Суд: Центральний районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №203/5404/26
Суддя: Казак С. Ю.
Справа № 203/5404/26
Провадження № 2/0203/2697/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Биченковій Г.С.
за участю представника позивачки - Косенок О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛОБРОБКА» про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що її син ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» в період з 30.10.2019 року по 05.08.2021 року та працював електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті. В результаті нещасного випадку, який відбувся на горизонті 815 ПрАТ «Шахтоуправління Покровське», де стався вибух, було травмовано 10 чоловік, серед яких був і її син, який отримав опіки полум`ям на площі 75% від загальної поверхні тіла, через що настала його смерть. Відповідно до акту розслідування нещасного випадку, нещасний випадок, в результаті якого серед інших загинув ОСОБА_2 , визнано таким, що пов`язаний із виробництвом. Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 помер та з цього часу вона мешкала разом із сином та перебувала на його утриманні, оскільки його заробіток значно перевищував розмір її пенсії, а також, що внаслідок загибелі сина, який був її найближчою людиною, з якою вона проживала, вела побут та отримувала моральну та матеріальну підтримку, була пов`язана тісними сімейними, побутовими та емоційними відносинами, його загибель призвела до тяжких та незворотніх наслідків, спричинила глибокі душевні переживання, постійний психологічний біль, втрату душевного спокою. Відчуття самотності та безпорадності. Особливу глибину моральних страждань позивачки обумовлюють обставини смерті сина та усвідомлення, що внаслідок вибуху він отримав надзвичайно тяжкі термічні опіки 75% поверхні тіла, тривалий час перебував у вкрай тяжкому стані та помер від отриманих ушкоджень. В зв`язку з цим, позивачка просила стягнути з відповідача у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1000000 грн.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 27.05.2026 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
Протокольною ухвалою суду від 24.06.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд враховує, що відповідач є юридичною особою та має зареєстрований електронний кабінет, до якого доставлялись позовна заява з додатками та судові повістки про виклик. Таким чином, останній був обізнаний про наявність в провадженні суду розглядаємої цивільної справи, предмет розгляду та про день та час слухання справи.
Проте, відповідач за викликами до суду явку свого представника повторно не забезпечив, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.
В зв`язку з цим, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280,281 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи позовної заяви, заслухавши представника позивачки та дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином позивачки, з якою вони проживали однією сім`єю до 05.08.2021 року.
Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 та обставинами, встановленими рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.01.2025 року у цивільній справі №242/1327/24, провадження №2-о/0203/22/2025.
Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» (після зміни найменування ТОВ «УКРМЕТАЛОБРОБКА») в період з 30.10.2019 року по 05.08.2021 року та працював електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті.
31.07.2021 року в результаті нещасного випадку, який відбувся на горизонті 815 ПрАТ «Шахтоуправління Покровське», де стався вибух, було травмовано 10 чоловік, серед яких був і ОСОБА_2 , який отримав опіки полум`ям на площі 75% від загальної поверхні тіла, через що настала його смерть.
Вказане підтверджується, копією акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 31.07.2021 року о 04-15 г., затвердженого в.о. голови Державної служби України з питань праві 30.12.2021 року, яким визнано груповий нещасний випадок зі смертельними наслідками, що стався 31.07.2021року о 04-15 г. в головному конвеєрному штреку блоку 10 ПрАТ «ШУ «Покровське» з працівниками ПрАТ «ШУ «Покровське» та ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» під час проведення робіт в північному польовому конвеєрному штреку гор. 815м таким, що пов`язаний з виробництвом. Серед загиблих потерпілих внаслідок групового нещасного випадку на виробництві – ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки про причину смерті до форми №106/0 №275 від 06.08.2021 року, причиною смерті ОСОБА_2 став опік полум`ям ІІІА-ІІІБ ступеня голови, обличчя, шиї, тулуба, обох верхніх та нижніх кінцівок на площі 75% від загальної поверхні тіла.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Частина 4 ст.43, ч.1 ст.46 Конституції України встановлює, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 1 ч.2 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року №14-463цс18, справа №210/5258/16-ц та постанові Верховного Суду від 08.11.2018 року №61-44173св18, справа № 336/3665/16-ц, наведено правовий висновок про те, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, отже, обов`язок доведення відсутності вини власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.
Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненої каліцтвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності каліцтва і причинного зв`язку між смертю і каліцтвом, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст.1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
Як встановлено судом на підставі безпосередньо досліджених доказів, зокрема акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 31.07.2021 року о 04-15 г., затвердженого в.о. голови Державної служби України з питань праві 30.12.2021року, нещасний випадок стався на виробництві під час виконання працівником ТОВ УКРЦЕНТРАЛЬ» ОСОБА_2 трудових обов`язків, з причин порушення вимог ст.ст.13,14,21 Закону України «Про охорону праці» посадовими особами ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ».
Ураховуючи, що вид діяльності працівника, який характеризується достатнім ступенем шкідливості та небезпечними умовами праці, призвів до виробничого ризику у вигляді ушкодження здоров`я, що потягло смерть працівника при виконанні своїх трудових обов`язків, тому незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці призвело до нещасного випадку на виробництві та в подальшому смерті сина позивачки.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено, що груповий нещасний випадок на виробництві відбувся внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого ОСОБА_2 .
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на ТОВ «УКРМЕТАЛОБРОБКА» (до зміни найменування – ТОВ «Укрцентраль») обов`язку по відшкодуванню позивачці, як матері загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача – ОСОБА_2 , завданої моральної шкоди з підстав, визначених ст.1167 ЦК України.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що фактом раптової загибелі сина у віці 27 років внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом під час виконання ним своїх трудових обов`язків, позивачці було спричинено моральні страждання, оскільки смерть сина, з яким вона спільно проживала, призвела до істотних вимушених змін у її житті, зокрема таких як втрата турботи, моральної та матеріальної підтримки найближчої людини. Перенесення позивакою психоемоційного стресу і усвідомлення безповоротності втрати, з огляду також на обставини загибелі та отримані тілесні ушкодження, неодмінно завдало їй душевного болю.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування позивачці моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг душевних страждань, в зв`язку зі смертю сина, наслідки викликані заподіяною шкодою - смертю найбільш близької людини; перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю сина, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивачки у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000000 грн.
Оскільки позивачу звільнено від сплати судового збору в силу п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а також задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 10000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,1166,1167 ЦК України, ст.ст.6,13 Закону України «Про охорону праці», с.153 КЗпП України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-82,141,223,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛОБРОБКА» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛОБРОБКА» (65049, м.Одеса, вул.Івана Франка, буд.55, приміщення 8/1, код ЄДРПОУ 36167480) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000000 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛОБРОБКА» (65049, м.Одеса, вул.Івана Франка, буд.55, приміщення 8/1, код ЄДРПОУ 36167480) на користь держави судовий збір в сумі 10000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2026 року.
Суддя С.Ю. Казак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua