Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №598/2309/25
Суддя: Боршовський Тарас Іванович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 рокуСправа № 598/2309/25 пров. № А/857/47185/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Боршовського Т.І.
суддів Кухтея Р. В.
Шевчук С. М.
за участю секретаря судового засідання Порцін В. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2026 року у справі № 598/2309/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
суддя в 1-й інстанції – Б. Т. Олещук,
час ухвалення рішення – 14 серпня 2026 року,
місце ухвалення рішення – м. Збараж,
дата складення повного тексту рішення – 14 серпня 2026 року.
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.
ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі також – відповідач, ГУНП в Тернопільській області), в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1750637 від 22 квітня 2025 року.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області (далі – суд першої інстанції) від 14 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, серії ЕГА №1750637 від 22 квітня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн (три тисячі чотириста гривень) скасовано, а провадження у справі закрито.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 22 квітня 2025 року здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію « 102», та повідомив про дію якої не було. З цих підстав суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, відсутність події та складу адміністративного правопорушення, в зв`язку з чим скасував постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1750637 від 22 квітня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, а справу про адміністративне правопорушення провадженням закрив.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги аргументів представника відповідача стосовно пропуску позивачем строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Вказує, що позивач не обґрунтовує пропуск строку жодними належними та допустимими доказами та не наводить мотивів такого пропуску. Вказує, що тривале зволікання позивача призвело до знищення доказів скоєного ним порушення відповідно до вимог наказу МВС від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Щодо обставин справи зазначає, що подані позивачем твердження про відсутність адміністративного правопорушення є такими, що висловлені з метою уникнути адміністративної відповідальності, та жодними доказами не підтверджені. З огляду на викладене просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції – скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
1.ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни. Позивач з 2021 року по даний час перебуває під наглядом лікаря-психіатра КНП «Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради з діагнозом: емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного ґенезу, що підтверджується копією пенсійного посвідчення та відповіддю на запит суду першої інстанції КНП «Збаразька центральна лікарня» № 1183 від 10.06.2026.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1750637 від 22 квітня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 22 квітня 2025 року в селищі Вишнівець по вул. Вільна, 8 Кременецького району Тернопільської області здійснив на лінію « 102» завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме працівників поліції та повідомив про дію, якої насправді не було, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.
Позивач, вважаючи вказану постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся до Суду першої інстанції з позовом про її скасування.
2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Частиною 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Тобто, зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд апеляційної зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення, визначеного ст. 183 КУпАП, яке інкримінується позивачу, полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 22.04.2025 вчинив завідомо неправдивий виклик поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
Суд першої інстанції, задовільняючи позов, виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність оскарженої постанови.
Зокрема, суд першої інстанції зауважив, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, за сукупності яких можна було б однозначно стверджувати про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Суд першої інстанції вказав, що позбавлений можливості однозначно стверджувати про наявність складу відповідного адміністративного правопорушення, оскільки окрім оскарженої постанови, та рапорту інспектора відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП в Тернопількій області Т.Погорілого, який є зацікавленою посадовою особою відповідача, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази події та складу проступку.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відтак, оскільки відповідачем не виконано покладений на нього законом обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови, а наявні у справі матеріали не дають змоги встановити подію адміністративного правопорушення та винуватість позивача в його вчиненні за стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем обставин, на підставі яких винесено постанову серії ЕГА №1750637 від 22 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.
В апеляційній скарзі відповідач також вказує на пропуск позивачем строку на оскарження постанови серії ЕГА №1750637 від 22 квітня 2025 року. Зазначає, що тривале зволікання позивача призвело до знищення доказів скоєного ним порушення відповідно до вимог наказу МВС від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Звертає увагу апеляційного суду, що позивачем не наведено мотивів пропуску такого строку, а судом першої інстанції не прийнято до уваги аргументи відповідача в цій частині.
Проаналізувавши наведені доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість таких доводів.
Так, у позовній заяві позивач зазначає, що 22.04.2025 позивач копію оскаржуваної постанови не отримував. Вказує, що отримав лише 04.11.2025 року, після подання адвокатського запиту представником позивача. З цих підстав просив поновити строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вказане спростовує твердження відповідача про ненаведення позивачем мотивів пропуску строку на апеляційне оскарження.
Судом встановлено з листа, наданого начальником відділення поліції № 1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, що відповідач не може надати докази направлення позивачу оскарженої постанови, оскільки копія постанови надіслана ОСОБА_1 поштовим зв`язком простим листом. Отже, в матеріалах справи нема доказів первинного направлення постанови позивачу.
При цьому в матеріалах справи наявне підтвердження отримання відповідної постанови ОСОБА_1 лише 04.11.2025, тобто на адвокатський запит представника позивача - адвоката Кушки О.М. до ВП №1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільські області.
З огляду на те, що відповідач не надав суду доказів направлення копії постанови ОСОБА_1 та її отримання в іншу дату, ніж стверджує позивач, тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивачу строку на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги аргументи відповідача щодо пропуску позивачем строку на оскарження та неможливості надати докази в підтвердження обставин, викладених в оскарженій постанові.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що останнім повно та всебічно встановлено обставини справи, а оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
За правилами статті 139 КАС України, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 286, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2026 року у справі № 598/2309/25 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає
Головуючий суддя Боршовський Т.І.
судді Кухтей Р. В.
Шевчук С. М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua