Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №677/1751/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/1751/25

Провадження № 22-ц/820/1743/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

за участю апелянтки ОСОБА_1 та її представника адвоката – Киричука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року (суддя Васільєв С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Антонінського ліцею Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Антонінського ліцею Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що згідно з наказом Антонінського ліцею Антонінської селищної ради, Хмельницького району, Хмельницької області від 04.01.2021 року вона була прийнята на роботу заступником директора з виховної роботи, а з 02.09.2024 року вихователем для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом.

ОСОБА_1 посилалася на безпідставність застосування відповідачем відносно неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оформленого наказом 13.06.2025 року №49-в.

На думку позивачки, підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності відсутні, оскільки вона не порушувала трудової дисципліни.

Крім того, зазначає, що їй не було запропоновано надати письмові пояснення, що свідчить про порушення вимог ст. 149 КЗпП України.

Вважає, що наказ про оголошення догани є наслідком того, що між директором навчального закладу та нею виник конфлікт з приводу того, щоб позивач відмовилася від зайняття посади заступника директора з виховної роботи, а залишилася тільки на посаді вихователя для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом.

Вказує, що їй оголошено догану за порушення розділу 2 та 5 Посадової інструкції вихователя супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом. Розділ 1 посадової інструкції містить 6 пунктів, а розділ 2-10 пунктів. Однак у наказі про оголошення догани не наведено, які конкретно підпункти розділів посадової інструкції нею було порушено.

Із оскаржуваного наказу про оголошення догани не вбачається, звідки взята інформація про несупровід учнів, вказаних в оскаржуваному наказі.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ від 13.06.2025 №49-в «Про оголошення догани ОСОБА_2 ».

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з факту доведеності обставин щодо неналежного викладання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, що мав місце 13.06.2025 року. Водночас, щодо іншого порушення 09.05.2025 року, то таке порушення не знайшло своє підтвердження. Крім того, відповідачем порушено строк для застосування дисциплінарного стягнення, за подією, яка мала місце 09.05.2025 року (стаття 148 КЗпП України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки, викладені у рішенні суду про відмову у задоволенні позовних вимог, не відповідають встановленим обставинам справи.

Суд фактично визнав ряд порушень які відповідач допустив при оголошенні позивачу догани, але безпідставно визнав їх незначними та не врахував при прийнятті рішення. Рішення суду обгрунтоване лише свідченнями свідків, які є працівниками ліцею а тому є заінтересованими особами у даній справі, водночас не надав належної оцінки поясненням позивачки та показанням свідка ОСОБА_3 , яка підтвердила, що учениця ОСОБА_4 була залишена в ліцеї за попередньою домовленістю з позивачкою та очікувала повернення автобуса, не перебуваючи у розгубленому чи пригніченому стані.

Неправильним є також висновок суду щодо моменту виявлення дисциплінарного проступку та дотримання строку, передбаченого статтею 148 КЗпП України. На думку апелянтки, місячний строк має обчислюватися з моменту, коли роботодавцю стало відомо про обставини відповідного порушення, а не формально з дати складання акта. При цьому у справі зазначено, що директору ліцею було відомо про факт залишення учня в ліцеї ще 09.05.2025 року, тоді як дисциплінарне стягнення застосовано пізніше.

Позивачу було оголошено догану за порушення розділу 2 та 5 Посадової інструкції вихователя супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом. Розділ 1 посадової інструкції містить 6 пунктів, а розділ 2-10 пунктів. Однак у наказі про оголошення догани не наведено які конкретно підпункти розділів посадової інструкції ОСОБА_1 було порушено.

Отже висновок суду що оголошення догани позивачеві відбулося відповідно до вимог КЗпПІУкраїни є помилковим, через ряд порушень норм КЗпПУ при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.

В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 та її представник адвокат Киричук С.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судових повісток. Від представника Антоніського ліцею Антонівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області адвоката Хомяка О.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його зайнятістю в іншому розгляді справи.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Оскільки причина неявки представників відповідача колегією суддів визнана не поважною, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді вихователем для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом Антоніського ліцею Антоніської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

Відповідно до п.3-4 розділу І посадової інструкції вихователя для супроводу дітей під час перевезення шкільним автобусом (затвердженої наказом директора Антонінського ліцею від 02.09.2024, позивач копію отримала 02.09.2024) основним призначенням посади вихователя є супровід дітей під час перевезення шкільним автобусом до ліцею і назад додому після завершення занять; нагляд за дітьми в період посадки, перебування їх у транспортному засобі, висадки і супровід до ліцею (а.с. 58-60).

Згідно п.2.1 посадової інструкції вихователя для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом (затвердженої наказом директора Антонінського ліцею від 12.05.2025, позивач з такою ознайомилась та копію отримала 19.05.2025) основним призначенням посади вихователя є супровід учнів під час перевезення автобусом закладу освіти до закладу і назад додому після завершення занять, організація учнів та нагляд за ними в період посадки, перебування їх у транспортному засобі, висадку і супровід до закладу освіти.

Відповідно до розділу V Інструкції вихователь для супроводу дітей під час перевезення автобусом закладу освіти несе дисциплінарну відповідальність:

- за неналежне виконання чи не виконання без поважних причин службових обов`язків, передбачених розділом 3 даної Інструкції, а також за порушення Правил внутрішнього розпорядку та Статуту закладу. Дисциплінарне стягнення у вшцевикладених випадках накладається наказом директора закладу після вимоги письмового пояснення із Дотриманням термінів, встановленими трудовим законодавством.

- за невиконання і/або несвоєчасне, недбале виконання своїх обов`язків, за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни, правил техніки безпеки і протипожежної безпеки, за порушення трудової дисциплінці бути застосовано один із видів стягнення: догана, звільнення (а.с.56-57).

Наказом директора Антонінського ліцею Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 13.06.2025 №49-в оголошено догану вихователю для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом ОСОБА_2 за недбале виконання своїх посадових обов`язків, за порушення трудової дисципліни.

Наказ мотивований тим, що відповідно до розділу 2 і 5 Посадової інструкції вихователя для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом, основним призначенням посади вихователя є супровід учнів під час перевезення їх автобусом ліцею до закладу і назад додому після завершення занять, організація учнів та нагляд за ними в період посадки, перебування їх у транспортному засобі, висадку і супровід до закладу освіти і у зворотньому напрямі. В посадові обов`язки вихователя входить ведення щоденного дворазового обліку учнів, яких перевозимо шкільним автобусом. І тому є недопустимим те, що ми «забуваємо» учнів у навчальному закладі.

У наказі зазначено, що 13 червня 2025 року вихователем для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом ОСОБА_5 була залишена в ліцеї учениця 5-Б класу ОСОБА_4 , жителька с. Велика Салиха. Аналогічно, 10 травня було залишено учня 5-А класу ОСОБА_6 , жителя с. Закриниччя.

Наказом директора Антонінського ліцею Антонінської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 20.06.2025 №63/1 - в «Про внесення змін до наказу від 13.06.2025 року № 49-в», у зв`язку з необхідністю усунення невідповідностей та з метою виправлення технічної помилки в наказі від 13.06.2025 року № 49-в, внесено зміни в констатуючу частину наказу від 13.06.2025 № 49-в та викладено текст другого абзацу в новій редакції:

«Так, 13 червня 2025 року вихователем для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом ОСОБА_5 була залишена в ліцеї учениця 5-Б класу ОСОБА_4 , жителька с. Велика Салиха. Аналогічно, 9 травня було залишено учня 5-А класу ОСОБА_6 , жителя с. Закриниччя.

Підстава: Акт про порушення розділу 2 і 5 Посадової інструкції вихователя для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом № 28 від 12.05.2025.»

Згідно акту про порушення розділу 2 і 5 посадової інструкції вихователя для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом №1 від 12.05.2025, 9 травня 2025 року вихователька для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом ОСОБА_1 при забезпеченні перевезення учнів у зворотньому напрямку маршруту шкільного автобусу № 3 (Антоніни - с. Закриниччя ) був залишений в ліцеї учень 5-А класу ОСОБА_7 , житель с. Закриниччя.

Акт підписали директор ліцею ОСОБА_8 , секретар ліцею ОСОБА_9 та бабуся учня ОСОБА_10 .

Також в акті наявна графа із записом щодо ознайомлення ОСОБА_11 , однак її підпис відсутній, та зазначено «підписатись відмовилась».

Відповідно до акту про порушення розділу 2 і 5 посадової інструкції вихователя для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом №2 від 13.06.2025, 13 червня 2025 року вихователька для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом ОСОБА_1 при забезпеченні перевезення учнів у зворотньому напрямку маршруту шкільного автобусу № 3 (Антоніни - с. Мала Салиха ) була залишена в ліцеї учениця 5-Б класу Побережна Ангеліна, жителька с. Велика Салиха.

Акт підписали директор ліцею ОСОБА_8 , секретар ліцею ОСОБА_9 та мати учениці Юлія Побережна.

Також в акті наявна графа із записом щодо ознайомлення ОСОБА_11 , однак її підпис відсутній, та зазначено «підписатись відмовилась».

Наказом від 08.12.2025 №73-в у зв`язку з виправленням порушень, що стали підставою для дисциплінарного стягнення та відсутністю нових порушень трудової дисципліни, знято догану ОСОБА_2 від 13.06.2025 №49-в.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 (працює у ОСОБА_13 ліцеї) повідомила, що 13.06.2025 побачила, як учениця ОСОБА_14 класу ОСОБА_15 стояла на території ліцею сама та розгублена. Запитала у неї, що сталось, на що ОСОБА_15 повідомила, що її забули взяти в автобус; вони їздили в Хмельницький, при поверненні побігла в туалет, а коли вийшла – автобусу не було. Після цих слів вона порекомендувала ОСОБА_15 піти в приймальню ліцею.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_16 (працює вчителем у ОСОБА_13 ліцеї) повідомила, що особисто не була очевидцем ситуації з дитиною, але мала розмову з мамою дівчинки ОСОБА_17 , яка була обурена, що дитина пішла в туалет, а автобус поїхав. У дитини був стрес.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 (працює вчителем у ОСОБА_13 ліцеї) вказала, що особисто не була очевидцем події, проте перед цим бачила дитину ОСОБА_15 біля автобусу після вистави (була щасливою).

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 (працює вчителем у Антонінському ліцеї) повідомила, що була організатором поїздки 13.06.2025 у м.Хмельницький у театр ім.Старицького. Вказала, що, вийшовши з ліцею, побачила ОСОБА_15 , яка чекала автобуса; вона була щаслива, що були в театрі. Емоційно важкий стан не був у неї. Хвилин 5 була біля неї, розпитувала враження від поїздки. Потім ОСОБА_3 повернулась у ліцей, а дитина чекала на автобус.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_19 (водій автобуса у Антонінському ліцеї) вказав, що працює 5-й рік водієм шкільного автобуса. ОСОБА_1 слідкує за порядком і кількістю дітей. Коли вона каже, що всі є, їдемо, автобус вирушає в дорогу.

13 червня 2025 року після того, як автобус поїхав від ліцею з дітьми, до нього подзвонив завгосп, та повідомив, що забули дитину ОСОБА_20 . Повернулися в село ОСОБА_21 , та забрали дівчинку.

Щодо ОСОБА_6 , не пам`ятає детально обставин; до нього не телефонували, що забули дитину; згодом він дізнався, що бабуся вела дитину до дороги (проте не пам`ятає куди), однак він їх не бачив; але інший водій згодом казав, що підібрав дитину.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованимє рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною четвертою статті 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи,не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків,які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, провадження № 14-157цс19).

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 рокуу справі № 333/2536/22, провадження № 61-15014св23.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81ЦПК України).

Щодо дисциплінарного проступку, який мав місце 09 травня 2025 року, то вирішуючи питання щодо законності наказу №49-в від 13.06.2025 року, суд першої інстанції надав правову оцінку наданим доказам в цій частині, і встановив недоведеність факту порушення ОСОБА_1 як вихователя для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом трудової дисципліни 09 травня 2025 року.

Вказане порушення 09 травня 2025 року, на думку суду першої інстанції інстанції, не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Крім того, відповідач не дотримався строків притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності за вказане порушення.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності роботодавцем факту порушення позивачку трудової дисципліни 09 травня 2025 року. Законність накладення дисциплінарного стягнення за проступок який мав місце 09 травня 2025 року недоведено роботодавцем.

Щодо дисциплінарного проступку, який мав місце 13 червня 2026 року, то вирішуючи питання щодо законності наказу №49-в від 13.06.2025 року, суд першої інстанції надав правову оцінку наданим доказам в цій частині, установивши незадовільне виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків, що виразилось у порушенні розділу 2 і 5 посадової інструкції вихователя для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом №2 від 13.06.2025, а саме 13 червня 2025 року вихователька для супроводу учнів під час перевезення шкільним автобусом ОСОБА_1 при забезпеченні перевезення учнів у зворотньому напрямку маршруту шкільного автобусу № 3 (Антоніни - с. Мала Салиха ) була залишена в ліцеї учениця 5-Б класу Побережна Ангеліна, жителька с. Велика Салиха, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Порушення в цій частині трудової дисципліни зі сторони позивачки підтверджується належними доказами, актом від 13.06.2025 року, пояснення свідків.

Посилання позивача на недоведеність обставин щодо порушення нею своїх трудових обов`язків 13.06.2025 року колегія суддів до уваги не приймає, оскільки цей факт підтверджено в суді першої інстанції належними та допустимими доказами.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження власних доводів, а законність накладення дисциплінарного стягнення за проступок який мав місце 13.06.2025 року доведено роботодавцем.

Інші доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Врахувавши заначене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції встановивши, що оспорюваний наказ відповідача є частково незаконним, а частково законним, дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволені позову в повному обсязі, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Наказ №49-в від 13 червня 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за проступок 09 травня 2025 року необхідно визнати незаконним. В решті наказ підлягає залишенню без змін.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу № директора Антонівського ліцею №49-в від 13.06.2025 року, то із матеріалів справи вбачається, що наказом Антонівського ліцею від 08.12.2025 №73-в, скасовано наказ від 13.06.2025 №49-в, яким позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Колегія суддів зауважує, що роботодавець не обмежений у праві самостійно скасовувати наказ про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а тому з зазначених підстав в задоволені такої позовної вимоги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Наказ №49-в від 13 червня 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за проступок 09 травня 2025 року визнати незаконним.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко