Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №686/22000/24
Суддя: Янчук Т. О.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/22000/24
Провадження № 22-ц/820/1447/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Костенка А.М.,
секретар Шевчук Ю.Г.,
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2026 року (суддя Стефанишин С.Л.) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,
в с т а н о в и в :
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Позовну заяву мотивував тим, що 16 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240000000219 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України (замах на умисне вбивство).
Цього ж дня 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 був затриманий.
17 серпня 2018 року старший слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Хмельницькій області Вощина С.Р. повідомив ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у незакінченому замаху на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
18 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12 жовтня 2018 року, без визначення розміру застави, що підтверджується копією ухвали, того ж дня закордонний паспорт ОСОБА_1 передано на зберігання органам поліції.
Ухвалами слідчих суддів від 10.10.2018 року, 29.11.2018, 12.12.2018 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено сукупно по 17 грудня 2018 року.
06 грудня 2018 року ОСОБА_1 вручено змінену підозру, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
13 грудня 2018 року ОСОБА_1 вручено обвинувальний акт, згідно із яким підозрюваному ставилося у вину кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто незакінченого замаху на вчинення умисного вбивства.
Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 17 грудня 2018 року змінено щодо ОСОБА_1 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням ряду процесуальних обов?язків, зокрема, не відлучатися цілодобово з місця простійного проживання, здати на зберігення документи для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю, що підтверджується копією ухвали суду.
20 грудня 2018 року на виконання ухвали суду відносно ОСОБА_1 застосовано електронний засіб контролю, що підтверджується листом ГУНП від 20.12.2018 року № 3746/121/25-2018.
Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 14.02.2019 року продовжено дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але визначено обов?язок перебувати вдома не цілодобово, а в період з 21.00 год до 07.00 години. Інші обов?язки, у тому числі, щодо потреби носити електронний браслет, залишено без змін.
Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 11.04.2019 року продовжено дію попереднього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але вирішено зняти електронний засіб контролю. Того ж дня, із ОСОБА_1 знято електронний браслет.
Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 04.06.2019 року ОСОБА_1 змінено запобіжний захід із домашнього арешту на особисте зобов?язання.
Справа тривалий час розглядалася місцевим судом і ОСОБА_1 численну кількість разів був змушений прибувати до суду.
Вироком Кам`янець -Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року, який залишено без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 січня 2024 року, ОСОБА_1 було виправдано за недоведеністю складу кримінального правопорушення.
Позивач зазначає, що п`ять з половиною років безпідставно перебував під слідством та судом, що є підставою для відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди відповідно до закону.
Посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» статті 1167,1176 ЦК України зазначив, що розмір моральної шкоди в внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності складає 2000 000,00 грн., а розмір завданої йому майнової шкоди становить 170799 євро - це втрачений заробіток за роботу за кордоном на морських суднах Крюїнгової компанії Джон Т Есбергер.
З огляду на наведене позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 2 000 000 грн., заподіяну внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Стягнути з Державного бюджету України на його користь заробіток у розмірі 170 799 євро, втрачений внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Вирішити питання судових витрат.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн. та втрачений заробіток у розмірі 170799,00 євро.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач п`ять з половиною років безпідставно перебував під слідством та судом, що є підставою для відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Встановивши, що позивач перебував під слідством і судом 54 місяці (з 16.08.2018 року по 26.04.2021 року) суд дійшов висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000,00 грн.
При стягненні на користь позивача матеріальної шкоди, а саме втраченого заробітку, суд першої інстанції керувався тим, що з моменту затримання 16.08.2018 року до ухвалення рішення апеляційним судом 26.04.2021 року, позивач не міг продовжити дію договору про працевлаштування моряка, який був припинений з вересня 2018 року, у зв`язку з чим не отримував щомісячної заробітної плати в розмірі 5335 євро яка передбачена договором про працевлаштування моряка від 31.12.2015 року, що є достатньою підставою для стягнення на його користь з Державного бюджету втраченого заробітку в розмірі 170 799,00 євро.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині моральної шкоди змінити, та у цій частині позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання судових витрат, зокрема, щодо стягнення з відповідачів вартості проведеної за клопотанням позивача судової психологічної експертизи.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши факт незаконного кримінального переслідування позивача та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, без належного мотивування зменшив її розмір із заявлених 2 000 000 грн. до 500 000 грн. При цьому суд не врахував виняткову тривалість кримінального переслідування понад п`ять з половиною років, а це 64 місяці. Позивачу, було висунуто звинувачення у незакінченому замаху на вчинення умисного вбивства, а саме протиправного заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якої передбачає можливість позбавлення волі від 10 до 15 років або довічно. Незаконне інкримінування невинуватій людині такого злочину є одним із найбільш тяжких посягань держави на основоположні права і свободи людини, що тягне за собою глибокі, тривалі моральні страждання та часто спричиняє незворотні наслідки.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом чотирьох місяців перебував під вартою, згодом після зміни запобіжного заходу із тримання під вартою під домашнім арештом із застосуванням електронного засобу контролю. Також відносно ОСОБА_1 провадилися негласні слідчо-розшукові дії, відбувалося втручання у таємницю спілкування, під час яких невизначене коло осіб мали змогу таємно стежити за ОСОБА_1 , прослуховувати його розмови, оглядати зміст його мобільного телефону, що свідчить про істотне обмеження його права на таємницю спілкування, та був поміщений до психіатричного закладу для проведення експертизи, що саме по собі є неприємним явищем, що принижує людську гідність.
Обвинувачення у вчиненні умисного вбивства спричинило різке порушення або й втрату соціальних зв`язків, суспільний осуд, ізоляцію особи у суспільстві, соціальне відторгнення з боку друзів, знайомих, колег. Таке відчуження мало глибоко травмуючий характер, спричинило суттєве погіршення його репутації, професійної кар`єри моряка, яка вимагає високого рівня спеціалізованих знань, постійного підтвердження кваліфікації та безперервної практики.
Для встановлення обсягу моральної шкоди у справі проведено судову психологічну експертизу, за результатами якої визначено орієнтовний розмір компенсації на рівні близько 3 000000 грн. Водночас суд, присуджуючи лише 500 000 грн., не навів жодного мотивованого аргументу щодо незгоди з висновком експерта, не зазначив, у чому саме полягає його необґрунтованість чи неповнота, не оцінив цей доказ у сукупності з іншими доказами у справі, фактично залишив його поза увагою при визначенні розміру відшкодування
Суд, частково задовольнивши позовні вимоги, не вирішив питання про пропорційне відшкодування витрат на проведення судової психологічної експертизи в сумі 16 281,60 грн. Такий підхід суперечить принципу розподілу судових витрат залежно від результатів розгляду спору. У разі зміни апеляційним судом розміру відшкодування моральної шкоди підлягає відповідному перегляду й питання компенсації понесених витрат на експертне дослідження.
29 травня 2026 року Хмельницька обласна прокуратура звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24.04.2026 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції, стягуючи 500 000 грн. моральної шкоди, фактично обмежився констатацією факту перебування позивача під слідством і судом протягом 54 місяців, однак не встановив конкретних обставин, які б свідчили про характер, обсяг та інтенсивність моральних страждань позивача.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували погіршення психоемоційного стану, втрату соціальних зв`язків, необхідність лікування чи інші негативні наслідки немайнового характеру. Всупереч вимогам статей 23 ЦК України, 81, 89 ЦПК України та роз`ясненням, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.2005, суд не навів мотивів, з яких визначив саме суму 500 000 грн.
Не відповідає фактичним обставинам справи і висновок суду щодо стягнення втраченого заробітку. Стягуючи на користь позивача 170 799 євро втраченого заробітку, суд неправильно застосував статтю 4 Закону №266/94-ВР, відповідно до якої розмір сум, які підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Позивач не був відстороненим від посади та не відбував кримінальне покарання, або виправні роботи як адміністративне стягнення, отже у нього не виникло право на відшкодування втраченого заробітку.
Навіть за наявності підстав для компенсації матеріальної шкоди суд не мав правових підстав визначати її розмір виходячи з умов трудового контракту моряка від 31.12.2015. Вказаний документ містить лише розмір винагороди за місяць роботи та не підтверджує фактичний середньомісячний заробіток позивача у період, що передував кримінальному переслідуванню. Позивач фактично працював по два місяці, а два місяці перебував в Україні, що може свідчити про відпрацьовані ним лише 6 місяців у рік, а не 12 місяців, які взяті судом для розрахунку його середньомісячної заробітної заробітної плати.
Крім того, позивач не надав податкових декларацій або інших документів, які б підтверджували фактично отримані доходи та сплату податків із доходів, одержаних за кордоном. Рішення суду в частині стягнення 170799 євро втраченого заробітку на користь позивача, в супереч с. 81 ЦПК України винесено на припущеннях про отримання позивачем щомісячної заробітної плати за період з 16.08.2018 по 26.04.221, а не реальної заробітної плати за відпрацьовані місяці.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2026 року без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури, ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Прядун Р.В. підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги Хмельницької обласної прокуратури заперечував, просив її відхилити.
Представник Хмельницької обласної прокурату Ленчик В.М. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити без задоволення.
Представник Державної казначейської служби України в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги прокуратури, просила її задовольнити, заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила її відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що 16 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240000000219 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України (замах на умисне вбивство), що підтверджується копією рапорту поліцейського та витягу з ЄРДР.
16 серпня 2018 року ОСОБА_1 був затриманий.
17 серпня 2018 року старший слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи СУ ГУНП в Хмельницькій області Вощин С.Р. повідомив ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у незакінченому замаху на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
18 серпня 2018 року щодо останнього, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 12 жовтня 2018 року, без визначення розміру застави, що підтверджується копією ухвали.
Ухвалами слідчих суддів від 10.10.2018 року, 29.11.2018, 12.12.2018 року дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено сукупно по 17 грудня 2018 року.
06 грудня 2018 року ОСОБА_1 вручено змінену підозру, згідно якої змінено кваліфікацію на більш тяжкий злочин, а саме, на незакінчений замах на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
13 грудня 2018 року останньому, вручено обвинувальний акт, згідно із яким підозрюваному ставилося у вину кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 17 грудня 2018 року змінено щодо ОСОБА_1 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням ряду процесуальних обов?язків, зокрема, не відлучатися цілодобово з місця простійного проживання, здати на зберігення документи для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю.
20 грудня 2018 року на виконання ухвали суду відносно ОСОБА_1 застосовано електронний засіб контролю, що підтверджується листом ГУНП від 20.12.2018 року № 3746/121/25-2018.
Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 14.02.2019 року продовжено дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але визначено обов?язок перебувати вдома не цілодобово, а в період з 21.00 год до 07.00 години. Інші обов?язки, у тому числі, щодо потреби носити електронний браслет, залишено без змін.
Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 11.04.2019 року продовжено дію попереднього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, але вирішено зняти електронний засіб контролю,що підтверджується копією ухвали суду.
Того ж дня, із ОСОБА_1 знято електронний браслет, що підтверджується листом ГУНП від 11.04.2019 року № 469/121/25-2019.
Ухвалою Кам?янець-Подільського районного суду від 04.06.2019 року змінено щодо ОСОБА_1 запобіжний захід із домашнього арешту на особисте зобов?язання.
Справа тривалий час розглядалася місцевим судом і ОСОБА_1 численну кількість разів був змушений прибувати до суду, що підтверджується повідомленнями про судові виклики.
Вироком Кам?янець-Подільського районного суду від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 було виправдано за недоведеністю складу кримінального правопорушення. Запобіжний захід при ухваленні вироку – не застосовувався.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09.01.2024 року апеляційну скаргу прокурора було відхилено, вирок суду першої інстанції, залишено без змін.
Згідно висновку судової психологічної експертизи №1188/24-26 від 03.11.2025 року обставини, які досліджувалися у справі завдали ОСОБА_1 моральних страждань, а саме внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні по обвинуваченні його за ознаками частини3 статті15, п.7 ч2 статті 115 КК,України. Орієнтовний розмір відшкодування нанесеної ОСОБА_2 моральної шкоди з психологічної точки зору може дорівнювати грошовому еквіваленту в 360 мінімальних заробітних плат.
На підтвердження свого працевлаштування позивачем надано договір про працевлаштування моряка дата 31.12.2015 року у м.Гамбург та погоджено що він вступає в силу з 01.01.2016 року, частина 1. З даного договору вбачається, що роботодавцем є Крюїнгова компанія «Ессбергер» ТОВ Палмайле,45, назва судна:Крістіан Ессбергер, працівник ОСОБА_1 , посада головний механік, період працевлаштування постійний, загальна заробітна плата за місяць роботи 5335,00 євро, з яких 2439,00 євро основна заробітна плата, 943,00 євро оплата за місячний овертайм, 1424,00 євро оплата за чин, 475 євро надбавка за чин (а.с.137 т.1)
Як вбачається із листа від 18.04.2024 року ТОВ «Крюїнгові послуги «Ессбергер», позивач працював у цій компанії. Даним листом підтверджено морський стаж на суднах компанії починаючи з 2013 року, крайня дата 08.03.2018 року по 11.06.2018 рік судно ОСОБА_3 . Крім того в даному листі зазначається, що ОСОБА_1 мав приступити до виконання трудових обов`язків з вересня 2018 року. Однак на той час він був недоступний і зв`язок з ним було втрачено, тому не змогли його працевлаштувати надалі (а.с.150 -151 т.1).
Згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахування доходу, нарахованого податку станом на 12.04.2024 року ОСОБА_1 , у 2,3 та 4 кварталах 2020 року працевлаштований ПрАТ «ВФС», отримував заробітну плату. У травні 2022 року ОСОБА_1 був працевлаштований у виконавчому комітеті Старокостянтинівської міської ради., а в серпні 2022 року військова академія, з вересня 2022 року по листопад 2023 року - військова частина (а.с.166-167 т.1).
Зазначені вищезазначені обставини підтверджуються доказами, які містять у матеріалах справі.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання на порушення положень цієї статті, має захищене позовом право на відшкодування. Підстави виникнення права на відшкодування шкоди фізичній особі пов`язуються з незаконними діями посадових осіб незалежно від їх вини. Такими підставами є незаконне засудження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконне затримання, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів,що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування,прокуратури і суду» відповідно до положень ч.1 цього Закону підлягає відшкодуванню шкода,завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, передбачених ч.1 ст.1 цього Закону завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів,що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування,прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно п.п.1,2,4,5ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,досудового слідства,прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертається): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
Згідно положень ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені пунктом 1статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню,визначається з урахуванням заробітку,не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи(посади),за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Статтею 4 Закону також передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України, та повинна бути застосована судом при вирішенні даної справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом.
Судом встановлено, що позивач перебував під слідством та судом починаючи з 16.08.2018 року (час затримання) по 09.01.2024 року (постановлення ухвали Хмельницьким апеляційним судом).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на користь позивача з держави України 500 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на таке відшкодування, оскільки щодо нього набрав законної сили виправдувальний вирок у кримінальному провадженні. При цьому, під час незаконного перебування під слідством та судом, ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленої державою на час розгляду справи з розрахунку перебування позивача 54 місяців (16.08.2018 року по 26.04.2021 рік) під слідством та судом.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року (справа №686/23731/15-ц), законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження№ 61-7643св20).
При цьому, встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, але суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, суд першої інстанції вважав, що такий слід рахувати, починаючи з 16.08.2018 року (повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень) по 26.04.2021 року (постановлення виправдувального вироку Кам`янець -Подільським міськрайонним судом), що становить 54 місяці.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що у період з 26.04.2021 року по 09.01.2024 рік (постановлення Хмельницьким апеляційним судом ухвали про залишення виправдувального вироку без змін), судовий процес з розгляду кримінальної справи продовжувався, при цьому позивач зберігав статус обвинуваченого та був наділений відповідними правами та процесуальними обов`язками до часу набрання остаточним виправдувальним вироком у справі законної сили 09.01.2024 року.
Отже, незаконне кримінальне переслідування позивача, що завдало йому моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок держави, тривало з 16.08.2018 року до набрання виправдувальним вироком законної сили – 09.01.2024 року, тобто 64 місяці 24 дні.
Розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом, відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», становив 8647 грн.
Враховуючи, що гарантована законом сума відшкодування моральної шкоди становить один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 8647 грн, розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача в користь позивача становить 560 325,60 грн., що є мінімальним розміром відшкодування відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та при цьому, з урахуванням того, що позивач протягом чотирьох місяців перебував під вартою, згодом після зміни запобіжного заходу із тримання під вартою під домашнім арештом із застосуванням електронного засобу контролю, також відносно ОСОБА_1 провадилися негласні слідчо-розшукові дії, відбувалося втручання у таємницю спілкування, під час яких невизначене коло осіб мали змогу таємно стежити за ОСОБА_1 , прослуховувати його розмови, оглядати зміст його мобільного телефону, що свідчить про істотне обмеження його права на таємницю спілкування, та був поміщений до психіатричного закладу для проведення експертизи, на думку колегії суддів, відшкодування моральної шкоди в розмірі 800 000,00 грн. буде відповідає вимогам розумності, справедливості, є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не призводить до його збагачення.
Апеляційним судом висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №1188/24-26 від 03.11.2025 року не враховується, оскільки такий доказ ґрунтується на припущеннях, містить посилання на орієнтований розмір спричиненої моральної шкоди.
Щодо позову в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді неотриманої заробітної плати за роботу у компанії ТОВ Крюїнгові послуги «Ессбергер» в ромірі 170 399 євро, то ОСОБА_1 посилався на те, що ним з часу затримання 16.082018 року по 21.04.2021 року не було отримано заробітну плату 170 799 євро.
При цьому зазначав, що у випадку відсутності кримінальної справи і не перебування його під судом, продовжував би роботу та отримував би щомісячну заробітну плату в розмірі 5335,00 євро відповідно до договору про працевлаштування моряка від 31.12.2015 року.
У наведених у статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» випадках громадянинові відшкодовують (повертаються) також заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Так, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 надано договір про працевлаштування моряка дата 31.12.2015 року у м.Гамбург та погоджено що він вступає в силу з 01.01.2016 року, частина 1. Частину 2 такого договору суду не надано. З даного договору вбачається, що роботодавцем є Крюїнгова компанія «Ессбергер» ТОВ Палмайле,45, назва судна:Крістіан Ессбергер, працівник ОСОБА_1 , посада головний механік, період працевлаштування постійний, загальна заробітна плата за місяць роботи 5335,00 євро, з яких 2439,00 євро основна заробітна плата, 943,00 євро оплата за місячний овертайм, 1424,00 євро оплата за чин, 475 євро надбавка за чин (а.с.137 т.1).
Проте, із наданого листа компанії Крюїнгові послуги «Ессбергер» від 18.04.2024 року, який надано на підтвердження стажу моряка, вбачається що станом починаючи з 07 лютого 2015 року ОСОБА_1 періодично залучався компанією до роботи на різних суднах не тільки судно ОСОБА_4 , як зазначенно в даному договорі, станом з 08.03.2018 року по 11.06.2018 рік було судно ОСОБА_3 , починаючи з 2016 року позивач перебував на інших посадах 2/м, а не як зазначено в наданому договорі про працевлаштування головний механік.
За інформацією даної компанії ОСОБА_1 мав приступити до виконання трудових обов`язків з вересня 2018 року, у зв`язку з тим, що зв`язок з ним було втрачено, тому не змогли його працевлаштувати.
Проте чи могло б бути це працевлаштування запропоновано на тих умовах, які зазначено в договорі про працевлаштування моряка від 31.12.2015 року, із заробітною платою зазначеною в цьому договорі чи на інших умовах матеріали справи належних доказів не містять, позивачем теж не надано таких доказів.
Надані позивачем на підтвердження розміру отриманої заробітної плати, за період 2017 та 2018 рік виписки по рахунку в банку відкритими на ім`я ОСОБА_5 не підтверджують заробіток та інші грошові доходи, які позивач втратив внаслідок незаконних дій.
З огляду на зазначене, надавши правову оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження завданої йому шкоди у вигляді неотриманого заробітку за час його перебування під слідством і судом, з урахуванням принципу балансу ймовірностей, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування позивачу матеріальної шкоди в розмірі 170799 євро.
Колегія суддів вважає, що позивачем у частині розміру шкоди у вигляді неотриманого заробітку недоведено зазначених вимог, у зв`язку з чим у задоволені позову в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідачів витрат понесених позивачем на проведення судової психологічної експерти, то зважаючи на те, що такий доказ не враховано ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом, при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, тому такі витрати покладаються на позивача.
Судовий збір сплачений Хмельницькою обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги, зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню за рахунок держави в розмірі 11355 грн. в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –
у х в а л и в :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 800 000,00 грн. моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Компенсувати Хмельницькій обласній прокуратурі за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11355 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.
Судді Т.О. Янчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua