Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №380/10545/25
Суддя: Шинкар Тетяна Ігорівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10545/25 пров. № А/857/46844/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року з питань прийняття звіту про виконання судового рішення (головуючий суддя Карп`як О.О.), постановлену у порядку письмового провадження в м. Львові, у справі №380/10545/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року повністю задоволено позов у справі №380/10545/25: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, складеної Адміністрацією Державної прикордонної служби України, станом на 01.01.2023 (№11/22082-суд від 27.11.2024); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, відповідно до довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України, станом на 01.01.2023 (№11/22082-суд від 27.11.2024), з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду першої інстанції набрало законної сили згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 року, якою рішення залишено без змін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 року встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 27.06.2025 року у справі № 380/10545/25 у 30-денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.
Відповідач подав звіт на виконання ухвали суду в якому вказав, що розмір пенсії становив 13035,50 грн., тобто без урахування поточного рішення суду у справі 380/10545/25 (що набрало чинності після 17 липня 2025 року). Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку, розмір перерахованої пенсії за рішенням суду та розміром пенсії за раніше виконаним судовим рішенням, визначено у розмірі 4625.23 грн. (17660,73 - 13035,50). Окрім того, різницю між розміром перерахованої пенсії за рішенням суду та розміром пенсії за раніше виконаним судовим рішенням, внесено в реєстр судових рішень як поточну заборгованість за період з 01.01.2026 по 30.06.2026 в загальному розмірі 30 957,98. Просить прийняти звіт.
Позивач заперечив проти прийняття поданого звіту та вказав, що зі змісту звіту випливає, що розмір його пенсії з 01.03.2026 року становить 19 797,68 грн, проте фактично виплачено 14 370,80 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 в справі №380/10545/25. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 в справі №380/10545/25 протягом шістдесяти днів з моменту отримання цієї ухвали суду, з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі. Зобов`язано Головне управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області надати до суду у десятиденний строк після отримання цієї ухвали паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника Головного управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду не виконано, адже відповідач зазначає про поточну заборгованість з виплати пенсії позивачу. Та вказує, що у щомісячну виплатну відомість включається розмір пенсії, обчисленої з урахуванням положень нормативно-правових актів та раніше виконаних судових рішень, що набрали законної сили, тобто без урахування поточного рішення суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Головне управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року скасувати та постановити нове рішення, яким прийняти звіт. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Головним управлінням в межах наданої компетенції проведений комплекс заходів задля повного та неухильного виконання рішення суду у справі №380/10545/25, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, проводиться Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку та за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.
Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, подану заяву про встановлення судового контролю по виконанню судового рішення та звіт про виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, в порядку 382 КАС України.
За приписами частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина перша статті 382-3 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
Як убачається з матеріалів справи, розмір доплати до пенсії за рішенням суду становить 4625.23 грн. (17660,73 - розмір перерахованої пенсії на виконання рішення суду у справі №380/10545/25 – 13035,50 - розмір пенсії за раніше виконаним судовим рішенням).
Різницю між розміром перерахованої пенсії за рішенням суду та розміром пенсії за раніше виконаним судовим рішенням, внесено в реєстр судових рішень як поточну заборгованість за період з 01.01.2026 по 30.06.2026 в загальному розмірі 30 957,98.
При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що згідно матеріалів справи рішення суду у справі №380/10545/25 не виконано, оскільки позивачу і надалі пенсія виплачується в розмірі: січень – лютий 2026 року – 13 035.50 грн., березень- червень 2026 року – 14 370,80 грн., водночас згідно поданого відповідачем звіту, пенсія позивач становить з 01.01.2026 – 17 660,72 грн., а з 01.03.2026 – 19 797,68 грн.
Колегія суддів зауважує, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Пенсія є єдиним майновим активом пенсіонера незалежно від того, який юридичний факт - рішення пенсійного органу чи судове рішення став підставою для її призначення (перерахунку).
В силу прямої норми статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
При цьому Закон №1058-IV не містить жодної норми, яка б передбачала виплату пенсії частково, пропорційно або у порядку черговості чи з відстроченням платежу. Отже, жодним підзаконним актом, у тому числі постановою Кабінету Міністрів України, змінювати відповідні умови та норми неможливо.
При вирішенні цієї заяви суд апеляційної інстанції також враховує такі висновки Конституційного Суд України: виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року№11-рп/2012).
В абзаці восьмому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 наголошено на тому, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, рішення суду у справі №380/10545/25 відповідачем не виконано в повному обсязі, а тому наявні підстави для відмови у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 в справі №380/10545/25.
За таких обставин, з врахуванням статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №380/10545/25 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяТ. І. Шинкар
суддіО. І. Довга
І. І. Запотічний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua