Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №300/3857/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3857/26 пров. № А/857/42147/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Мандзія О.П.,

Суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Березюк Д.О.,

представника позивача Ковтун Н.О.,

представника відповідача Дроздюк У.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року про забезпечення позову у справі №300/3857/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі – апелянт, позивач) звернуся до суду з позовом до ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» про стягнення податкового боргу на суму 1042638,25 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 прийнято зустрічний позов ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Об`єднано вимоги зустрічного позову з первісним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» про стягнення коштів.

Адміністративну справу №300/3857/26 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

06.07.2026 від представника ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 заяву представника ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» про забезпечення позову - повернуто без розгляду.

08.07.2026 від представника ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

09.07.2026 від представника ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» надійшла заява про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначено, що державним виконавцем накладено арешт на всі рахунки ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС», а також на рахунки, які можуть бути відкриті у майбутньому, ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» фактично позбавлене можливості вільно розпоряджатися власними коштами та здійснювати поточну господарську діяльність. Такі обставини на думку позивача створюють реальну загрозу невиконання зобов`язань перед працівниками, контрагентами та державою, виникнення додаткових штрафних санкцій, втрати ділової репутації та завдання значних майнових збитків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 заяву про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчих документів, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2026 за №Ю-787988 0919У на суму 94152,05 грн (ВП №81405791) та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2026 за №Ю-7878988-0919У на суму 937057,00 грн (ВП №81395813) - до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі.

Забезпечуючи позов у цій справі, суд першої інстанції керувався тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2026 за №Ю-787988 0919У на суму 94 152,05 грн. (ВП№81405791) та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2026 за №Ю-787988-0919У на суму 937 057,00 грн. (ВП №81395813) - до набрання законної сили рішенням у даній справі. З позиції суду першої інстанції вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та не спричиняють негативних наслідків для інших осіб.

Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що така прийнята з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що аргументи позивача про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат є необґрунтованими, оскільки законодавцем визначені процедури по відновленню порушеного права, зокрема подання заяви за нововиявленими обставинами, поворот виконання судового рішення, повернення наявної переплати по податкам тощо.

У цій справі вимога про сплату боргу (недоїмки) за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.02.2026 №Ю-003220/2408 прийнята на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, акту документальної перевірки від 1188/09-19-24-08/41292820 від 27.01.2026 та рішення №003215/2408 .

За наявності у платника зобов`язань зі сплати ЄСВ та одночасно зобов`язань зі сплати податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами – сплата ЄСВ виконується у першу чергу, крім зобов`язань з виплати заробітної плати.

Відповідно до норм діючого законодавства, за наявності у платника заборгованості на кінець календарного місяця понад 10 гривень боржнику надсилається вимога про сплату боргу (недоїмки), яка є виконавчим документом. Вимога вважається узгодженою, якщо платник не провів оплату протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки), а також не повідомив орган ДПС за місцем основного обліку про її оскарження. У такому разі вимога про сплату боргу (недоїмки) передається до Державної виконавчої служби України. Оскаржувана вимоги про сплату боргу (недоїмки) є самостійним виконавчим документом і може бути пред`явлена до виконання органам державної виконавчої служби в будь-який час в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Стрибко Транс Сервіс» до заяви про забезпечення позову не було додано документів на підтвердження майнового стану.

Забезпечуючи позов, суд не обґрунтував того, що невжиття таких заходів, як зупинення стягнення на підставі оскаржуваного позивачем рішення, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для позивачки. Можливість настання негативних наслідків не підтверджена оцінкою судами будь-яких доказів. Так само суд не зазначив з посиланням на докази про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав позивачки з урахуванням постанови про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Стрибко Транс Сервіс» виключно в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Апелянт вважає, що заявником не доведено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача. Крім того, за змістом заяви, будь-яких пояснень чи обґрунтувань необхідності та доцільності застосування судом такого заходу забезпечення позову представником позивача не наведено, як і не підтверджено належними доказами можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав чи наявність очевидних ознак протиправності.

Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

Апелянт просив скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначив, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до постанов про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти та електронні гроші, що містяться на всіх відкритих рахунках та електронних гаманцях ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС», а також на рахунках та електронних гаманцях, які будуть відкриті після винесення відповідних постанов, у межах сум стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та інших платежів, передбачених законом.

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача у разі задоволення зустрічного позову. До моменту ухвалення рішення у справі державним виконавцем можуть бути вчинені виконавчі дії щодо примусового списання коштів з рахунків товариства, що призведе до фактичного виконання оскаржуваних вимог та настання негативних наслідків, усунення яких вимагатиме значних матеріальних витрат і тривалого часу.

Крім того, у разі подальшого примусового виконання спірних вимог існує реальний ризик стягнення з позивача не лише сум, правомірність яких є предметом судового розгляду, але й додаткових сум виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. У випадку задоволення позову повернення таких коштів потребуватиме вчинення додаткових юридичних дій та не забезпечить повного й оперативного відновлення порушених прав позивача.

Водночас сам факт відкриття провадження у цій адміністративній справі не є підставою для зупинення виконавчих проваджень. Таким чином, оскаржувані вимоги податкового органу продовжують перебувати на примусовому виконанні, а виконавчі дії фактично здійснюються незалежно від розгляду спору судом.

Застосований судом захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за оскаржуваними актами повністю відповідає вимогам ст. 151 КАС України.

Скаржник зазначає, що позивачем нібито не доведено належними доказами ускладнення виконання рішення суду. Проте сам факт ініціювання примусового стягнення суми понад 1 мільйон гривень (сукупно за двома вимогами) та відкриття виконавчих проваджень із накладенням арешту на рахунки є очевидною і реальною загрозою для господарської діяльності будь-якого суб`єкта господарювання. Заходи забезпечення є превентивними та спрямовані саме на попередження негативних незворотних наслідків до вирішення спору по суті.

Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог та є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення ефективності виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року є законною, обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 про забезпечення позову. Додатково пояснила, що податковим органом повідомлено Городеньківський відділ державної виконавчої служби про неузгодженість податкового боргу у зв`язку з його оскарженням, а тому необхідності забезпечувати позов немає.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу від 10.07.2026 у цій справі – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти».

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Так, апеляційним судом за допомогою системи «Електронний суд» з`ясовано, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-787988-0919У від 22.04.2026 на суму 94152,05 грн; а також вимогу №Ю-787988-0919У від 20.05.2026 на суму 937057,00 грн.

На підставі вказаних вимог старшим державним виконавцем Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерство юстиції України відкрито виконавчі провадження ВП №81405791, ВП №81395813 відповідно.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законі України «Про виконавче провадження» відсутній механізм зупинення виконання вказаної вимоги до ухвалення судового рішення по суті.

На переконання колегії суддів, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 червня 2021 року у справі №440/4294/20, від 25 листопада 2022 року у справі №240/24146/21, від 06 грудня 2022 року у справі №240/37865/21, від 07 грудня 2022 року у справі №440/4901/21.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи відсутність у Законі України «Про виконавче провадження» механізму зупинення виконання вказаної вимоги до ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заяви про забезпечення позову та, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 150, частини 1 статті 151 КАС України, задоволення її шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.12.2022 у справі №240/37865/21, від 25.11.2022 у справі №240/24146/21, від 14.12.2023 у справі №240/26583/23, від 16.07.2024 у справі №240/40188/21, від 07.12.2022 у справі №440/4901/21, від 29.12.2025 у справі №520/3714/25, від 13.01.2026 у справі №240/12088/25.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

З огляду на викладене за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.

Апеляційний суд враховує той факт, що решт на всі рахунки ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС», а також на рахунки, які можуть бути відкриті у майбутньому, ТОВ «СТРИБКО ТРАНС СЕРВІС» фактично може позбавити можливості вільно розпоряджатися власними коштами та здійснювати поточну господарську діяльність. Такі обставини створюють реальну загрозу невиконання зобов`язань перед працівниками, контрагентами та державою, виникнення додаткових штрафних санкцій, втрати ділової репутації та завдання значних майнових збитків.

До того ж, застосування процедури примусового стягнення податкового боргу, який був не узгоджений у зв`язку з судовим оскарженням, додатково підтверджує необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що аргументи апеляційної скарги про неправильність зробленого судом першої інстанції висновку є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що у справі правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст. 2, 150, 154, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 10.07.2026 у справі №300/3857/26.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддяО. П. Мандзій

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Повне судове рішення складено 27.10.26