Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №676/3444/24 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №676/3444/24

Суддя: Гринчук Р. С.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/3444/24

Провадження № 22-ц/820/2185/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

з участю учасників справи та їх представників,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року, суддя Шевцова Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – виконавчий комітет Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 ; позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; стягнути зі ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення ними повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є рідною бабою малолітнього ОСОБА_3 , який народився від спільного проживання її сина, ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу. У сім`ї ОСОБА_5 проживав також син ОСОБА_1 від першого шлюбу, ОСОБА_4 .

24 січня 2023 року ОСОБА_5 було мобілізовано до лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_3 він загинув. До дня смерті ОСОБА_5 діти перебували на його утриманні.

01 листопада 2023 року ОСОБА_1 залишила дітей, які відтоді проживають з нею та її чоловіком, ОСОБА_6 .

Відповідачка не бере участі у вихованні синів, не виявляє інтересу до їхнього життя і навчання, не надає матеріальної допомоги, не забезпечує їх харчуванням та доглядом. Діти не бажають спілкуватися та проживати з матір`ю.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року позов задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 разом з бабусею, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 травня 2024 року та до повноліття дітей.

Додатковим рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3633,60 грн.

Додатковим рішенням цього ж суду від 10 грудня 2024 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позов у частині позбавлення батьківських прав суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання синів, що є підставою для застосування до неї такого заходу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції в частині позбавлення її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

Зазначила, що суд першої інстанції не врахував похилого віку ОСОБА_2 та не встановлював стану її здоров`я.

Вказала, що з січня до вересня 2023 року вона забезпечувала дітей самостійно, орендувала квартиру, відводила молодшого сина до школи, у разі хвороби дітей забезпечувала їх лікування з відвідуванням лікарів та придбанням ліків, проводила з ними вільний час, перераховувала кошти на банківську картку старшого сина, поповнювала мобільні рахунки дітей, оплачувала одяг, взуття, продукти харчування та ліки. На підтвердження цього до апеляційної скарги додала виписки з банківських карток.

Ствердила, що діти переїхали до позивачки у листопаді 2023 року за її згодою. Після переїзду вона періодично телефонувала їм, приходила до школи, передавала речі, солодощі та кошти, перераховувала ОСОБА_2 отримані нею аліменти на утримання молодшого сина, а також власні кошти. Дітей самих удома залишала лише один раз, коли їздила до лікарні до своєї матері.

Зауважила, що жодних заходів впливу чи попередження відносно неї з боку відповідних державних органів не застосовувалося, що є підтвердженням обставин про відсутність систематичного та свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків. При цьому, суд мав можливість відмовити в позові, попередивши її про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Зазначила, що додані до апеляційної скарги банківські документи до суду першої інстанції не було подано, причини їх неподання ОСОБА_1 не навела. За змістом ці документи не підтверджують витрачання власних коштів відповідачки на потреби дітей.

З листопада 2023 року відповідачка дітей не утримувала. Після загибелі ОСОБА_5 матір дітей не підтримала, не вітала їх з днем народження, а отримані на утримання сина ОСОБА_7 аліменти перерахувала їй лише частково.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові в цій частині, змінено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 01 липня 2026 року постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_2 щодо поведінки ОСОБА_1 , використання нею аліментів не за цільовим призначенням. Судом не було надано належної оцінки думці дітей щодо позбавлення матері батьківських прав, висловленій органу опіки та піклування та суду першої інстанції, висновку органу опіки та піклування. Не враховано, що саме лише заперечення відповідачки проти позову не є достатньою підставою для відмови в позбавленні батьківських прав.

Рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

В судовому засіданні відповідач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивач та її представник в суді проти апеляційної скарги заперечили, підтримали рішення суду першої інстанції.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримав оскаржуване судове рішення.

Прокурор в суді просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син, ОСОБА_3 . ОСОБА_2 і ОСОБА_6 є бабою та дідом ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 у порядку мобілізації був призваний на військову службу до Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час виконання обов`язків військової служби в АДРЕСА_2 .

З листопада 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають разом із бабою ОСОБА_2 і дідом ОСОБА_6 у житловому будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 проживає окремо від дітей.

Наказом служби у справах дітей Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 09 лютого 2024 року №4/2024-ОД забезпечено тимчасове влаштування дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які залишилися без батьківського піклування, в сім`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 квітня 2023 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 17 лютого 2023 року.

Згідно з довідками відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському від 09 лютого 2024 року №25.1-46/16162 та від 15 березня 2024 року №25.1-45/30739, ОСОБА_5 сплачено на користь ОСОБА_1 аліменти: у вересні 2023 року – 32166,23 грн, у грудні 2023 року – 16960,53 грн, у січні 2024 року – 22335,12 грн, у лютому 2024 року – 27485,43 грн, у березні 2024 року – 6387,14 грн.

З отриманих аліментів ОСОБА_1 перерахувала ОСОБА_2 08 грудня 2023 року 11950 грн, 25 грудня 2023 року 4000 грн, 17 січня 2024 року 12000 грн, 13 лютого 2024 року 6318,25 грн. Зокрема, з утриманих у січні 2024 року із грошового забезпечення ОСОБА_5 аліментів у сумі 22335,12 грн, ОСОБА_1 перерахувала ОСОБА_2 12000 грн.

За результатами перевірки цільового витрачання аліментів, проведеної органом опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради (лист від 03 квітня 2024 року №5/02-25-766) встановлено, що ОСОБА_1 перераховувала аліменти на картку ОСОБА_2 , в якої проживає дитина, не в повному обсязі, що свідчить про нецільове використання частини аліментів, а з наданих нею чеків неможливо встановити, чи витрачалися кошти на ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою Кам`янець-Подільського ліцею №15 від 09 травня 2024 року №02-03/159, з 01 листопада 2023 року вихованням ОСОБА_3 займається бабуся ОСОБА_2 , яка щодня приводить його на навчання та забирає, повністю забезпечує його матеріально, відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_1 контакту з ліцеєм не підтримує, з викладачами не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_8 (директор ліцею), ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 підтвердили, що після мобілізації ОСОБА_5 відповідачка часто залишала дітей самих удома без їжі, приходила додому пізно вночі або вранці, діти після навчання ходили до баби та діда, а з листопада 2023 року постійно проживають у них. Відповідач дітей не відвідує, матеріальної допомоги не надає, на похорон ОСОБА_5 не прийшла.

Відповідно до психологічного висновку за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 від 24 травня 2024 року, мати ОСОБА_1 відсутня у житті сина та викликає у нього негативні почуття, осуд та неприйняття.

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 20 червня 2024 року №174, визнано доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висловили небажання проживати з матір`ю, оскільки вона не піклується про них належним чином, постійно залишає їх одних у зачиненій квартирі, та бажання проживати в сім`ї баби і діда.

Заслухані судом першої інстанції діти пояснили, що умови їхнього життя погіршилися після призову батька до лав Збройних Сил України, коли мати змінила місце проживання та переїхала до іншої квартири.

Неповнолітній ОСОБА_4 зазначив, що за висловлення ним незгоди з переїздом відповідачка вдарила його.

Діти підтвердили систематичне залишення їх самих удома без їжі та нагляду, що інколи тривало по декілька днів поспіль, через що вони після навчання змушені були звертатися по допомогу до баби та діда. Діти також пояснили, що мати не надає їм жодної матеріальної допомоги, та висловили категоричне небажання проживати з нею.

15 березня 2024 року за заявою ОСОБА_1 державним виконавцем винесено постанову про повернення їй виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_7 за відсутності заборгованості.

Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини 17 червня 2024 року ОСОБА_1 проти позбавлення її батьківських прав заперечувала. Свої заперечення вона підтримала і в ході розгляду справи судами усіх інстанцій.

Як пояснила допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_8 , ОСОБА_1 приходила до ліцею, де навчається ОСОБА_3 , передавала йому солодощі, однак дитина виходити до матері не захотіла.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі №361/2014/22 (провадження №61-9249св24)).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні основних інтересів дитини необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслив, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2026 року у справі №671/2114/24 (провадження №61-6858св25)).

Відповідно до частин четвертої – шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі №685/511/19).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частини друга, третя статті 171 СК України). Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі №183/32/22).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №466/9380/17 (провадження №61-2175св20)).

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21 (провадження №61-8918сво23), якщо право на позов існувало на момент звернення до суду, то спір має бути розглянутий по суті, й подальші зміни у спірних відносинах не можуть впливати на правовий результат вирішення спору.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів враховує, що з лютого до жовтня 2023 року, після мобілізації ОСОБА_5 та фактичного припинення сімейних відносин між ним і відповідачем, ОСОБА_1 неналежно виконувала свої батьківські обов`язки, оскільки залишала дітей самих удома, не забезпечувала їм належного догляду та харчування, а з листопада 2023 року участі у виховані синів, які перейшли проживати до баби та діда, приймає в недостатній мірі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що така поведінка відповідачки мала місце в період складних сімейних обставин, пов`язаних з мобілізацією батька дітей, розпадом сім`ї та конфліктом між нею та рідними ОСОБА_5 , зокрема, щодо майна та аліментів. При цьому, до 2023 року жодних відомостей про неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків матеріали справи не містять.

До адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, за вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не притягувалася, органами опіки та піклування, службою у справах дітей чи органами поліції щодо неї не застосовувалися попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей. Відомостей про зловживання відповідачкою алкогольними напоями, наркотичними засобами, про її аморальну поведінку матеріали справи не містять.

Пояснення неповнолітнього ОСОБА_4 про те, що мати вдарила його під час сварки щодо переїзду стосуються одиничного випадку та не свідчать про систематичне жорстоке поводження з дітьми, на яке позивачка як на підставу позову не посилалася.

Переїзд дітей з листопада 2023 року на проживання до ОСОБА_2 відбувся за згодою ОСОБА_1 , яка після цього добровільно частково перераховувала позивачці кошти на утримання дітей, відмовилася від примусового стягнення аліментів з ОСОБА_5 , вчиняла активні дії щодо побачення з молодшим сином у ліцеї, зверталася до поліції у зв`язку із вчиненням перешкод у спілкуванні з дітьми, послідовно заперечувала проти позбавлення її батьківських прав в органі опіки та піклування, суді першої інстанції, апеляційному та касаційному суді.

Неповне перерахування ОСОБА_1 аліментів, отриманих від ОСОБА_5 , на утримання сина ОСОБА_7 , що було встановлено органом опіки та піклування, свідчить про неналежне виконання матір`ю обов`язку щодо утримання дитини та її майнових прав, однак з урахуванням встановлених обставин саме по собі не є підтвердженням обставин щодо свідомого ухилення відповідачки від виховання дітей. Права дитини на утримання захищені рішенням суду першої інстанції про стягнення аліментів, яке набрало законної сили.

Наведене в сукупності вказує на те, що матір дітей не втратила до них інтересу і не самоусунулася остаточно від виконання батьківських обов`язків, а встановлені обставини її неналежної поведінки не досягли того рівня, за якого змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо.

Висновок органу опіки та піклування від 20 червня 2024 року №174 ґрунтується переважно на поясненнях позивачки та дітей, не містить оцінки обставин, які передували переходу дітей до сім`ї баби та діда, поведінки відповідачки після цього, а також можливості застосування щодо неї менш радикальних заходів впливу, зокрема попередження. При цьому, у висновку містяться лише посилання на обмежену кількість документів та на обставини, вказані саме ОСОБА_2 , що вказує на однобічність та неповноту дослідження обставин, на підставі яких орган опіки та піклування прийняв рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно двох синів. В той же час, у висновку відсутнє мотивоване обґрунтування необхідності застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав саме з урахуванням найкращих інтересів дітей, винної поведінки їх матері та можливості змінити ставлення відповідачки до виховання дітей шляхом застосування менш радикальних заходів, зокрема, попередження про необхідність зміни свого ставлення до дітей та встановлення відповідного контролю за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків.

За таких обставин, діючи у відповідності з вимогами частини шостої статті 19 СК України, колегія суддів вважає цей висновок недостатньо обґрунтованим і не погоджується з ним.

При цьому, колегія суддів враховує думку дітей, висловлену під час засідання комісії з питань захисту прав дитини та в суді першої інстанції, про небажання проживати з матір`ю, а також психологічний висновок від 24 травня 2024 року про негативне ставлення ОСОБА_3 до матері.

Водночас, на думку колегії суддів, таке ставлення дітей сформовано в умовах глибокої психологічної травми, пов`язаної із загибеллю батька, а також тривалого конфлікту між матір`ю та родиною батька.

Позиція дітей щодо небажання проживати з матір`ю реалізована рішенням суду першої інстанції про визначення місця їх проживання разом з бабою, яке не оскаржується.

Натомість, небажання дітей проживати з матір`ю саме по собі не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки таке позбавлення не змінить ні місця проживання дітей, ні умов їх виховання в сім`ї баби та діда, ні їх права на утримання, проте остаточно розірве правовий зв`язок синів з матір`ю та унеможливить відновлення їхніх стосунків у майбутньому. Застосування такого крайнього заходу не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.

Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин неналежного виконання відповідачкою батьківських обов`язків, колегія суддів вважає за необхідне попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_3 та покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням нею батьківських обов`язків. Оскільки ОСОБА_4 на час розгляду цієї справи апеляційним судом досяг повноліття, тому відсутні правові підстави для відповідного попередження відносно його виховання.

ОСОБА_1 має зважати на те, що залишення нею поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі №591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі №317/2256/22).

З урахуванням встановлених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині з попередженням відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання сина.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання яких додатковим рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача на користь держави в розмірі 3633,60 грн (1211,20 грн ? 3). Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено в частині двох вимог, з відповідачки на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн (1211,20 грн ? 2), а на користь позивачки – витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3333,33 грн (5000 грн ? 2/3).

Апеляційна скарга задоволена повністю, оскільки позивачка відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1816,80 грн має бути відшкодований їй з державного бюджету.

Враховуючи положення частини десятої статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе звільнити державу від відшкодування ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги та стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605,60 грн (2422,40 грн – 1816,80 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покласти на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків стосовно сина.

В решті рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 листопада 2024 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

В решті додаткове рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2024 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3333,33 грн.

В решті додаткове рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай

Оригінал: reyestr.court.gov.ua