Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №309/1476/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/1476/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.,

з участю секретаря – Савинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року (головуючий суддя Орос Я.В., повний текст рішення складено 18.06.2026) у справі №309/1476/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовної заяви

8 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка 21.02.2022 уклала шлюб із відповідачем.

Зазначила, що під час перебування в шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стверджує, що з 24.02.2022 ОСОБА_2 виїхав до м. Сігету-Мармацієй (Румунія) на заробітки, де працює будівельником та уже п`ятий рік не повертається в Україну, оскільки заробітки в Румунії є значно вищими, ніж ті, які він міг би отримувати в Україні. При цьому позивачка вказує, що шлюбні відносини між сторонами близько двох років мають формальний характер.

Стверджує, що протягом першого року життя дитини ОСОБА_2 добровільно надавав кошти на її утримання у розмірі близько 300 євро щомісячно, однак у подальшому припинив надавати матеріальну допомогу, пояснюючи, що сплачуватиме аліменти лише на підставі рішення суду.

Відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться її розвитком, самоусунувся від виховання та спілкування з нею, не підтримує дитину та свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Позивачка зазначила, що з моменту народження дитини і до теперішнього часу проживає разом із сином та її батьками за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною та отримує державну допомогу в розмірі 860 грн щомісячно. Водночас витрати на належне та безперервне забезпечення потреб дитини становлять близько 25 000–30 000 грн на місяць.

Позивачка стверджує, що витрачає близько 700 грн, щотижня тобто орієнтовно 2 800 грн на місяць, на перевезення дитини із с. Іза до приватного закладу дошкільної освіти «Мудрик» у м. Хуст. Крім того, щомісячна оплата за відвідування дитиною приватного садочка «Мудрик» у м. Хуст (12 занять) становить 3 200 грн. Вказує, що на такі витрати відповідач погоджувався, оскільки син має затримку мовленнєвого розвитку, однак коштів не надає.

Позивачка також зазначає, що відповідач за національністю румун, у 2022 році отримав тимчасовий прихисток у Румунії, є повністю здоровим та працездатним, не має на утриманні інших осіб і не має інших дітей. За її твердженням, він є фінансово забезпеченим, оскільки перебуває на заробітках у Румунії, де займається укладанням декоративного каменю. Така робота, за словами позивачки, приносить йому дохід у розмірі близько 2 000 євро на місяць.

Крім того, вказала, що з 02 лютого 2024 року по 05 липня 2024 року ОСОБА_2 перебував на заробітках у Бельгії, де також працював будівельником та, за твердженням позивачки, за шість місяців заробив близько 12 000 євро. Зароблені гроші відповідач витратив на ремонт будинку своїх батьків.

Починаючи з 24.02.2022 відповідач проживає у м. Сігет-Мармацієй (Румунія) в орендованій однокімнатній квартирі; у його власності перебуває автомобіль марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Враховуючи потреби дитини та фінансові можливості батька, позивачка вважає, що аліменти у розмірі 29 000 грн щомісячно є достатніми для належного матеріального забезпечення та створення умов для стабільного і гармонійного розвитку сина ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 29 000 грн щомісячно, починаючи з 21.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття; судові витрати покласти на відповідача; справу розглянути за відсутності позивачки та її представника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 ), в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 21.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційних скарг

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мігалі Іляна Василівна, подали апеляційні скарги.

ОСОБА_1 оскаржує судове рішення в частині відмовлених вимог.

У своїх доводах позивачка посилається на стан здоров`я неповнолітнього сина ОСОБА_4 , який підтверджується випискою з 09.08.2025 із амбулаторної картки ОСОБА_5 .. Стверджує, що у зв`язку з систематичним вчиненням відповідачем домашнього насильства щодо позивачки у присутності дитини, у останнього виникли порушення психоемоційного стану та затримки мовленнєвого розвитку, що також потребує додаткових витрат.

Щодо підтвердження витрат на дитину, позивачка зазначила, що такі витрати підтверджуються товарними чеками з ТОВ «Ужфарм» щодо придбання ліків, дитячого харчування, з магазину «Копійочка» на придбання підгузків, засобів гігієни, однак такі докази не були належним чином досліджені. Зазначає, що позивачка проживає у будинку батьків та здійснює оплату за газопостачання та споживання електроенергії, на підтвердження чого до справи додано листи від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ТОВ «Закарпаттяенергозбут».

Вказує, що нею здійснюються витрати на відвідування дитиною логопедичних занять, вартість яких складає 3200 на місяць, про які відповідачу відомо, та погоджено з ним. Вважає, що судом не враховано витрати на пальне, що пов`язано з необхідністю возити дитину з селі Іза до міста Хуст, а також стан здоров`я позивачки, який підтверджується медичними виписками.

Щодо доказів отримання відповідачем доходів близько 2000 євро на місяць, відповідачка зазначила, що відповідач працює за кордоном разом з свекром ОСОБА_6 , в період з 02.02.2024 по 05.07.2024 працював будівельником у Бельгії, де заробив близько 12000 євро, про що відповідач не заперечує, та підтверджується переписками. Стверджує, що в Румунії відповідач працює в сімейному бізнесі по виготовленню декоративного каменю.

Зазначає, що судом не досліджено наявність у відповідача у власності автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_5 , який на підставі довіреності державного нотаріуса Бал Теодора – Роксана №19 від 20.07.2022, його батьком ОСОБА_6 (закордонний паспорт серії НОМЕР_6 ) був вивезений з України до Румунії. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що до матеріалів справи було додано відомості Євростату щодо середнього рівня заробітної плати у країнах Європейського Союзу, відповідно до яких середня заробітна плата у Бельгії становить близько 3 886 євро на місяць, а у Румунії у 2026 році — близько 1 082 євро на місяць (скрін міститься на 48-49 аркуші справи, Том 1).

Стверджує, що відповідач винаймає за кордоном квартиру, їздить на відпочинки, що підтверджується даними з його сторінки в соціальних мережах. Посилається на офіційні дані середньої заробітної плати в Румунії та Бельгії.

Позивачка просить скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року у справі № 309/1476/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів у розмірі 9000 грн. щомісячно та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 21 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Змінити мотивувальну частину рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року у справі № 309/1476/26 в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 20 000,00 грн. щомісячно, доповнивши її мотивами та правовими висновками, викладеними в цій апеляційній скарзі.

У решті рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року у справі № 309/1476/26 у частині задоволення позову залишити без змін.

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року змінити та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 5000 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 вважає, що сума аліментів в розмірі 20000 грн на одну дитину в місяць є занадто високою, оскільки відповідач хоча і перебуває за кордоном, однак не має постійної роботи, працює по найму, не має сталого заробітку.

Вважає призначений до стягнення розмір аліментів надмірно високим, зважаючи на те, що максимальний розмір аліментів, який стягується з боржника не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи, відповідно до ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».

Стверджує, що позивачкою не надано докази на понесені витрати на утримання дитини саме в розмірі 29000 грн щомісячно. Зазначає, що позивачкою не надано доказів того, що заробітна плата відповідача становить 2000 Євро.

На думку відповідача визначення аліментів в розмірі 20000 грн суперечить принципу рівної участі батьків в утриманні дітей, просить визначити розмір аліментів до 5000 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

На апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а скаргу позивачки задовольнити та змінити судове рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 ..

Вважає посилання відповідача на розміри мінімальної заробітної плати в Україні безпідставним, зважаючи на те, що протягом 5-ти років відповідач працює в Румунії.

Вказує, що суд першої інстанції вірно з`ясував, що за 4 місяці, з лютого по травень 2026 року, коли позивач з відповідачем вже жили окремо, відповідач за 4 місяці передав дитині 1600 євро. Це вважає значною сумою коштів, яка зокрема є в рази більшою ніж 5000 грн., які відповідач визнав у суді. Так, у розрахунку по 400 євро за 4 місяці станом на сьогодні становить 20400,00грн. по курсу 51,0 грн. за 1 євро.

Таким чином вважає, що твердження про можливість сплачувати лише 5000 грн. суперечить його власній попередній поведінці та принципу добросовісності.

Інші доводи позивачки є подібними до викладених нею в апеляційній скарзі.

Межі розгляду справи апеляційним судом

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію позивача та її представника, позицію представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Фактичні обставини справи встановлені судом

Сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований 21.02.2022 відділом «Центру надання адміністративних послуг» Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом №59. Після шлюбу прізвище дружини змінено на – ОСОБА_8 .(а.с.25 том 1)

Під час перебування сторін в шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народився син – ОСОБА_3 ,що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 (а.с.23 том 1).

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_9 від 16.12.2025 ОСОБА_9 змінила прізвище ОСОБА_8 на ОСОБА_10 (а.с.16 том1).

Згідно з витягами з реєстру Хустської територіальної громади місце проживання позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15, 39 том1).

Сторонами визнається, що відповідач ОСОБА_2 з 24.02.2022 по теперішній час перебуває в Румунії, де отримав тимчасовий прихисток, а також там працює.

ОСОБА_11 підтверджується відповіддю Головного центру обробки Спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28.05.2026, згідно з якою ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 перетнув кордон (виїхав з території України) через пішохідний пункт пропуску «Солотвино» 24.02.2022 о 13:03 год (а.с.174 том 1).

До справи позивачкою додано докази витрат на медикаменти за період з травня 2023 року по серпень 2025 року (а.с.76-78 том 1), витрати на засоби гігієни, які необхідні для дитини (підгузки, серветки та інше) (а.с.80-104 том 1), витрати на дитяче харчування (а.с.111-143 том 1).

Позивачка стверджує, що витрачає близько 700 грн, щотижня, тобто орієнтовно 2800 грн на місяць, на перевезення дитини із с. Іза до приватного закладу дошкільної освіти «Мудрик» у м. Хуст. Крім того, щомісячна оплата за відвідування дитиною приватного садочка «Мудрик» у м. Хуст (12 занять) становить 3 200 грн. (а.с. 57, 58). Вказує, що на такі витрати відповідач погоджувався, оскільки син має затримку мовленнєвого розвитку, однак коштів не надає.

Сторонами визнано, що з лютого по травень 2026 року відповідач передав їй в загальному 1600 євро, що в середньому складає 400 євро на місяць.

Позивачка стверджує, що дохід відповідача становить близько 2 000 євро на місяць. Представник відповідача в суді першої інстанції зазначила, що заробітна плата відповідача становить близько 900 доларів США на місяць. Водночас належних та допустимих доказів на підтвердження розміру доходу відповідача суду не надано.

Застосовані норми права та практика ЄСПЛ

У частині 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 51 Конституції Українитастатті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 3 цієї Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягувати аліменти на неповнолітню дитину в твердій грошовій сумі в розмірі 29000 грн., зазначаючи, що відповідач, який живе та працює у Румунії, має можливість сплачувати таку суму на утримання дитини.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вказав, що зважаючи на мінімальний розмір заробітної плати визначений Законом України в розмірі 8647 грн при прожитковому мінімумі 3209 грн для дорослої людини, визначення судом до стягнення з нього аліментів у розмірі 20000 грн є надмірним та не відповідає принципу рівності батьків щодо участі в утриманні дитини. Просить стягувати з нього аліменти на неповнолітню дитину в розмірі 5000 грн.

Разом з тим, відповідач у скарзі не заперечив факту проживання за кордоном, а саме в Румунії та наявність періодичного підробітку в Румунії. Водночас доказів щодо розміру доходів відповідач суду не надав.

Відповідачем не подано доказів, щодо свого стану здоров`я, наявності на його утриманні інших непрацездатних осіб.

В свою чергу позивачка подала суду докази того, що дитина сторін проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оскаржила рішення в частині відмови суду в стягненні 9000 грн, зазначивши, що суд не дослідив повною мірою докази, подані нею щодо її стану здоров`я, здійснення витрат на дитяче харчування, лікування, гігієнічні засоби, витрат на відвідування дитиною логопеда.

Позивачкою надано докази щодо стану здоров`я дитини (а.с.31-33 т. 1)

Позивачка надала докази щодо витрат на дитину - на дитяче харчування (а.с. 111-143 т. 1), на засоби гігієни (80-104 т. 1), витрати на лікарські засоби (а.с.64, 76 т. 1), за відвідування дитиною сторін навчальних занять 3200 грн (а.с. 57, 58).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», що діяв на час ухвалення судом рішення, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлено 2817 гривень.

Стягуючи з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 20000 грн суд першої інстанції вказав, що сума 5000 грн., яка визнаються відповідачем, не відповідає реальним потребам дитини, а сума коштів, що були передані відповідачем позивачці 0 1600 євро, свідчить про наявність у відповідача реальної фінансової можливості брати участь в утриманні сина в більшому розмірі.

В той же час суд зазначив, що позивачкою не надано достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження необхідності стягнення саме 29000 щомісячно, а частина витрат не має систематичного характеру або не підтверджена належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано відповідних доказів і до суду апеляційної інстанції (щодо свого доходу, стану здоров`я, наявність інших утриманців та ін.). В той же час, його представник ствердила, що заробітна плата відповідача складає близько 900 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня дитина сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з позивачкою – ОСОБА_13 . Згідно інформації паспорта громадянина України ОСОБА_3 , за межами України він перебував сумарно 63 дні (а.с.25-26 т. 1). Відтак саме позивачка несе основні витрати на утримання дитини, та стверджує, що такі становлять 25000-30000 грн на місяць.

Колегія суддів, виходячи з того, що законом обов`язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, вважає, що розмір аліментів на утримання дитини, визначений судом першої інстанції, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

В той же час, враховуючи, що особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, відповідач є молодим за віком (1991 року народження), є працездатним (оскільки відомостей щодо стану здоров`я, інвалідності та ін. матеріали справи не містять), матеріали справи не містять даних, що на його утриманні є інші діти або непрацездатні члени сім`ї, зважаючи на те, що відповідач проживає та працює в Румунії, за твердженням представника відповідача його заробітна плата становить близько 1000 доларів США на місяць, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина слід стягнути аліменти в сумі 15000 грн.

Висновки апеляційного суду

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_13 – немає, а апеляційну скаргу ОСОБА_14 слід задовольнити частково - через невідповідність висновків суду обставинам справи рішення місцевого суду слід змінити, стягнувши з відповідача на утримання малолітнього сина аліменти в сумі 15000 грн.

.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.

Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн – за мінімальною ставкою за позовну заяву майнового характеру. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 1996,80 грн судового збору.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (на 51,72%), на користь держави підлягав стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції за мінімальною ставкою, та враховуючи фактичну сплату на користь держави судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1996,80 грн, на користь відповідача, пропорційно до відмовленої частини вимог – 48,28 % підлягало відшкодуванню 964,05 грн судового збору, на яку слід зменшити стягнутий судовий збір. У зв`язку з цим, з відповідача на користь держави підлягає стягненню різниця судового збору в розмірі 367,15 грн (1331,20 – 964,05 = 367,15).

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч 1 ст 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2026 року – змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 21.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 367 (триста шістдесят сім) гривень 15 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Головуюча:

Судді: