Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №445/2855/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/2855/25 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О.М.

Провадження № 22-ц/811/2110/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року у справі за заявою представника відповідача ФГ «Туркотин» - адвоката Задорожного Івана Богдановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , ФГ «Туркотин» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Туркотин» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 30 квітня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , ФГ «Туркотин» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки відмовлено.

05 травня 2026 року, через систему «Електронний суд», представником відповідача ФГ «Туркотин» адвокатом Задорожнім І.Б. подано заяву про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі, посилаючись на те, що відповідачем, згідно ст.175 ЦПК України було заявлено у відзиві на позов попередній розмір судових витрат, а саме 15 000 грн витрат на правничу допомогу. Оскільки рішенням суду відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у повному обсязі, просить ухвалити додаткове рішення у справі яким стягнути з позивача на користь ФГ «Туркотин» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Додатковим рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року задоволено заяву представника ФГ «Туркотин» - адвоката Задорожного Івана Богдановича про ухвалення додаткового рішення у справі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ФГ «Туркотин» судові витрати за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 15 000 грн.

Додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року в апеляційному порядку оскаржив представник ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

В апеляційній скарзі покликався на те, що розподіляючи понесені відповідачем витрати, суд мав врахувати обсяг і характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставин справи та її складність.

Враховуючи обсяг наданих послуг та те, що позов є малої складності, заявлені судові витрати вважав завищеними.

Вказував, що справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору, не відзначалась підвищеною складністю: спір не потребував проведення експертиз;

правова позиція сторін ґрунтувалась на стандартному застосуванні норм

законодавства; обсяг доказів був обмежений; подані представником процесуальні документи мають шаблонний характер та не містять значного обсягу складного правового аналізу.

Таким чином, стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі

15 000 грн. є явно завищеною, неспівмірною зі складністю справи та такою, що не

відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності.

На підставі наведеного, просив змінити рішення Золочівського районного суду Львівської області Львівської області від 19 травня 2026 року у справі № 445/2855/25 в частині відшкодування витрат на правову допомогу, та стягнути з ТзОВ «Західна агровиробнича

компанія» на користь ФГ «Туркотин» судові витрати за послуги професійної

правничої/правової допомоги у розмірі 3000 грн.

29 червня 2026 року на адресу суду від представника ФГ «Туркотин» – адвоката Задорожного І.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві представник покликався на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 27 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав стягнення судових витрат на професійну справничу допомогу, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

У резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, розподіл судових витрат (пункт 2 частини п`ятої статті 265 ЦПК України).

Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті (частина третя статті 259 ЦПК України).

Так, частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони, може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року в справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року в справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року в справі № 369/849/18.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Окрім цього, при вирішенні цього питання суд має враховувати також загальні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року в справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року в справі № 178/1522/18 та інших.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат сторін на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, виходив з того, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. є співмірними щодо складності справи, витраченим часом представника, яка розглядалась в порядку загального позовного провадження, оскільки не є малозначною, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, значенню справи для сторін, актуальним цінам на такий вид послуг, тощо. Вказана сума витрат на правничу допомогу не викликає будь-якого занепокоєння щодо можливого надмірного збагачення, а є цілком справедливою оплатою за виконану роботу.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

3 матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу ФГ «Туркотин» зазначило орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. (а.с. 18-20).

В подальшому, 05 травня 2026 року ФГ «Туркотин» подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на його користь судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 15 000 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідача ФГ «Туркотин» долучено: акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунок на оплату, договір про надання правової допомоги із відповідними додатками, ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, з яких вбачається, що відповідачем ФГ «Туркотин» понесено витрати на правничу допомогу у даній справі у розмірі 15 000 грн.

Перелік правової допомоги та її вартість визначені умовами Договору про надання правничої (правової) допомоги №40/25 від 24 листопада 2025 року, укладеного між адвокатом Задорожним І.Б. та ФГ «Туркотин» (Клієнт), та Додатком №1 від 24 листопада 2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №40/25 від 24 листопада 2025 року.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №40/25 від 24 листопада 2025 року Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов?язок здійснювати представництво інтересів Клієнта під час розгляду судової справи №445/2855/25 у Золочівському районному суді Львівської області, Львівському апеляційному суді та Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.

Згідно із п. 4.1. цього Договору гонорар - форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим Договором.

Розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами у Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 1 Додатку №1 від 24 листопада 2025 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги №40/25 від 24 листопада 2025 року, вартість правової допомоги, що надається Клієнту під час розгляду судової справи №445/2855/25 у Золочівському районному суді Львівської області є фіксованою та складає 15 000 гривень, без ПДВ.

Згідно із умовами Договору №40/25 від 24 листопада 2025 року та Додатку №1 до вказаного Договору Сторони погодили, що розмір (сума) гонорару є фіксованою та узгодженою (договірною) ціною Договору про надання правової допомоги №40/25 від 24 листопада 2025 року за виконання Адвокатом відповідного доручення Клієнта, та яка підлягає оплаті Клієнтом на рахунок Адвоката за виконання зобов?язань (надання послуг) визначених вказаним Договором.

У пункті 4.3. Договору №40/25 від 24 листопада 2025 року, сторони погодили, що Клієнт зобов?язаний провести повну оплату за отримані послуги за цим Договором не пізніше 3 календарних днів після підписання Сторонами акту приймання передачі наданих послуг. Правова (правнича) допомога вважається наданою після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується Сторонами.

У зв?язку із наданням адвокатом правової допомоги відповідно до умов Договору між сторонами було підписано Акт від 04 травня 2025 року №1 про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №40/25 від 24 листопада 2025 року, згідно якого адвокат Задорожний І.Б. належним чином і в повному обсязі надав клієнту - ФГ «Туркотин», правову (правничу, юридичну) допомогу відповідно до Основного договору, з урахуванням Додатків до Основного договору, а Клієнт прийняв надану правову (правничу, юридичну) допомогу адвоката у Золочівському районному суді Львівської області у справі №445/2855/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Туркотин» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової землі, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди.

Cторони погодили вартість правової (юридичної) допомоги, що надана Клієнту у Золочівському районному суді Львівської області у справі №445/2855/25 є фіксованою та склала 15000 грн. без ПДВ.

Підписанням Акту сторони підтвердили, що правова допомога надана в повному та належному обсязі, якісно та вчасно; клієнт не має жодних претензій або зауважень щодо отриманих послуг за цим Актом.

Даний Акт є підставою для проведення Клієнтом оплати суми правової допомоги (гонорару), згідно наданого Адвокатом рахунку на оплату.

Загальна сума витрат ФГ «Туркотин» за надання правничої (правової) допомоги, яку відповідач поніс і бажає компенсувати, складає 15000 грн.

Заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» посилалося на незначну складність справи, неспівмірність заявлених витрат із предметом спору, а також зазначало, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони.

Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Однак, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі №911/2737/17).

З матеріалів справи вбачається, що ФГ «Туркотин» надало докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних адвокатом робіт та їх вартості у суді першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід

адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути

розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається

за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати

розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару

можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість

адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом

надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може

становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із

позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення

провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання

цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й

публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи;

значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій,

розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо

(частина перша статті 11 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ТзОВ «Західна агровиробнича компанія», що заявлена до стягнення правова допомога в сумі

15000 грн. є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та такою, що не відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі

його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та

верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його

адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність

справи, витрачений адвокатом час.

Колегія суддів вважає, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, характером спірних правовідносин і обсягом фактично виконаної адвокатом роботи. Визначаючи суму відшкодування, суд має враховувати не лише домовленість між клієнтом та адвокатом щодо розміру гонорару, а й критерії розумності, необхідності та співмірності таких витрат.

Факт погодження сторонами договору про надання правничої допомоги та визначення фіксованого розміру гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на іншу сторону спору. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має оцінити їхню дійсність, необхідність та співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Ураховуючи заперечення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо неспівмірності заявлених витрат, характер спірних правовідносин, рівень складності справи та обсяг наданої правничої допомоги, колегія суддів доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума в розмірі 15 000 грн є завищеною. При цьому зменшення витрат не означає заперечення права відповідача на компенсацію понесених витрат на правничу допомогу, а спрямоване на забезпечення справедливого балансу інтересів сторін та недопущення покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря.

З огляду на наведене, з урахуванням критеріїв реальності, необхідності та розумності судових витрат, а також засад співмірності й справедливості, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ «Західна агровиробнича компанія», з 15 000 грн до 7 000 грн, що є достатнім і співмірним розміром компенсації з огляду на обставини цієї справи.

Тобто, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржене додаткове рішення підлягає зміні у спосіб зменшення стягнутих сум таких витрат, а саме з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ФГ «Туркотин» з 15 000 грн. до 7 000 грн.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг, з огляду на те, що додаткове рішення оскаржується лише в частині розподілу (відшкодування) судових витрат, підстави для розподілу судових витрат, які пов`язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» задовольнити частково.

Додаткове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 19 травня 2026 року змінити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Агровиробнича Компанія» на користь ФГ «Туркотин» судові витрата за послуги професійної правничої/правової допомоги у розмірі 7 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанову складено та підписано 27 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.