Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №500/7551/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №500/7551/24

Суддя: Обрізко Ігор Михайлович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/7551/24 пров. № А/857/9068/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів – Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, прийняте суддею Мандзієм О.П. в м. Тернополі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просила:

- визнати неправомірними дії щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу згідно ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-ІV) періодів навчання з 01.09.1977 по 22.06.1978 та з 01.09.1978 по 24.07.1979; роботи з 29.12.1979 по 09.07.1980, з 25.12.1984 по 01.05.1991, з 02.05.1991 по 19.06.1995 та з 31.08.1999 по 09.06.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 13.09.1982;

- зобов`язати зарахувати з 01.11.2024 до страхового стажу відповідно до ст.24 Закону №1058-ІV періоди навчання з 01.09.1977 по 22.06.1978 та з 01.09.1978 по 24.07.1979; роботи з 29.12.1979 по 09.07.1980, з 25.12.1984 по 01.05.1991, з 02.05.1991 по 19.06.1995 таз 31.08.1999 по 09.06.2000 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 13.09.1982.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 позов задоволено.

Суд, зазначив, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.

Вказані відповідачем недоліки в трудовій книжці не можуть бути підставою для виключення таких періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Підприємства, установи та організації, які видавали позивачу документи і де вона навчалась, працювала, по різному зазначали по батькові « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 » (українською мовою), « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 » (російською мовою), і саме вказані організації несуть відповідальність за правильність ведення кадрової документації. Вказані обставини виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що до страхового стажу не враховано: трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 13.09.1982, оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено по батькові « ОСОБА_7 » (російською мовою) не відповідає по батькові « ОСОБА_5 » (російською мовою) згідно паспортних даних; періоди роботи з 25.12.1984 по 01.05.1991 та з 31.08.1999 по 09.06.2000, оскільки записи про прийняття на роботу здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовках не зазначене найменування підприємств; період навчання з 01.09.1977 по 22.06.1978 згідно свідоцтва №45, оскільки в свідоцтві зазначено по батькові « ОСОБА_4 » (російською мовою) не відповідає по батькові « ОСОБА_5 » (російською мовою) згідно паспортних даних та відсутня інформація про присвоєння кваліфікації; період навчання в професійно-технічному училищі №3 м. Тернополя з 01.09.1978 по 24.07.1979, оскільки в атестаті зазначено по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » згідно свідоцтва про шлюб; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 28.07.1983), оскільки в свідоцтві зазначено по батькові матері « ОСОБА_3 » не відповідає по батькові « ОСОБА_2 » згідно паспортних даних.

Відтак, страховий стаж позивачки становить 04 роки 01 місяць 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 01.11.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Рішенням від 07.11.2024 за №192050004752 ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу на день звернення. Страховий стаж особи становить 04 роки 01 місяць 29 днів.

За результатами розгляду документів, до страхового стажу не враховано:

- періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , дата заповнення 13.09.1982, оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено по батькові « ОСОБА_7 » (російською мовою) не відповідає по батькові « ОСОБА_5 » (російською мовою) згідно паспортних даних;

- періоди роботи з 25.12.1984 по 01.05.1991 та з 31.08.1999 по 09.06.2000, оскільки записи про прийняття на роботу здійснено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме в розділі «Відомості про роботу» в заголовках не зазначене найменування підприємств;

- період навчання з 01.09.1977 по 22.06.1978 згідно свідоцтва №45, оскільки в свідоцтві зазначено по батькові « ОСОБА_4 » (російською мовою) не відповідає по батькові « ОСОБА_5 » (російською мовою) згідно паспортних даних та відсутня інформація про присвоєння кваліфікації;

- період навчання в професійно-технічному училищі №3 м. Тернополя з 01.09.1978 по 24.07.1979, оскільки в атестаті зазначено по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає по батькові « ОСОБА_3 » згідно свідоцтва про шлюб;

- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 28.07.1983), оскільки в свідоцтві зазначено по батькові матері « ОСОБА_3 » не відповідає по батькові « ОСОБА_2 » згідно паспортних даних.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі як і раніше - Закон №1058-ІV).

Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі як і раніше - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Пунктом 11 Порядку №637 встановлено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

- свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

- документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Отже, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт. Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки покладається саме на спеціально уповноважену особу, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.10.1998 позивачу видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , де по батькові українською мовою зазначено як « ОСОБА_2 », а російською – « ОСОБА_5 ».

Згідно із свідоцтвом про присвоєння кваліфікації серії НОМЕР_4 ОСОБА_8 (українською мовою)/ ОСОБА_8 (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в 1977 закінчила повний курс виробничого навчання за професією трактори, с/г машини, основи агротехніки і рішенням кваліфікаційної комісії колгоспу ім. Леніна від 15.05.1977 присвоєно кваліфікацію тракторист-машиніст.

Відповідно до свідоцтва № 45 ОСОБА_8 (російською мовою) протягом 10 місяців з 01.09.1977 по 22.06.1978 навчалася на курсах секретарів-машиністок в Тернопільському гарнізонному Будинку офіцерів Радянської Армії.

Згідно з атестатом № 4319 з 01.09.1978 по 24.07.1979 ОСОБА_8 навчалася в міському професійно-технічному училищі № 3 м. Тернополя.

15.09.1979 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, який зареєстровано сільською радою с. Саранчуки Бережанського району Тернопільської області, актовий запис № 22. Прізвище дружини після укладення шлюбу – « ОСОБА_10 ».

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 13.09.1982, слідує, що ОСОБА_1 (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_2 : 29.12.1979 прийнята тимчасово на посаду зав. бібліотекою с. Жовнівка (запис №1); 09.07.1980 звільнена з посади зав. бібліотекою с. Жовнівка (запис № 2); 12.11.1982 прийнята на роботу в колгосп «Дружба» робочою (запис № 4); 15.11.1984 звільнена згідно поданої заяви за власним бажанням (запис № 5); 25.12.1984 прийнята на роботу в паркетне відділення лаборантом (запис № 6); 01.04.1988 у зв`язку із введенням нових умов оплати праці присвоєно професію апаратник хім.водоочистки II розряду (запис № 7); 01.05.1991 звільнена з роботи по переводу в Потуторський деревообробний завод (запис № 8, запис засвідчений печаткою Бережанської меблевої фабрики); 01.05.1991 прийнята по переводу з Бережанської меблевої фабрики на Потуторський деревообробний завод апаратником хім.водоочистки (запис № 9); 19.06.1995 звільнена з роботи за власним бажанням (запис № 11); 02.03.1999 розпочата виплата допомоги по безробіттю відповідно до пп. б п. 1 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ № 1014 від 01.12.1998; запис № 12); 28.08.1999 закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. з п. 1 ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ № 783 від 27.08.1999; запис № 13); 31.08.1999 прийнята на роботу на посаду секретар-машиністки (запис № 14); 09.06.2000 звільнена з роботи за власним бажанням (запис № 15; запис засвідчений підписом директора та печаткою ТзОВ «Верес»); 13.02.2008 прийнята кухарем III розряду в Комбінат громадського харчування Бережанського райСТ (запис № 16); 23.02.2008 звільнена по згоді сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (запис № 17); 04.03.2008 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ НТ 080304 від 04.03.2008); 13.05.2008 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 10 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ НТ 080514 від 14.05.2008); 27.11.2008 поновлено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ НТ 081127 від 27.11.2008); 02.03.2009 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 10 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ НТ 090303 від 14.05.2008).

Відповідно до розрахунку стажу (форма РС- право) відповідач врахував стаж позивача з 26.08.1980 по 11.11.1982 як догляд за дитиною до 3-х років; з 12.11.1982 по 31.12.1982 як роботу в колгоспі; з 01.01.1983 по 01.11.1983 як роботу в колгоспі; з 02.03.1999 по 28.08.1999, з 01.02.2008 по 08.02.2008, з 04.03.2008 по 13.05.2008 та з 27.11.2008 по 02.03.2009 як період отримання допомоги по безробіттю.

Колегія суддів зазначає, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи в інших документах.

Верховним Судом в постанові від 24.05.201 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Апеляційний суд приходить до висновку, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Покликання скаржника на різне зазначення по батькові позивачки, як на підставу для відмови у зарахуванні стажу, не заслуговує на увагу суду, оскільки такі доводи відповідача свідчать про надмірний формалізм пенсійного органу під час надання оцінки поданим позивачкою документам.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що періоди навчання з 01.09.1977 по 22.06.1978, з 01.09.1978 по 24.07.1979 та періоди роботи з 29.12.1979 по 09.07.1980, з 25.12.1984 по 01.05.1991, з 02.05.1991 по 19.06.1995, з 31.08.1999 по 09.06.2000 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки такі відповідають записам в документах про навчання та в трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення документів про навчання, трудової книжки покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів.

Апеляційний суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 500/7551/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. М. Обрізко

суддіЛ. П. Іщук

М.А. Пліш

Оригінал: reyestr.court.gov.ua