Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №300/2979/25
Суддя: Гінда Оксана Миколаївна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2979/25 пров. № А/857/48802/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року (головуючий суддя: Шумей М.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 01.05.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 140 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» за 2015 рік у кількості 14 діб, 2016 у кількості 14 діб, 2017 у кількості 14 діб, 2018 у кількості 14 діб, 2019 у кількості 14 діб, 2020 у кількості 14 діб, 2021 у кількості 14 діб, 2022 у кількості 14 діб, 2023 у кількості 14 діб та 2024 у кількості 14 діб;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 140 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гаранти їх соціального захисту» за 2015 рік у кількості 14 діб, 2016 у кількості 14 діб, 2017 у кількості 14 діб, 2018 у кількості 14 діб, 2019 у кількості 14 діб, 2020 у кількості 14 діб, 2021 у кількості 14 діб, 2022 у кількості 14 діб, 2023 у кількості 14 діб та 2024 у кількості 14 діб.
Обґрунтовує позов протиправною бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 140 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» за 2015 рік у кількості 14 діб, 2016 у кількості 14 діб, 2017 у кількості 14 діб, 2018 у кількості 14 діб, 2019 у кількості 14 діб, 2020 у кількості 14 діб, 2021 у кількості 14 діб, 2022 у кількості 14 діб, 2023 у кількості 14 діб та 2024 у кількості 14 діб.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року позов.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив саме право позивача на відпустку за ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» з безумовним правом на її грошову компенсацію. Зазначає, що наявність права на відпустку не породжує автоматично права на компенсацію без прямої норми закону, яка встановлює таку виплату.
Вказує, що суд першої безпідставно прирівняв різних за правовим статусом суб`єктів на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових, зокрема поліцейських і військовослужбовців.
Також, зазначає, що відносини компенсації при звільненні поліцейських вичерпно врегульовані ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає компенсацію лише за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Позивач, 13.01.2026 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 , в період з 06.10.2000 по 30.11.2024 проходив службу в ГУНП в Івано-Франківській області.
Відповідно до довідки Головного управління МВС України у Луганській області Міністерства внутрішніх справ України від 02.10.2014 № ВДЗ/2570 про участь в зоні проведення АТО, майор міліції ОСОБА_1 , старший оперуповноважений СКР Долинського PB УМВС України в Івано-Франківській області, перебував з 07.09.2014 року по 07.10.2014 року у відрядженні в ГУМВС України у Луганській області, де приймав участь у проведенні антитерористичної операції, визначеної Законом України «Про боротьбу з тероризмом».
Також, ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 01.07.2015.
Позивач також брав безпосередню участь у здійсненні заходів забезпечення безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ проти України, у періоди: з 30.09.2017 по 30.11.2017; з 02.08.2018 по 30.09.2018; з 14.07.2021 по 14.09.2021; з 16.11.2021 по 15.01.2022; з 31.03.2022 по 10.06.2022, 10.06.2022 по 22.07.2022.
Позивач, 30.11.2024 на підставі наказу ГУНП в Івано-Франківській області № 551 о/с від 30.11.2024, звільнений зі служби в Національній поліції України. Останнім днем служби в поліції є 30.11.2024.
Однак усіх розрахунків після звільнення відповідач з позивачем не провів.
Тому на підставі вищенаведеного, до ГУНП в Івано-Франківській області подано адвокатський запит від 11.04.2025 № 48-2025 з метою з`ясування наступної інформації: чи використовувались позивачем додаткова відпустка як учаснику бойових дій у період з 01.07.2015 по 30.11.2024; чи виплачувалась позивачу при звільненні з органів Національної поліції України компенсація за невикористані дні додаткової відпуски у період з 01.07.2015 по 30.11.2024, як учаснику бойових дій; якщо така компенсація не виплачувалась, та надати відомості про кількість днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за час служби в органах Національної поліції станом на день звільнення позивача та причини не виплати такої компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій станом на день звільнення.
На електронну адресу представника позивача, 17 квітня 2025 року надійшла відповідь на адвокатський запит від ГУНП в Івано-Франківській області № 61333-2025 від 16.04.2025 у якій відповідач зазначає, що така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем. Тобто законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) грошовою компенсацією.
Компенсація за невикористану додаткову відпустку учасникам бойових дій позивачу не виплачувалась.
Окрім цього, до відповіді на адвокатський запит долучено довідку № 61333-2025 від 16.04.2025 про невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій, відповідно до якої додаткову відпустку як учасник бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» за 2015 рік у кількості 14 діб, 2016 у кількості 14 діб, 2017 у кількості 14 діб, 2018 у кількості 14 діб, 2019 у кількості 14 діб, 2020 у кількості 14 діб, 2021 у кількості 14 діб, 2022 у кількості 14 діб, 2023 у кількості 14 діб та 2024 у кількості 14 діб позивач не використовував.
З вищенаведеної відповіді, а саме 17.04.2025, позивач дізнався про порушення свого права передбаченого законом, а саме про протиправну бездіяльність ГУНП в Івано-Франківській області щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані 140 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 30.11.2024.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII.
Статтею 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом (ч. 1).
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (ч. 2).
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено, що такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено, встановлено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (надалі, також – Порядок № 260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 7 і 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 360/1874/20, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Отже, у випадку звільнення поліцейського зі служби йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Застосування вказаних правових норм відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 та постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 01.07.2015.
Згідно довідки ГУНП в Івано-Франківській області № 61333-2025 від 16.04.2025, ОСОБА_1 не використовував додаткову відпустку як учасник бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»: за 2015 рік у кількості 14 діб, 2016 у кількості 14 діб, 2017 у кількості 14 діб, 2018 у кількості 14 діб, 2019 у кількості 14 діб, 2020 у кількості 14 діб, 2021 у кількості 14 діб, 2022 у кількості 14 діб, 2023 у кількості 14 діб та 2024 у кількості 14 діб (а. с. 25)
Згідно листа ГУНП в Івано-Франківській області № 61333-2025 від 16.04.2025, компенсація за невикористану додаткову відпустку учасникам бойових дій ОСОБА_1 не виплачувалась (а. с. 24).
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем при звільненні позивача зі служби в поліції не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка передбачена статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-ХІІ за 2015-2024 роки, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій за 2015-2024роки.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 140 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» за 2015 рік у кількості 14 діб, 2016 у кількості 14 діб, 2017 у кількості 14 діб, 2018 у кількості 14 діб, 2019 у кількості 14 діб, 2020 у кількості 14 діб, 2021 у кількості 14 діб, 2022 у кількості 14 діб, 2023 у кількості 14 діб та 2024 у кількості 14 діб є протиправною та не обхідно обов`язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 140 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни гаранти їх соціального захисту» за 2015 рік у кількості 14 діб, 2016 у кількості 14 діб, 2017 у кількості 14 діб, 2018 у кількості 14 діб, 2019 у кількості 14 діб, 2020 у кількості 14 діб, 2021 у кількості 14 діб, 2022 у кількості 14 діб, 2023 у кількості 14 діб та 2024 у кількості 14 діб.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 300/2979/25 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяО. М. Гінда
суддіО. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua