Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №561/1061/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 561/1061/26 пров. № А/857/51384/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2026 року (суддя – Дідик А.В., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – с-ще Зарічне, дата складання повного тексту – 14.09.2026),

в адміністративній справі №561/1061/26 за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №2 Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області Котяш Яни Іванівни, Головного управління Національної поліції в Рівненській області,

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У серпні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів: інспектора відділення поліції №2 Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області Котяш Я.І. (далі відповідач-1), Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7742362 від 18.08.2026, винесену відповідачем-1; 2) закрити справу про адміністративне правопорушення; 3) судові витрати покласти на відповідача-2.

Відповідач-1 позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 14.09.2026 в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що про наявність будь-яких відеозаписів в даній справі позивачу невідомо, копії таких відеозаписів позивачу відповідачем-1 не направлялись. Суд першої інстанції неправомірно прийняв поданий відповідачем-1 відзив на позовну заяву із доданим до нього доказом – відеозаписом. Зазначає скаржник, що саме відповідач зобов`язаний довести правомірність та законність оскаржуваної постанови під час її оскарження в порядку адміністративного судочинства України. Однак відповідачем-1 належними та допустимими доказами, в незалежності від вмісту наданого суду відеозапису, не було доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.09.2026 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

18.08.2026 поліцейською відділення поліції №2 Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області Котяш Я.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7742362, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с.19).

За змістом оскаржуваної постанови 18.08.2026 о 22:06 год. по вул. Партизанській в с-щі Зарічне водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом “Opel Insignia”, д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою ближнього світла, чим порушив вимоги п.31.4.3 ПДР.

Не погодившись із прийнятою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, перевіривши оскаржене рішення суду на предмет законності та обґрунтованості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пп.31.4.3 п.31.4 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, в разі, якщо: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Як визначено ч.1 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач надав суду відеоматеріали зі службового відеореєстратора автомобіля поліцейських щодо вчиненого позивачем правопорушення.

З перегляду відеозапису встановлено, що у зустрічному напрямку рухався автомобіль під керуванням, як виявилося згодом, ОСОБА_1 , який зупинився. Працівники поліції було виявлено, що у темну пору доби на транспортному засобі під керуванням позивача не працювала ліва фара ближнього світла. Працівники поліції роз`яснили водію про відповідальність за керування транспортним засобом із технічною несправністю. Позивач підтвердив той факт, що зупинився з несправностями у світлі фари, намагався усунути порушення на місці, погодився з даним правопорушенням та пообіцяв виправити несправність.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що на відеозаписі поліцейських зафіксовано допущення позивачем правопорушення відповідно до п. 31.4.3 «в» ПДР, при цьому позивач не заперечував той факт, що в автомобілі ближнє світло лівої фари на момент зупинки т.з. не працювало.

Відповідно до п. 31.5. ПДР України, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил, тобто рухатися до місця стоянки або ремонту з увімкненою аварійною світловою сигналізацією.

Колегія суддів враховує, що водій під час руху повинен бути уважним та постійно контролювати рух транспортного засобу, а виявивши несправність, прийняти заходи для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, застосувавши аварійну світлову сигналізацію.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2019 року у справі № 177/213/17 дійшов висновку, що у разі порушення підпункту п. 31.4. ПДР закінчений склад правопорушення настає з того моменту коли особа рухалась з технічною несправністю, передбаченою п. 31.4 ПДР, не застосовуючи аварійну світлову сигналізацію.

Оглянувши надані суду докази в сукупності із встановленими у цій справі фактичними обставинами справи, колегія суддів приходить до висновку, що поліцейський чітко зафіксував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Opel Insignia BK3112НО, 18.08.2026 об 22:06 год. по вул. Партизанській в с-щі Зарічне з непрацюючою лівою фарою ближнього світла, чим позивач порушив вимоги п.31.4.3 ПДР.

Порушення Правил дорожнього руху, як наслідок вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП виявлено поліцейським безпосередньо (особисто), досліджено матеріали справи та прийнято рішення про застосування адміністративного стягнення. При оголошенні розгляду справи інспектором роз`яснено позивачу його права.

Водій ОСОБА_1 на місці по вул. Партизанській в с-щі Зарічне в період розгляду справи про адміністративне правопорушення визнавав факт керування автомобілем з непрацюючою лівою фарою ближнього світла.

Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення повністю викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 18.08.2026 об 22:06 год. по вул. Партизанській в с-щі Зарічне керував транспортним засобом марки “Opel Insignia”, д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою ближнього світла та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене п.31.4.3 ПДР.

На підставі встановлених у справі фактичних обставин та наведеного правового регулювання спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем-1 обґрунтовано винесена спірна постанова серії ЕНА № 7742362 від 18.08.2026 за ч.1 ст.121 КУпАП, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Відповідач надав суду достатні докази на підтвердження обставин порушення позивачем законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України з недотримання вимог, визначених п.31.4.3 ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірної постанови з дотриманням правил чинного законодавства, оскільки вказана постанова винесена уповноваженою особою, на підставі встановлених дійсних фактичних обставин, які знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи. Докази вчинення позивачем інкримінованого правопорушення є належними та допустимими.

Отже, підстави для скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7742362 від 18.08.2026 та закриття провадження у справі - відсутні, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження і такі не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 вересня 2026 року в адміністративній справі №561/1061/26 за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції № 2 Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області Котяш Яни Іванівни, Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

С. М. Шевчук

Повний текст постанови суду складено 27.10.2026 року