Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №380/6264/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6264/26 пров. № А/857/42843/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Калмикової Ю.О.,

суддів: Довгої О.І.,

Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 380/6264/26 (головуючий І інстанції Чаплик І.Д.) за адміністративним позовом Дочірнього підприємства “Санаторій “Моршинкурорт” Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України “Укрпрофздоровниця” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Санаторій “Моршинкурорт” Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України “Укрпрофздоровниця” (місцезнаходження: 82482, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. Паркова Площа, 3; ЄДРПОУ: 02649905) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області, яка полягає у ненаданні Дочірньому підприємству “Санаторій “Моршинкурорт” Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” індивідуальної податкової консультації у письмовій (паперовій) формі на звернення від 20.02.2026 №13-16/59;

зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області надати Дочірньому підприємству “Санаторій “Моршинкурорт” Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” нову індивідуальну податкову консультацію у письмовій (паперовій) формі з урахуванням висновків суду, на наступні питання:

Чи підлягають включенню до бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (відповідно до ст. 266 ПКУ), та платою за землю (відповідно до ст. 269– 270 ПКУ) об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, що перебувають у власності платника податків, але передані у фактичне користування військовим частинам Збройних Сил України на виконання військово-квартирної повинності та не можуть використовуватися платником податків у господарській діяльності?

Чи свідчить наявність у платника податків документів, що підтверджують передачу об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок у фактичне користування військовим частинам Збройних Сил України, про відсутність у такого платника об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та платою за землю у розумінні ст. 266 та ст. 270 ПКУ у період фактичного використання такого майна для потреб оборони держави?

Чи впливає на визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та платою за землю обставина неможливості використання платником податків об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок у зв`язку з їх використанням для потреб оборони держави відповідно до законодавства України?

Чи має право платник податків при складанні податкової декларації за 2026 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю застосувати положення п. 46.4 ст. 46 ПКУ та зазначити у доповненні до податкової декларації інформацію щодо обставин неможливості використання об`єктів оподаткування у зв`язку з їх передачею для потреб оборони держави?

на підставі частини першої статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду у строк 30 (тридцять) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення в частині зобов`язання надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області зі зверненням №13-16/59 про надання індивідуальної податкової консультації у письмовій (паперовій) формі щодо практичного застосування норм податкового законодавства при визначенні бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та платою за землю (земельним податком) за 2026 податковий рік, та отримав 09.03.2026 відповідь за №8763/6/13-01-04-03, з висновками та формою якої не погоджується та просить її скасувати. Позивач вважає, що відповідач, отримавши 24.02.2026 звернення позивача, яке повністю відповідало вимогам пункту 52.1 статті 52 ПК України, був зобов`язаний протягом 25 календарних днів надати індивідуальну податкову консультацію у письмовій (паперовій) формі. Замість виконання цього обов`язку відповідач безпідставно кваліфікував звернення позивача як таке, що не відповідає встановленим вимогам, та направив відповідь у порядку Закону №393 "Про звернення громадян", чим допустив протиправну бездіяльність. Ця бездіяльність порушує права позивача, гарантовані підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, позбавляє його правового захисту, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, та перешкоджає правильному визначенню податкових зобов`язань за 2026 рік. Позивач спростовує доводи відповідача щодо відсутності у зверненні спірних норм законодавства, посилаючись на конкретні статті Кодексу (ст. 266, ст. 269– 270, п. 46.4 ст. 46, пп. 4.1.4, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 ПК України) та чітке формулюваня чотирьох запитань щодо їх практичного застосування в конкретних фактичних обставинах, натомість відсутність у відповіді як аналізу фактичних обставин, так і жодної відповіді на конкретне питання, що суперечить обов`язку контролюючого органу, закріпленому у статті 52 ПК України.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 23.04.2026, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що звернення Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (вх. ГУ ДПС у Львівській області від 24.02.2026 № 13/ІПК) не відповідає вимогам, Податкового кодексу України, а саме: не містить чіткої конкретизації питань та посилання на конкретні норми законодавства, у зв`язку із застосовуванням яких виникла потреба в отриманні податкової консультації та які потребують конкретного роз`яснення податковим органом. Вимоги, встановленні пунктом 52.5 статті 52 ПК України, у даному зверненні від 20.02.2026 № 13-16/59, Головним управлінням ДПС у Львівській області не було застосовано. Відповідно оскільки звернення платника податків не відповідало вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надавалася, а надсилалася відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян". Окрім того, по суті заявлених питань у відповіді позивачу зазначено, що Податковий кодекс України не містить норм щодо припинення юридичними особами виконання податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого за об`єкти нерухомості, розташовані на територіях, де не велися бойові дії (не були окупованими), які в період дії воєнного стану в Україні виділялися тимчасово для потреб Збройних Сил України, військових адміністрацій. Відповідач також заперечує стягнення витрат на правничу допомогу, покликаючись на відсутність доказів в підтвердження таких витрат, та зазначає про відсутність в спірному випадку підстав для вжиття передбачених частиною першою статті 382 КАС України процесуальних заходів щодо встановлення судового контролю, оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження наміру Головного управління ДПС у Львівській області на ухилення від виконання судового рішення.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 28.04.2026, представник позивача спростовує заперечення контролюючого органу про відсутність у зверненні передбачених п.52.1 ст.52 ПК України елементів, покликаючись на зміст самого звернення. Вважає, що звернення позивача №13-16/59 про надання індивідуальної податкової консультації не лише формально відповідає всім вимогам абзаців 2-8 п.52.1 ст.52 ПК України, але й містить чітке визначення практичної необхідності (підготовка та подання декларації за 2026 рік з граничним строком до 20 лютого), детальний виклад фактичних обставин (виконання військово-квартирної повинності з лютого 2023 року, Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №36 від 08.02.2023, Договір №73 від 09.02.2023, Наказ №590 від 18.10.2024 про обмеження доступу) та чотири конкретні питання щодо застосування норм статтей 266, 269-270, 46.4 ПК України та принципів ст.4 ПК України.

У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло до суду 04.05.2026, представник відповідача зазначає, що звернення позивача не містили опису індивідуальної ситуації, що склалася для платника податків Дочірнього підприємства «Санаторій Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що не дає можливості контролюючому органу надати конкретні роз`яснення щодо можливої поведінки платника податків у визначеному колі податкових правовідносин. Дані питання є більше узагальненні і немає чіткості розуміння, тобто якого саме платника податків стосуються дані питання, яка саме власність передана до користування Збройних Сил України, в якій господарській діяльності не використовується власність, на підставі чого передана власність Збройним Силам України. Вказує, що запит про надання податкової консультації має містити визначення конкретних норм, щодо застосування яких платник податків просить надати роз`яснення, а також стосується саме практичного їх використання, у зв`язку із чим у ньому повинно бути викладено певні фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов`язку надати податкову консультацію. Отже, запит повинен бути чітко сформульований, з чітко поставленими та конкретно описаними питання, а тому звернення позивача від 20.02.2026 № 13-16/59 даним вимогам не відповідає у повному обсязі. Відповідно, підстави для надсилання індивідуальної податкової консультації до ДПС України та здійснення її реєстрації в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій немає, оскільки дане звернення від 20.02.2026 № 13-16/59 не відповідає вимогам пункту 52.1 статті 52 ПК України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області, яка полягає у ненаданні Дочірньому підприємству “Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» індивідуальної податкової консультації у письмовій (паперовій) формі на звернення від 20.02.2026 №13-16/59.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області розглянути звернення Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” від 20.02.2026 №13-16/59 в порядку вимог пункту 52.1 статті 52 розділу ІІ Податкового кодексу України шляхом надання індивідуальної податкової консультації у письмовій (паперовій) формі з визначених питань.

В решті частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державна податкова служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 - без змін

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Дочірнє підприємство «Санаторій Моршинкурорт» Приватне акціонерне товариство лікувально – оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» 20.02.2026 звернулося до Головного управління ДПС у Львівській області із зверненням платника податків від 20.02.2026 №13-16/59 про надання індивідуальної податкової консультації у письмовій (паперовій) формі щодо практичного застосування норм податкового законодавства з наступних питань:

1. Чи підлягають включенню до бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України), за платою за землю (відповідно до ст. 269 – 270 Податкового кодексу України) об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, що перебувають у власності платника податків, але передані у фактичне користування військовими частинами Збройних Сил України на виконання військово – квартирної повинності та не можуть використовуватися платником податків у господарській діяльності?

2. Чи свідчить наявність у платника податків документів, що підтверджують передачу об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок у фактичне користування військовими частинами Збройних Сил України, про відсутність у такого платника об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та платою за землю у розумінні ст. 266 та ст. 270 Податкового кодексу України у період фактичного використання такого майна для потреб оборони держави?

3. Чи впливає на визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та платою за землю обставина неможливості використання платником податків об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок у зв`язку з їх використанням для потреб оборони держави відповідно до законодавства України?

4. Чи має право платник податків при складанні податкової декларації за 2026 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю застосовувати положення п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України та зазначити у доповненні до податкової декларації інформацію щодо обставин неможливості використання об`єктів оподаткування у зв`язку з їх передачею для потреб оборони держави?

В обґрунтування підстав звернення за податковою консультацією платник зазначив практичну необхідність отримання консультації: безпосередню підготовку податкової декларації за 2026 рік з граничним строком подання 20 лютого 2026 року та ризик помилки при визначенні бази оподаткування.

Головним управлінням ДПС у Львівській області, листом від 09.03.2026 № 8763/6/13-01-04-03 надано відповідь Дочірньому підприємству «Санаторій Моршинкурорт» Приватне акціонерне товариство лікувально – оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке надійшло через АТ «УКРПОШТА» (вх. ГУ ДПС Львівській області від 24.02.2026 № 13/ІПК).

У відповіді зазначено, що порядок та умови надання податкових консультацій (в тому числі індивідуальних) визначено статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України. Зокрема, зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації кореспондує обов`язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз`яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання. Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов`язку надати податкову консультацію. При цьому податковий орган зобов`язаний викласти висновок щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства лише в окреслених платником податків у запиті меж, тобто, вказаних ним норм та в розрізі приведених ним фактичних обставин їх застосування. Водночас у зверненні Підприємством не наведено жодних спірних норм законодавства щодо яких виникли питання. На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначених у пункті 52.1 статті 52 розділу ІІ Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393 «Про звернення громадян».

Також у відповіді податковим органом проаналізовано норми підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, підпункту 283.1.2 пункту 283.1 статті 283 Податкового кодексу України, підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, статтю 51 Закону України від 19 червня 2023 року № 962-VI «Про охорону земель» та частину 1 статті 172 Земельного кодексу України, та вказано, що Податковий кодекс України не містить норм щодо припинення юридичними особами виконання податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, нарахованого за об`єкти нерухомості, розташовані на територіях, де не велися бойові дії (не були окупованими), які в період дії воєнного стану в Україні виділялися тимчасово для потреб Збройних сил України, військових адміністрацій. З 06 травня 2023 року не нараховується та не сплачується плата за земельні ділянки, що перебувають у консервації (тобто на яких розташовані військові інженерно – технічні та/бо фортифікаційні споруди), на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, про затвердження робочого проекту землеустрою щодо консервації земельних ділянок, а також відомостей/даних Державного земельного кадастру.

Не погодившись з такою відповіддю Головного управління ДПС у Львівській області №8763/6/13-01-04-03 від 09.03.2026 на свій запит та вважаючи її за своєю правовою природою індивідуальною податковою консультацією, яка підлягає оскарженню в судовому порядку, відповідно до пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, як правовий акт індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України Визначено, що «податкова консультація» - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; «індивідуальна податкова консультація» - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За змістом підпункту 52.1 - 52.4 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:

найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);

власноручний підпис або кваліфікований електронний підпис, або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, платника податків відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги";

дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються:

в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями;

у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.

Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/2032/16, від 22.10.2019 у справі №520/10111/18, від 28.01.2020 у справі №804/8131/16.

Положення Податкового кодексу України дають право податковому органу, який має право надати відповідь не як індивідуальну податкову консультацію, а у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», якщо звернення особи не містить ознак запиту на надання консультації щодо практичного застосування конкретної норми податкового законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.05.2025 у справі № 420/29295/23.

Судом першої інстанції встановлено, що на звернення позивача щодо практичного застосування норм податкового законодавства в частині обов`язку позивача по включенню до бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України), та платою за землю (відповідно до ст. 269 – 270 Податкового кодексу України) об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, що перебувають у власності платника податків, але передані у фактичне користування військовими частинами Збройних Сил України на виконання військово – квартирної повинності та не можуть використовуватися платником податків у господарській діяльності, відповідач листом від 09.03.2026 № 8763/6/13-01-04-03 надав відповідь у порядку вимог Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393 «Про звернення громадян», зазначивши, що звернення платника податків не відповідає вимогам, зазначених у пункті 52.1 статті 52 розділу ІІ ПК України, а тому індивідуальна податкова консультація не надається. Зокрема, вказано, що у зверненні Підприємством не наведено жодних спірних норм законодавства щодо яких виникли питання.

Аналізуючи запит позивача про надання індивідуальної податкової консультації у письмовій (паперовій) формі від 20.02.2026 №13-16/59, колегія суддів зазначає, що запит від 20.02.2026 № 13-16/59 містить найменування юридичної особи - Дочірнє підприємство «Санаторій Моршинкурорт» Приватне акціонерне товариство лікувально – оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», податкову адресу - 82482, Україна, Стрийський р-н, Львівська обл., м. Моршин, пл. Паркова, 3, номер засобу зв`язку - +380673435500, адресу електронної пошти - ел. пошта prykarp@gmail.com, код ЄДРПОУ 02649905, кваліфікований електронний підпис, дату звернення – 20.02.2026. В зверненні також зазначено, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації: безпосередня підготовка податкової декларації за 2026 рік з граничним строком подання 20 лютого 2026 року та ризик помилки при визначенні бази оподаткування на суму кількох мільйонів гривень, а також вказано на фактичні обставини, зокрема на те, що з лютого 2023 року Підприємство виконує військово-квартирну повинність відповідно до ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; за Договором №73 від 09.02.2023 та Актами приймання-передачі 15 об`єктів нежитлової нерухомості (корпуси санаторію, їдальні, база МТЗ) та відповідні земельні ділянки передані у фактичне користування військовим частинам НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ; доступ позивача до цих об`єктів обмежений Наказом №590 від 18.10.2024; будь-яка господарська діяльність на цих об`єктах неможлива.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо оформлення запиту на отримання індивідуальної податкової консультації передбачені п.52.1 ст.52 ПК України.

Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта щодо недотримання позивачем вимог п.52.1 ст.52 ПК України у зв`язку з тим, що запит наявний в матеріалах справи спростовує таке твердження податкового органу.

Отже, у податкового органу були відсутні підстави передбачені абзацом восьмим пункту 52.1 статті 52 розділу ІІ ПК України для надсилання позивачу відповіді листом від 09.03.2026 № 8763/6/13-01-04-03 у порядку вимог Закону України «Про звернення громадян».

Крім того, у листі від 09.03.2026 №8763/6/13-01-04-03 відповідач не надавав позивачу індивідуальну податкову консультацію, а надав відповідь у порядку вимог Закону України «Про звернення громадян», можливість чого передбачена пунктом 52.1 статті 52 розділу ІІ ПК України, проте, така відповідь податкового органу не містить в собі відповідь на всі запитання наведені у запиті підприємства від 20.02.2026.

Саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення) (постанова Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16).

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення та ухвалу суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення та ухвалу суду першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області- залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі №380/6264/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідачЮ. О. Калмикова

суддіО. І. Довга

В. С. Затолочний