Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №208/3779/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/3779/26

провадження № 2/208/4082/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Донець Віталій Валеріцович, до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій заявлено вимогу про визнання ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його із реєстраційного обліку за даною адресою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира була отримана по ордеру у 1963 році ОСОБА_4 – матір`ю Позивачки, однак документи про це не збереглися у зв`язку із давністю. У 2010 році ОСОБА_4 виїхала із квартири на інше місце мешкання і після неї з того часу і наразі уповноваженим наймачем квартири є ОСОБА_1 на підставі Рішення №258 від 20.10.2010 року видане виконавчим комітетом Заводської районної ради м. Дніпродзержинська.

У зазначеній квартирі на теперішній час зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , донька позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син позивачки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не проживає за даною адресою більше п`яти років.

Реєстрація відповідача у квартирі створює для позивача перешкоди в користуванні та розпорядженні житлом, оскільки позивач несе усі витрати по сплаті комунальних платежів та всі витрати з утримання квартири з урахуванням реєстрації у ній відповідача.

За час відсутності відповідача за місцем реєстрації у спірній квартирі позивач жодних перешкод у користуванні жилим приміщенням не чинила.

Добровільно вирішити це питання не надалось можливим, оскільки з відповідачем відсутній зв`язок, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав щодо користування жилим приміщенням.

Вважає, що на сьогоднішній день є підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

25.06.2026 року представником позивача було надано заяву про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про зміну імені.

Ухвалою суду від 25.06.2025 р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті

Сторони в судове засідання не прибули, позивачем та її представником - адвокатом Донцем В. В. подано заяву про проведення розгляду справи за його та позивача відсутності, проти заочного розгляду не заперечували.

Відповідач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений згідно до вимог ст.128, 130 ЦПК України. В судові засідання не прибував, заяв та клопотань не подавав, причину неявки суду не повідомляв, також відзиву на позов, чи зустрічний позов відповідачем не подано.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 (а.с.4 на звороті-5).

На підставі свідоцтва про шлюб позивач – дівоче прізвище ОСОБА_5 змінил на ОСОБА_6 (а.с.6)

28.07.2007 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 , після уклалання щлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с.21).

На підставі Рішення №258 від 20.10.2010 року, виданого виконавчим комітетом Заводської районної ради м. Дніпродзержинська ОСОБА_9 є уповноваженим квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7 на звороті).

08.12.2010 року позивач змінило прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, актовий запис №32 від 08.12.2010 р (а.с.23).

У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , донька позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син позивачки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується виданою ТОВ «Абонент XXI» довідкою про реєстрацію та склад сім`ї №001359188 від 27.11.2025 року (а.с.6).

Відпровідно Актів про не проживання від 21.10.2025 року та від 05.03.2026 року складених КП КМР «Добробут», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з квітня 2020 року та по теперішній час (а.с.8 на звороті, 9).

Позивач проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , виконує всі обов`язки зі сплати комунальних послуг та з утримання квартири в належному санітарно-технічному стані.

Таким чином, жодних підстав для реєстрації відповідача у вказаній квартирі немає, оскільки фактично він там не мешкає, комунальні послуги не сплачує, особисті речі відповідача у зазначеній квартирі відсутні.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У відповідності до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року за відсутності поважних причин у мешканця житла щодо його постійного не проживання за місцем знаходження житла він може бути визнаний судом, таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» передбачено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК, а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, тобто зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що вищезазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до довідки про склад сім`ї №001359188 від 27.11.2025 року, на теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , донька позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син позивачки – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відпровідно Актів про не проживання від 21.10.2025 року та від 05.03.2026 року складених КП КМР «Добробут», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з квітня 2020 року та по теперішній час.

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

Відповідний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №454/2025/15-ц (провадження № 61-46621св18).

Із урахуванням положень ст.55 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР, враховуючи те, що особа, яка на законних підставах вселилися в жиле приміщення як квартиронаймач, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 20 вересня 2021 року, прийнятої у справі № 200/17337/17.

Зняття з реєстрації місця проживання (перебування) здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) (пункт 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад".

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про не проживання відповідачів за вказаною адресою понад шість місяців, та з огляду на не надання останніми доказів щодо поважності причин відсутності, а також не вчинення дій щодо добровільного зняття з реєстраційного обліку, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)».

«Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)».

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна, частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

В позовній заяві вимог щодо судового збору не заявлено.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Донець Віталій Валерійович, до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його із реєстраційного обліку за даною адресою.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення – 15.10.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .

Суддя А.С. Кузнєцова