Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №299/2999/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/2999/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Мельник С.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 164 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисячгривень) без конфіскації отриманого доходу та знарядь виробництва (транспортного засобу).

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 665,60 гривень судового збору.

Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 23.06.2026 року о 14 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 здійснював перевезення пасажирів у кількості шість місць без отримання ліцензії на даний вид діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до вимог п. 24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Мельник С.Г., в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування всіх обставин справи, на підставі хибних висновків суду. Зазначає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки поясненням ОСОБА_1 про те, що він віз членів своєї сім`ї на відпочинок. Звертає увагу, що у оскаржуваній постанові не вказано посилання на оцінку таких доказів як покази свідків або доказів, чи мала місце з боку пасажирів оплата за надані послуги водієві, також немає посилання на наявність направлення на рейдову перевірку, немає доказів, що порушник є фізичною особою-підприємцем і здійснює певну господарську діяльність. Вважає, що у даній справі немає доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , крім складеного протоколу без присутності свідків.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Мельник С.Г. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, при цьому не повідомили суд про поважність причин їх неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без їх участі.

У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

При цьому за змістом ст. 252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 221880 від 23.06.2026, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; фото світлиною, на якій зображений автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter д.н.з. НОМЕР_1 з людьми; дослідженим відеозаписом, доданим до матеріалів справи, на якому відображено обставини події, які мали місце 23.06.2026, та іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Наведеними доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, у повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Отже, при розгляді справи, наявним доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту у поданій апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

Законодавцем не встановлено заборони щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки такої заборони у примітці до ст. 22 КУпАП немає.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, а також його наслідкам.

Звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення є не обов`язком, а дискреційними повноваженнями юрисдикційного органу, посадової особи, що здійснюється ними відповідно до вимог ст. 24 КУпАП на стадії розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з чим зазначений орган або посадова особа зобов`язані ретельно розглянути і проаналізувати всі сторони вчиненого порушення, оцінити обстановку його вчинення, наслідки, що настали, переконатися, що цим правопорушенням не заподіяно значної шкоди суспільству, державі або окремим громадянам. Також слід ураховувати особистість правопорушника, обставини, що обтяжують чи пом`якшують його вину, наявність інших умов, що дозволяють досягти виховної і превентивної мети усного зауваження.

Зазначені положення кореспондуються з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 17 постанови від 03.06.2005 № 8, згідно яких, суди, вирішуючи питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, повинні враховувати як вартість, так і кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який вперше вчинив адміністративне правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, відсутність заподіяння шкоди, відсутність тяжких наслідків, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.

При цьому, у матеріалах справи відсутні дані про те, що діями ОСОБА_1 спричинено значної шкоди державним чи суспільним інтересам, і що внаслідок його дій настали будь-які негативні наслідки.

Вищенаведені обставини на переконання апеляційного суду, у даному конкретному випадку, суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 діяння, та дають підстави визнати таке діяння малозначним.

Таким чином, постанова суду від 22.07.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Мельник С.Г., в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Мельник С.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення й оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі щодо нього, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, закрити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага