виконання виконавчого листа №1637/2025.

ГУ ПФУ листом від 06.04.2025 №1827/04.1-35 повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення суду Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №140/8039/24 ОСОБА_1 з 29.01.2024 було проведено нарахування пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Виплата основного розміру пенсії у розмірі восьми пенсій за віком було проведено з 01.04.2025. Сума заборгованості на виконання рішення суду за період з 29.01.2024 по 31.01.2026 складає 184 726,28 грн та внесена до Реєстру судових рішень для її погашення. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2024 рік, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 №1156, передбачено кошти на суму 500 000,00 грн, які були використані в повному обсязі. Черговість виплат на виконання рішення суду визначається датою набрання ними законної сили. В 2024 році забезпечено виплату заборгованості за судовими рішеннями у справах, які набрали законної сили по 19.11.2020.

22.01.2026 державний виконавець надіслав позивачу вимогу щодо термінового вжиття вичерпних заходів щодо виконання рішення суду та надання інформації, копій документів про перерахунок пенсії та/або детальний розрахунок здійснених нарахувань та виплат пенсії стягувачу згідно із виконавчим документом та у випадку не здійснення нарахувань та/або виплат за виконавчим документом - вказати причини із посиланням на норми законодавства, повідомити чому при розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком застосовується розмір мінімальної пенсії станом на 01.01.2025, а не актуальний розмір мінімальної пенсії за віком станом на 01.01.2026.

28.01.2026 ГУ ПФУ листом №0300-0305-5/6895 надало відповідь про виконання рішення суду та додало розпорядження про перерахунок пенсії, довідку про розрахунок боргу.

Постановою державного виконавця ВПВР Новосада О.Ю. від 08.04.2026 у ВП №77592194 за невиконання судового рішення без поважних причин на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника ГУ ПФУ накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи таку постанову протиправною, ГУ ПФУ звернулося до суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачено пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (абзац 1 частини 4 статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною 4 статті 19 Закону № 1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктами 1 та 6 частини 5 статті 19 Закону № 1404-VІІІ визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина 8 статті 19 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац 1 частини 6 статті 26 Закону № 1404-VІІІ).

Як передбачено частиною 2 статті 63 Закону № 1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, виходячи з наведених норм, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для накладення штрафу на позивача стало нарахування пенсії ОСОБА_1 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком без зміни розміру розрахункової величини згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, що встановлено державним виконавцем.

З рішення ГУ ПФУ №907600124522 від 26.01.2026 видно, що розмір пенсії ОСОБА_1 , передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, - вісім мінімальних пенсій за віком з 01.03.2024 становить 18888,00 грн (2361 х 8), тобто, розмір пенсії обчислено з урахуванням прожиткового мінімуму у 2361,00 грн. Пенсія, передбачена статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі 18888,00 грн виплачувалася і з 01.01.2026.

Однак, 01.01.2026 набрав чинності Закон України від 03.12.2025 №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” (далі – Закон №4695-IX), статтею 7 якого установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, – 2595,00 грн.

Також з матеріалів справи слідує, що після накладення штрафу 20.04.2026 боржник ГУ ПФУ рішенням від 01.04.2026 №907600124522 здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розрахункової величини станом на 01.01.2026. Так, основний розмір пенсії позивачки визначений з урахуванням розміру прожиткового мінімуму у 2595,00 грн та становить 20760,00 грн (2595,00 х 8).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент прийняття постанови про накладення штрафу (08.04.2026) ГУ ПФУ неналежно виконало судове рішення. При цьому в матеріалах справи відсутні докази інформування державного виконавця щодо правових підстав непроведення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 у належному розмірі з 01.01.2026.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач (боржник) ухилився від повного та належного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №140/8039/24, а тому відповідач підставно виніс постанову від 08.04.2026 у виконавчому провадженні №77592194 про накладення штрафу на ГУ ПФУ у розмірі 5100,00 грн.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 268, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі №140/5333/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ. В. Онишкевич

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 27 жовтня 2026 року.