Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №465/4232/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 465/4232/26 пров. № А/857/45901/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Франківського районного суду міста Львова від 10 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Дзеньдзюра С.М.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7075873 від 23.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою інспектора 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Гіль Ю.С. серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно вказаної постанови, його визнано винним у тому, що 23.04.2026 16:54:45 у с. Ков`ярі, дорога А/Д М-06 КИЇВ-ЧОП 557 КМ він, керуючи ТЗ в населеному пункті с. Ков`ярі а/д М-06 Київ-Чоп 557 км рухався зі швидкістю 75 км/год, чим перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20 км/год, швидкість руху вимірювалася приладом TruCam ТС 000683, чим порушив п.12.4.ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Вказує, що під час розгляду справи йому не було пред`явлено доказів вчинення ним правопорушення, а до оскаржуваної постанови не було долучено жодного доказу, який би ці обставини підтверджував, не було надано підтвердження метрологічної повірки приладу TruCam. Також зауважує, що інспектором не враховано та не перевірено тієї обставини, що поряд із автомобілем під його керуванням рухався інший автомобіль із більшою швидкістю, чий показник швидкості і міг бути зафіксованим. Із зазначеною постановою не погоджується, вважає, що така не відображає фактичних обставин, більше того, суперечить їм, оскільки зазначеного у постанові правопорушення він не вчиняв.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 10 серпня 2026 року позов задоволено повністю. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - закрито.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в оскаржуваній постанові серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 зазначено швидкість руху автомобіля позивача 75 км/год, тоді як на наданих відповідачем фото- та відеоматеріалах із приладу TruCam зафіксовано швидкість 95 км/год, що відповідач у відзиві визнав опискою. На думку суду першої інстанції, ця розбіжність є істотною суперечністю між змістом постанови та доказами, тому факт перевищення швидкості не можна вважати доведеним. Постанова також не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки не містить правильного опису обставин, встановлених під час розгляду справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що зазначення в постанові швидкості 75 км/год замість фактичних 95 км/год є опискою інспектора, про що відповідач повідомляв ще у відзиві на позовну заяву. Вважає, що така описка не спростовує факту вчинення позивачем правопорушення і не може бути самостійною підставою для скасування постанови. Вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неналежно дослідив докази, адже фото- та відеозаписи з приладу TruCam LTI 20/20 TC000683 і нагрудного відеореєстратора інспектора підтверджують, що позивач рухався в населеному пункті зі швидкістю 95 км/год при дозволених 50 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР.

Сторони явку уповноважених представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Гіль Ю.С. серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

За змістом постанови, 23.04.2026 16:54:45 у с. Ков`ярі, дорога А/Д М-06 Київ-Чоп 557 км./год. ОСОБА_1 керуючи ТЗ в населеном пункті с. Ков`ярі а/д М-06 Київ-Чоп 557 км. рухався зі швидкістю 75 км/год, чим перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20км/год., швидкість руху вимірювалася приладом ТС000683, чим порушив п.12.4.ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Із матеріалів справи слідує, що постановою інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Гіль Ю.С. серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

За змістом постанови, 23.04.2026 16:54:45 у с. Ков`ярі, дорога А/Д М-06 Київ-Чоп 557 км./год. ОСОБА_1 керуючи ТЗ в населеном пункті с. Ков`ярі а/д М-06 Київ-Чоп 557 км. рухався зі швидкістю 75 км/год, чим перевищив встановлені обмеження руху більше як на 20км/год., швидкість руху вимірювалася приладом ТС000683, чим порушив п.12.4.ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача додано файли фото- та відеофіксації порушення, на яких міститься зафіксоване приладом вимірювання швидкості TruCam відео транспортного засобу за 23.04.2026 о 16:54:04 год., з швидкістю автомобіля 95 км/год.

Однак, колегія суддів зауважує, що у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 вказана швидкість автомобіля 75 км/год.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у оскаржуваній постанові дані вказані інспектором відрізняються від тих, які містяться на відеозаписі, який відповідач долучив до матеріалів справи, що в свою чергу свідчить про відсутність належних доказів події та складу правопорушення.

Таким чином, між змістом постанови та доказами існує істотна суперечність, що виключає можливість вважати факт перевищення швидкості доведеним наданими доказами.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки не містить опису обставин, встановлених під час розгляду справи, зокрема, щодо правильного показника швидкості, з якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_2 .

Суд не може самостійно, на шкоду особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності, змінювати обставини справи, викладені в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Доводи скаржника про те, що зазначення в постанові швидкості 75 км/год замість 95 км/год є опискою інспектора, колегія суддів вважає безпідставними. У складі правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, швидкість руху транспортного засобу та величина перевищення встановленого обмеження є обов`язковими ознаками об`єктивної сторони. Тому неправильне зазначення цього показника не є технічною неточністю, а стосується самої суті обставин, які ставляться особі у вину.

Крім того, КУпАП не передбачає процедури виправлення описок у постанові про накладення адміністративного стягнення після її винесення та вручення особі. Відомостей про те, що відповідач у встановленому порядку вносив зміни до оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять. Визнання відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі факту неправильного зазначення швидкості лише підтверджує, що постанова не відображає фактичних обставин справи.

Посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду у справах №537/1214/17 та №459/1801/17 щодо описок у постановах суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки в цих справах помилки стосувалися відомостей, які не впливали на встановлення події та складу правопорушення.

Натомість, цій справі розбіжність стосується ключового показника, на підставі якого особу притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що час фіксації на відеозаписі (16:54:04) не збігається із часом вчинення правопорушення, зазначеним у постанові (16:54:45), що додатково ставить під сумнів відповідність наданих доказів обставинам, викладеним у постанові.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За встановлених обставин, представником відповідача УПП у Львівській області ДПП при винесені постанови не дотримано вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, а саме в такій містяться розбіжності у швидкості руху автомобіля під керуванням позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7075873 від 23.04.2026 року винесена інспектором без додержання вимог закону.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо позивача закриттю.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 10 серпня 2026 року у справі № 465/4232/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська